Глосарій

Андрогенність (від гр. ander – чоловік) – якості, риси характеру, манера поведінки, які притаманні чоловікам.

Андрофобія – чоловіконенависництво.

Андроцентризм – прирівняння чоловічих моделей життя і мислення до загальнолюдських універсальних і зосередження на них як універсальних при аналізі відносин між статями. Чоловік як мірило всіх норм, точка відліку всього, а жіноча суб’єктивність як специфічне відхилення від норми, тобто маргіналія. Гендерний підхід долає жіночу невидимість в історії та культурі.

Бовуар Сімона (1908 – 1986) – французька письменниця екзистенціалістського спрямування й філософської орієнтації, дружина Жана Поля Сартра. Її фундаментальне дослідження місця та ролі жінки в історії, культурі, літературі, суспільних відносинах − „Друга стать” (1949 р.) визнано одним із видатних.

Відмінність гендерна – відображення неоднаковості жінок і чоловіків, визнання рис, іманентно властивих кожній із статей.

Гендер (від лат. gender – походження, рід) – змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм та характеристик чоловічої і жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин між жінками і чоловіками, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним та культурним контекстами буття.

Поняття „гендер” уживається у кількох значеннях:

• Соціально-рольова і культурна інтерпретація рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки на відміну від біологічної;

• Набуття соціальності індивідами, що народилися як біологічні носії жіночої або чоловічої статі;

• Політика рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, а також діяльність по створенню механізмів щодо її реалізації.

У всіх цих значеннях вивчається гендер у системі наукових гендерних досліджень, які набули статусу академічної дисципліни в американських та європейських університетах. Наукове дослідження та вивчення гендеру набуває дедалі більшого поширення в Україні.

Гендергетика – термін, яким окремі науковці пропонують називати міждисциплінарний напрям наукового пошуку – гендерні дослідження.

Російський гендеролог О.Каменська розглядає гендергетику як науку майбутнього, яка інтегрує часткові науки про людину, що вивчають гендер, виявляє загальні закономірності і в рамках якої конструюється науковий апарат для гендерних досліджень.

У сучасних умовах дослідження гендерної проблематики отримують різну назву, а саме „гендерні дослідження”, „гендерознавство”, „гендерологія”, а також „гендергетика”. При цьому немає сумніву, що незалежно від назви, що перебуває у стані становлення, така дисципліна конституюється як навчальна і як науковий напрям.

Гендерна лінгвістика – наука, яка вивчає мову і мовну поведінку із застосуванням інструментарію гендерології.

Гендерна лінгвістична нерівність – форма гендерної дискримінації засобами мови, коли через чоловічий рід і чоловічі образи переважно передається загальноустановлене і загальноважливе, а через жіночі образи – похідне від чоловічого роду і меншовартісне.

Ліквідація гендерної лінгвістичної нерівності можлива при інкорпорації гендерного підходу в державну мовну політику, введення санкцій за вживання гендерно-некоректної мови в офіційному спілкуванні, видання словників, довідників для працівників засобів масової інформації, викладачів вузів і шкіл, літературних працівників видавництв та інших професій, для публічного користування мовою.

Гендерна лінгвістична дискримінація особистості засобами мови є складовою соціально-статевої дискримінації. Встановлення гендерного балансу в мові є напрямом долання гендерних стереотипів, створення рівних мовних можливостей для утвердження жінок і чоловіків як рівноправних, забезпечення лінгвістичних прав людини, проголошених Загальною декларацією лінгвістичних прав, що відбулася 6 – 9 червня 1996 р. в Барселоні (Іспанія).

Гендерна культура – сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних їм потреб, інтересів і форм діяльності, зумовлених суспільним устроєм та пов’язаними з ним інституціями.

Гендерні відносини в сім’ї – базові рольові відносини, визнані у громадянському суспільстві й державі, поведінка, цінності й соціальні норми, які визначають структуру сімейного життя, його організацію й у цілому культуру сімейних відносин.

Сім’я є тією організаційною структурою, яка насамперед формує гендерні відносини, ставлення чоловіка і жінки до суспільного і приватного життя, визначає їх рольові характеристики.

Гіпермаскулінність – багатовікова вкорінена у свідомості й відображена у поглядах домінантна поведінка чоловіка як представника „сильної” статі й відповідно до цього його панівного призначення в сім’ї й суспільстві. З гіпермаскулінністю пов’язують такі особистісні риси чоловіків, як демонстрація сміливості, рішучості, сильної волі, прихованості почуттів і не прояву ніжності, домінування над жінкою та ігнорування її прав, схильність до агресивності, засудження та ігнорування жінок, які претендують на утвердження рівних прав і можливостей щодо особистісної самореалізації та ін.

Гіперфемінність – багатовікова вкорінена у свідомості й відображена в поглядах на життя залежна, жертовна поведінка жінки як представниці „слабкої” статі, як об’єкта залежності, підлеглості й маніпулювання з боку чоловічої статі.

День батька − національне свято у деяких країнах, день якого офіційно встановлений державними органами.

День батька вперше святкували у США, в штаті Вашингтон, 19 червня 1910 р. за місцевою громадською ініціативою. Таке святкування набуло поширення в інших штатах. У 1924 р. ідея святкування Дня батька як національного свята була схвалена президентом. Офіційно День батька поголосив у прокламації президент Ліндон Джонсон лише у 1966 р. Постійний статус святу надав у 172 р. Річард Ніксон.

Сьогодні День батька відзначають у Литві, Фінляндії, Німеччині, Китаї, Таїланді та інших країнах.

В Україні Всеукраїнська громадська організація „Жіноча Громада” ініціювала запровадження в державі на офіційному рівні День батька.

День матері – національне свято, день якого офіційно встановлений державними органами багатьох країн. Уперше День матері святкувався 10 травня 1908 р. у США у Філадельфії. Він був ініційований американкою Анною Джервіс на знак любові й пошани до своєї матері. Ця ідея набула популярності й була підтримана широкою громадськістю. Згодом президент США Вудро Вільсон ухвалив постанову Конгресу США, за якою День матері проголошувався як свято і щороку відзначався у другу неділю травня.

На українській землі вперше його відсвяткували у 1929 р. у Галичині на ініціативою письменниці-феміністки Ольги Дучимінської. У 30-х роках це святкування було припинене. Лише з 1990 р. ідея святкування Дня матері повернулась на Україну.

10 травня 1999 р. Указом Президента України в Україні офіційно відновлений День матері, який відзначається у другу неділю травня.

Діалогічне гендерне спілкування − тип взаємовідносин між жінкою і чоловіком, у яких учасники діють на принципі відкритості та рівності, спільного творення буття.

Емансипація жінок – духовне й соціальне звільнення жінки від залежності чоловічої статі, утвердження її культурної незалежності й свободи вибору в добровільному розв’язанні всіх проблем свого життя.

Емансипація чоловіків – духовне звільнення чоловіків і суспільства від ідеї чоловічої статевої переваги, зверхності в суспільстві, статусу більшовартості, незаслужених привілеїв, дискримінаційного ставлення до жінки, від чоловічого шовінізму, стереотипів самосприйняття й само подачі себе як представників роду людського, а не як рівноправної з жіночою спільноти.

Етика гендерна – норми й представлення образів жінки й чоловіка та ї поведінки без дискримінації за ознаками статі.

Журнал „Гендерные исследования” – часопис Харківського центру гендерних досліджень. Видається з 1998 р. Видання здійснюється за фінансової підтримки Фонду Дж. Д. і К.Т. Макартурів у рамках проекту „Університетська мережа з гендерних досліджень для країн колишнього СРСР”.

Маргінальність жінок – соціальний статус, за яким жінка розглядається як людина меншовартісна й тому витіснена на обіч суспільного життя. Це проявляється у витісненні жінки з політичних, владних структур, у обмеженні доступу її о власності, до володіння майном, нерухомістю, в усуненні від управління економікою й фінансами тощо.

Мачо (від іспан. macho – самець) – означає не тільки статеву приналежність, але також і всі ті риси, які вважаються чоловічими: агресивність, жорсткість, міць, брутальність, грубість, сила, енергійність, воля, сексуальна міць.

Мислення гендерне – здатність особистості міркувати, робити висновки на основі суджень про об’єктивну реальність через уявлення, поняття про гендер.

Мізогінія (жінконенависництво) – комплекс ідей і почуттів у певного кола чоловіків, які сповнені презирства і ненависті до осіб жіночої статі. Такі чоловіки звинувачують жінку у бездуховності, хитрощах, жадібності, хтивості, підступності та інших негативних рисах.

Мова гендерна – маніфестація в мові наявності людей різної статі, виділення в ній гендерно специфічної лексики, особливості жіночого й чоловічого висловлення.

Мовний сексизм – патріархальні стереотипи, зафіксовані в мові, що подають і нав’язують носіям цієї мови певну картину світу, в якій жінкам відводиться другорядна роль та приписуються переважно негативні якості.

Монологічне гендерне спілкування – тип взаємовідносин між жінкою й чоловіком, де домінує одностороння спрямованість, метою якої є панування й приниження.

Освіта гендерна – освоєння гендерних знань, використання гедерної інформації під час навчального процесу у навчальних закладах та системі підвищення кваліфікації. У процесі викладання можна виділити такі напрями поширення гендерних знань: під час читання базових курсів, спецкурсів з гендерної проблематики, організації науково-дослідницької роботи навчальних закладів.

Статева ідентичність – усвідомлення людиною своєї належності до тієї чи іншої статі.

Суфражизм (від англ. suffrage − виборче право) – жіночий рух за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, які б відкрили їм доступ до політичної діяльності та забезпечили соціальну рівність. Виник в Англії у другій половині ХІХ століття.

Фемінізація (від лат. femina – жінка) – зростання ролі та впливу жінок у суспільстві в цілому або в будь-яких галузях суспільного життя.

Фемінізм – теорія рівності статей, що лежить в основі руху жінок за звільнення, за досягнення рівноправності з чоловіками.

Фемінність – якості, риси характеру, манера поведінки, які притаманні жінкам.

Література

1. Антология гендерных исследований. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е. Гаповой и А. Усмановой. – Минск: Пропилеи, 2000.

2. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1996.

3. Воронина О.А. Теоретико-методологические основы гендерных исследований // Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций / Под общей ред. О.А.Ворониной. – М.: МЦГИ-МВШСЭН-МФФ, 2001. – С 13 – 106.

4. Горошко Е. Гендерная проблематика в языкознании. Введение в гендерные исследования. – Ч. 1. Учебное пособие. – Харьков: ХЦГИ, Санкт-Петербург: Изд-во „Алетея”, 2001.

5. Горошко Е. Пол, гендер, язык // Женщина. Гендер. Культура. – М., 1999. – С. 98 – 110.

6. Горошко Е., Кирилина А. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования. – 1999. − № 2(1). – С. 234 – 241.

7. Добровольский Д., Кирилина А. Феминистская идеология в гендерных исследованиях и критерии научности // Гендер как интрига познания. – М.: Изд-во Рудомино, 2000.

8. З того боку стереотипів поведінки: психологія спілкування / Авт.-упор. О.Тимченко, В.Шапар. – Х.: Прапор, 1997.

9. Земская Е., Китайгородская М., Розанова Н. Особенности мужской и женской речи // Русский язык в его функционировании / Под ред. Е.Земской и Д.Шмелева. – М., 1993. – С. 90 – 136.

10. Каменская О.Л. Гендергетика – наука будущего // Гендер как интрига познания. – М.: Рудомино, 2002. – С. 13 – 19.

11. Кимура Д. Половые различия в организации мозга // В мире науки. – 1992. − № 11-12. – С. 73 – 80.

12. Кирилина А. Гендер: лингвистические аспекты. – М.: Изд-во „Институт социологии РАН”, 1999.

13. Кирилина А. Гендерные аспекты массовой коммуникации // Гендер как інтрига познания. Сб. статей / Московский государственный лингвистический университет. Лаборатория гендерных исследований. – М.: Изд-во „Рудомино”, 2000. – С. 47 – 80.

14. Кирилина А. Развитие гендерных исследований в лингвистике // Филологические науки. – 1999. − № 2. – С. 234.

15. Кон И. Проблемы и перспективы развиия гендерних исследований в бывшем СССР // Гендерные исследования. – 2000. − № 5. – С. 27 – 33.

16. Курбатов В. Женская логика (Игры общения и поведения). – Ростов /н/Д.: Изд-во Феникс, 1995.

17. Луценко О. Гендер в контексті проблеми спілкування // Філософські пошуки. Микола Бердяєв: Філософські проблеми гуманістичного світогляду. – Вип 10. – Львів-Одеса, 1999. – С. 114 – 120.

18. Пиз А., Пиз Б. Язык взаимоотношений – мужчина+женщина. – М.: Изд-во ЭКСМО – Пресс, Изд-во ЭКСМО – МАРКЕТ, 2000.

19. Руденский Е. Социальная психология: Курс лекцій. – Москва – Новосибирск, 1998.

20. Сьюзан Эрлих. Критическая лингвистика как феминистская методология // Гендерные исследования: Феминистская методология в социальных науках. Материалы 2-й междун. летней школы по гендерным исследованиям. – Харьков, 1998. – С. 52 – 80.

21. Таннен Д. Ты меня не понимаешь! Почему женщины и мужчины не понимают друг друга. – М., 1996.

22. Холод А. Речевые картины мира мужчин и женщин. – К., 1997.

23. Цинман Ж.М. Гендер, город, язык. Критическая лингвистика в городской антропологии // Культура, власть, идентичность: Новые подходы в социальных науках. Под ред. Е.Япской-Смирновой. – Саратов: Издательско-коммерческое предприятие „Волжский сад”, 1999. – С. 170 – 174.

76