20. Національні стандарти сіна у сфері корпоративного управління

Орієнтирами міжнародних норм корпоративного уп­равління стали національні стандарти США, що визначають ха­рактер корпоративного управління у багатьох країнах. Сутність цих принципів зводиться до максимальної відкритості і справед­ливості процесу корпоративного управління.

Американські експерти виділяють шість основних взаємо­залежних принципів.

1. Звітність.

• Зобов'язання перед акціонерами. Члени ради директорів і менеджмент корпорації повинні бути підзвітні акціонерам. Рада директорів несе особливу відпо­відальність за розвиток стратегічного планування в корпорації таким чином, щоб підвищення вартості акцій на довгостроковій основі було домінуючим фак­тором у її діяльності.

• Нагляд. Ради директорів повинні мати можливість ефек­тивного моніторингу діяльності менеджменту, а інвестори— можливість здійснення нагляду над правліннями.

• Оплата керівників компанії. Однією з найбільш ефектив­них форм звітності є узгодження інтересів менеджменту з інтересами акціонерів. Оплата праці керівників повинна бути пов'язана з довгостроковою діяльністю компанії.

2. Прозорість.

Відкритість. Дієвість і конкурентоспроможність ринку за­сновані на відкритості. Інвестори повинні почувати впев­неність у ринку та в інформації, що він надає, а також у компаніях, у які вони вкладають свої інвестиції.

Стандарти звітності. Різні стандарти звітності заважають ефективному аналізу ситуації світовим інвесторам. Ком­панії повинні прагнути до використання загальновизна­них міжнародних стандартів звітності.

Звіт про відповідність принципам взаємовідносин з акціонерами. На деяких ринках розробляються кодекси принципів взаємовідносин з акціонерами. Компанії, що працюють на ринках, де прийняті ці кодекси, повинні звітувати перед акціонерами про їх дотримання і обґрун­товувати будь-які відхилення від них.

3. Справедливість.

Справедливе ставлення. Компанії, що діють на ринку, по­винні забезпечувати однакове ставлення до усіх акціонерів, включаючи іноземних інвесторів. Зокрема во­ни повинні поважати інтереси дрібних акціонерів і не по­чинати дій, які заподіяли б їм значний збиток.

Одні акція — один голос. Кожна акція акціонерного капіталу корпорації повинна давати її власнику право од­ного голосу на зборах акціонерів.

4. Методика голосування.

Матеріали для голосування за дорученням. Матеріали для голосування за дорученням повинні бути чіткими, корот­кими і надавати акціонерам адекватну інформацію, що дозволяє приймати па її основі рішення по розглянутих питаннях.

Підрахунок голосів. Результати голосування незалежно від форми (особисті або за дорученням) повинні бути аку­ратно підраховані й оприлюднені.

Технології. Варто застосовувати нові, більш прості і де­шеві інформаційні технології в процесі голосування за до­рученням.

5. Кодекси принципів.

• Розробка. Усі корпорації повинні розробити відповідний кодекс принципів взаємовідносин з акціонерами, які виз­ нають директори і менеджмент корнорації. Ці кодекси ма­ ють чітко регламентувати відносини з акціонерами і зо­ бов'язання перед ними. Такий кодекс повинен стати нор­ мою у практиці корпоративного управління на ринку.

• Застосування. Після розробки кодексу корпоративного управління компанії повинні суворо дотримуватися його і доповідати акціонерам про будь-які відхилення.

• Перегляд і удосконалення кодексу. Учасники ринкових операцій повинні періодично переглядати кодекси, щоб стандарти корпоративного управління знаходилися на світовому рівні конкурентоспроможності.