2. Гендерні ознаки мовної картини світу

Прочитайте й законспектуйте

Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні вияви пізнання світу крізь призму чоловічої й жіночої оптики бачення, які інтегрують універсальні й національно специфічні ознаки, виявляють особливості номінативної й комунікативної діяльності обох статей, а також визначені статтю особливості мовної діяльності й мовної поведінки, фіксують гендерні асиметрії, а також визначають успіх або невдачу міжкультурної комунікації.

Як зазначає В.Ужченко, „стереотипи гендерного сприйняття світу певної нації відбиваються в народній творчості, зокрема в порівняннях, у прислів’ях. Ось зразок їх в українському соціумі (добірка: А.Сидоренко, О.Михайлова, В.Сухопар):

Мова чоловіків:

Говорить як у било б’є, як віл реве, як грім гримить, як сокирою слово відрубає, як ціпом молотить; сказав аж дерева гнуться, як гвіздком прибив, як зав’язав; орудує язиком як циган пужалном; язик у роті як чорт у болоті; слово скажу як сніп зав’яже; кричить наче баба на базарі; мне язиком неначе баба лемішку в макітрі тре.

Взагалі чоловік має здебільшого позитивні характеристики: душа чоловік; чоловік як кришталь, як мур, як орел; як стовп, а робить як віл.

Чоловік природно фігурує в таких іпостасях, як хлопець, парубок козак, батько. Вони мають позитивне забарвлення: хлопець як дубок, як весняне сонце, як горішок, як живе срібло, як орел, як явір, як козак; парубок як місяць молодий; козак як городній мак, готов як козак до війни; сильний як лев; як дуб; батько як сивий голуб; у батька як у Бога за дверима; говорить як до рідного батька.

Усе найкраще в жінки – від чоловіка. Чоловічий розум, чоловічий характер є виключно схвальні характеристики жінки.

Мова жінок:

Заводить як по рідній мамі; стрекоче як сорока; щебече як ластівка; язик як помело; говорить наче пташка щебече, як соловей співає, як шовком гаптує; торохтить Солоха, як діжка з горохом; сказала як ножем у серце вдарила; щебече як соловей, а кусає як гадюка; як овечка, не скаже ні словечка; у неї язик як кропива, у неї язика як у собаки хвоста; стеле язиком, як миша хвостом.

Компаративний гендер жінок звичайно має негативне забарвлення.

Жінка в народних порівняннях – істота підлегла, тому що вона не дуже й людина, прав не має: без жінки як без кішки; жінка як торба: що покладеш, те й несе; без люльки як без жінки. Жінка підступна: жінка як змія строката; жіноче серце як зимове сонце. Іпостасі: дівчина, мати, баба.

Дівчина – єдина іпостась, з якою пов’язані виключно позитивні конотації: дівчина як калина, як верба, як вогонь, як ружа, як тополя, як річка, як свічка, як ягідка, як веснянка, як ластівка, як лебідка, як сметана, як із горіха зерня, як своя душа; як билина: куди вітер подається, туди вона й гнеться.

Але цей позитив пов’язаний не з соціальною роллю або характером дівчини, а тільки з дівочою вродою, що з часом зникає і залишається баба – слово найбільш продуктивне в народних порівняннях: баба як гармата, як дірява макітра; у баби язик як лопата; отак співали як мою бабу ховали; баба з пекла родом; сиди, бабо, не кукай; старій бабі і на печі ухаби; бабу і чорт не змудрує; не мала баба клопоту та й купила порося; баба з воза – коням легше; не поможе бабі кадило, коли бабу сказило.

Позитивне забарвлення несуть переважно й порівняння зі словом мати: людям як болото, а матері як золото; любить як мати дитину; материне серце як літнє сонце; лагідна як мати рідна. Але й тут пробиваються зневажливі конотації: мамин синок; з бідою як з рідною мамою; дочекався чортової мами.

У мові міцно закріпилися стереотипи, згідно з якими жінці притаманні безліч вад, тому порівняння з нею чоловіка завжди має негативне забарвлення: балакучий як баба, сварливий як баба; соромливий як дівчина; бігає як жінка без солі.

Жінці приписується невміння товаришувати й берегти таємницю, брак розуму, алогічність: сказав кумі, а вона всій слободі; Химині кури, Мотрині яйця; жінки довге волосся мають, а розум короткий; де багато баб, там дитя безпупе.

Таким чином, жінка в народних висловах несе частіше негативну конотацію, як і самі шлюбні стосунки: як сорочка біла, то й жінка мила; янгольський голосок, та чортова думка; чоловік за поріг, а жінка за пиріг; жонатий, як чернець щербатий; оженився, як на льоду обломився; пара як хмара; пара як сто чортів; така пара як миша з вовком; любляться як кішка з собакою.

Ставлення жінки до чоловіка теж негативне, але жінка відчуває свою залежність і незахищеність без нього: чоловік як ворона, та все ж мені оборона.

Жінка часто асоціюється з нечистою силою. Є чортова баба, але немає чортового чоловіка. Жінка – відьма, часто змія і кішка, які є втіленнями потойбічних сил.

У численних прислів’ях та приказках про жінок відчувається зневага й поблажливість: не дав Бог жабі хвоста, а жінці розуму; люби жінку як душу, а тряси як грушу; жіноче діло – кочерга та колиска; бабина гривня всім людям дивна; жінка без мужа – то солома без колосся.

Такий мовний сексизм (асиметрії в мовній системі, спрямовані проти жінок) віддзеркалює патріархальні стереотипи, які зафіксовані в мові та нав’язуються її носіям як частина певної картини світу, у яких жінкам відводиться другорядна роль та приписуються здебільшого негативні якості.

Подібні дослідження мають велике поширення в західноєвропейських країнах, однак у слов’янському мовознавстві ця проблема є ще недостатньо висвітленою” Сидоренко А., Михайлова О., Сухопар В. Народні стереотипи як основа стереотипів мовної поведінки тендерів // Вісник ЛНПУ. – 2003. − № 10 (66). – С. 17 − 22.

Прочитайте