5. Завдання екології та методи її досліджень

Завданням теоретичної екології є дослідження загального стану біосфери та закономірностей формування її складових частин у зв’язку з процесами, що відбуваються у літосфері, гідросфері та атмосфері.

6. Поняття про екологічні явища та закони 1) Розвиток екології базується на загальних та спеціальних законах. До загальних відносяться закони філософії, кібернетики, біології, геології, географії, фізики, хімії, а також загальнонаукові закони. М.Ф.Реймерс налічує близько 250 законів, закономірностей, принципів, правил, якими користується сучасна екологія. Американський еколог Б.Коммонен (1974) сформулював чотири у формі афоризмів найбільш узагальнені закони природи: 1) все пов”язано з усім, 2) все повинно кудись подітись, 3) природа знає краще, 4) ніщо не дається задарма. АУТЕКОЛОГІЯ

1. Моноцен, об’єкт і предмет аутекології

Моноцен – найпростіша екологічна система, утворена одним організмом та середовищем, яке його оточує. Класичним об’єктом аутекології є моноцен, тобто живі організми у середовищі існування, а її предметом – вивчення взаємозв”язків представників виду з оточуючим їх середовищем, визначення меж стійкості, впливу середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів, взаємовідношення організмів між собою та із зовнішнім середовищем.

2. Поняття про екологічний фактор

Середовище – це весь матеріальний світ, в якому живуть організми і який прямо або опосередковано впливає на їх стан, розвиток, життєдіяльність, розмноження, переселення тощо. Екологічний фактор – це будь який елемент середовища, здатний виявляти прямий вплив на живі організми хоча б протягом однієї фази їх розвитку. Екологічний фактор – це сукупне поняття про навколишнє природне середовище, яке діє на біологічну систему і яке представляє умови їх існування. Елементи цього середовища є екологічними факторами. Фактори середовища по-різному впливають на різні організми. Для одних вони є основними, для інших – другорядними, зокрема, усувають види з території поширення, змінюють життєві цикли, сприяють появі адаптивних модифікацій.

3. Класифікація екологічних факторів В екології існує дуже багато класифікацій екологічних факторів. Вже класичним став поділ на абіотичні, біотичні та антропогенні фактори. Однак, ця класифікація не є універсальною, існують і інші причини поділу факторів.

4. Характеристика основних абіотичних факторів

Абіотичні фактори - це сукупність умов неорганічного середовища. До них належать хімічні та фізичні або кліматичні фактори.

Фізичні або кліматичні чи метеорологічні фактори Хімічні фактори

5. Закон мінімуму і толерантності

Фактор, який визначає головне значення для виживання організму в його мінімальних потребах є лімітуючий. Ю.Лібіх, вивчаючи вплив різноманітних факторів, у 1840 році прийшов до висновку, що тривалість виживання визначається найслабшою ланкою в ланцюгу екологічних потреб живлення. Цією ланкою є речовина, яка в середовищі міститься в мінімумі. Екологічна валентність – це здатність виду заселяти різне середовище, яке характеризується більшими чи меншими змінами екологічних факторів. Звідси поняття стенотопних та евритопних видів.