5. Характеристика банківського кредиту. Принципи банківського кредитування в умовах ринкових відносин, механізм реалізації принципів.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит- провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи неьбанківського типу. Його обєктом є грошовий капітал, який відокремдений від просмислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі -продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичалником, так і кредитором. Банківський кредит спприяє не тілльки безперебійному крогообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капітаду він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу-це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей- це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засоббу, який не супроводжується розширенням виробництва.

Сфера використання банківсткого кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома повязаними між собою діловими стосунками субєктів господарювання, а й між більшим числом таких субєктів.

За укрупненими обєктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці- сировини, матеріалів, палива , тари і ін); на споживчі потреби ( на індивідуалльне і кооперативне житлове будівництво та прижбання житла, бідуквництво дачних будівель і ін.)

Визначення кількості принципів та їх сутності різними авторами трактуються по- різному.

Основними принципами кредиту є :

• цільове призначення позички - проведення аналізу його дозволяє визначити можливість забезпечення кожною із сторін своїх інтересів;

• строковість позички випливає з цільового призначення позички, наявності вільних коштів у кредитора; слугує умовою формування кредитних відносин;

• забезпеченість, як захист кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником. В якості забезпечення виступає майно, фінансові зобов'язання, зобов'язання третьої особи. Розмір майнового забезпечення та його характерні ознаки повинні в часі і обсягах задовольняти повернення передбаченої реальної вартості кредитору. Забезпечення дозволяє кредиторові уникнути кредитного ризику, але це не завжди спрацьовує і кредитору доцільно більше покладатися на високу ефективність проекту, що кредитується, та кредитоспроможність і надійність позичальника;

• платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник сплачує додаткові кошти у формі проценту для покриття витрат від вилучення кредитором позичених коштів з обороту та втрати переваг, властивих наявності ліквідних активів, появою при цьому кредитного ризику.

Джерелом прибутку для кредитора є процентна ставка, яка одночасно впливає і на величину прибутку позичальника. При визначенні її величини інтереси кредитора та позичальника перехрещуються і дуже важливо, щоб розмір задовольняв сторони.

В ринкових умовах до принципів кредитування відносять диференційований підхід кредитора до позичальника: можливість надання позички, величина позички, обов'язковість майнового забезпечення, процентна ставка, строковість - залежать від рівня ризику, що впливає на методи кредитування.

Методи кредитування характеризуються:

• порядком надання позички та її погашенням;

• порядком нарахування сплати процентної ставки за користування позички та її погашенням;

• порядком контролю за виконанням умов кредитної угоди.

Методи кредитування реалізуються через форму позичкового рахунку та кредитний договір.

Таким чином, сутність кредиту виражається в тих економічних відносинах, які виникають в зв'язку з рухом вартості на засадах поворотності в установлений строк та платності. Рух кредиту з урахуванням його участі у відтворювальному процесі проходить через ряд етапів за певними закономірностями, що формують принципи організації кредиту та методи кредитування.

Методи кредитування впливають на різновиди кредиту, що представляються позичальником.