- •Предмет економічної теорії, її місце серед інших наук та еволюція розвитку.
- •Методи досліджень економічних явищ.
- •Рівні економічних систем. Позитивна та нормативна економічна теорія.
- •4. Еволюція розвитку уявлень про предмет економічної науки: від меркантилізму до новітніх економічних теорій
- •5. Зв'язок економічної теорії з практикою господарювання та економічною політикою.
- •6. Мейнстрим економічної теорії та його еволюція.
- •7. Основні положення ортодоксального монетаризму та межі його застосування.
- •Монетаристське рівняння:
- •8. Сучасний монетаризму: причини виникнення, сутність та основні ідеї.
- •9. Нові монетаристи про роль держави в сучасних умовах.
- •10. Порівняльна характеристика ортодоксального та сучасного монетаризму
- •11. Загальна характеристика традиційного соціально-інституційного напрямку: предмет дослідження, методологія та основні течії.
- •12. Новий інституціоналізм та неоінституціоналізм: спільне та відмінне.
- •13. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія суспільного вибору.
- •14. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія прав власності.
- •15. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія агентських відносин.
- •16. Економічна ефективність і рівність: протистояння чи єдність.
- •17. Сучасні методики оцінювання нерівності розподілу доходів
- •19. Моделі розподілу доходів.
- •20. Ортодоксальне кейнсіанство як альтернатива неокласичній економічній теорії.
- •21. Етапи розвитку кейнсіанського напрямку. Неокейнсіанство.
- •22. Посткейнсіанство та нове кейнсіанство: спільне та відмінне.
- •23. Порівняльна характеристика американського та англійського посткейнсіанства.
- •24. Причини неоконсервативного відродження та його структура.
- •27. Теорія раціональних очікувань
- •28. Глобальні проблеми людства в сфері екології та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •29. Регіональні екологічні проблеми та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •30. Екологічні проблеми України: сучасний стан та шляхи вирішення.
- •31. Причини державного втручання в сучасну економіку.
- •32. Напрямки державного регулювання економіки.
- •33. Моделі державного регулювання економіки змішаного типу.
- •34. Об'єктивна необхідність переходу від Балансу народного господарства (бнг) до Системи національних рахунків(снр). Снр як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва.
- •35. Ввп: економічний зміст та методи розрахунку.
- •36. Похідні від ввп загальноекономічний зміст та вимірювання.
- •37. Номінальний та реальний ввп. Порівняльна характеристика дефлятора ввп та індексу споживчих цін.
- •38. Циклічність економічного розвитку як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги.
- •39. Сучасна класифікація циклічних коливань.
- •40. Причини циклічного розвитку економіки. Промислові цикли та їх фази.
- •41. Види та причини циклічних коливань
- •42. Промислові цикли та економічні коливання: причини трансформації та характеристика
- •43. Моделі економічних коливань.
- •44. Аналіз сучасної фази економічних коливань в Україні.
- •45. Модель ринку праці. Сучасні тенденції зміни ринку праці в економіці України.
- •46. Чинники попиту та пропозиції на працю.
- •47. Зайнятість та безробіття як основні явища ринку праці. Сучасні тенденції зміни зайнятості та безробіття в економіці України.
- •48. Форми зайнятості та їх вимірювання.
- •49. Багатоманітність видів безробіття, його вимірювання. Аналіз видів безробіття в сучасній економіці України.
- •3) Основне і молодіжне;
- •4) Відкрите і приховане;
- •5) Регіональне.
- •50. Природне безробіття: його значення для економіки, вимірювання, зв'язок з потенційним ввп.
- •51. Втрати від безробіття. Закон а. Оукена.
- •52. Державна політика регулювання зайнятості: сучасний підхід:
- •53. Роль малого підприємництва у регулюванні зайнятості. Протиріччя політики державного регулювання малого підприємництва в Україні.
- •54. Інфляція як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги: її види та вимірювання.
- •55. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи держави: сучасний підхід.
- •56. Дефіцит державного бюджету, способи його фінансування. Державний борг.
- •57. Зв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •58. Сучасні проблеми соціальної політики та їх регулювання. Протиріччя соціальної політики України та шляхи її вирішення.
- •59. Бідність як головна перешкода людському розвитку. Глобалізація проблем бідності. Роль Світового банку у регулюванні бідності.
- •60. Індекс людського розвитку (ілр): зміст та методика розрахунку. Ілр регіонів України.
12. Новий інституціоналізм та неоінституціоналізм: спільне та відмінне.
3-й етап розвитку інституціоналізму триває починаючи з 80 рр. 20 ст. і по сьогоднішній день. Основу сучасного інституціоналізму складають 2 головних напрямки: 1) новий інституціоналізм (нова інституційна економіка); 2) неоінституційна економіка.
Різні теорія, але спільним є те, що в центрі уваги є проблема економіка організації суспільства.
Нова інституційна теорія. Представник – Уільямсон. Теорія відображає спробу створити абсолютно нову теорію інститутів, тобто таку теорію, яка відкидає постулати і методологію неокласиків.
Представлена ще декількома теоріями: 1) теорія ігор, 2) теорія неповної раціональності; 3) економіка угод.
Неоінституційна теорія. Основоположник – Норт. Спирались на ті ж методологічні принципи, що і неокласична теорія, але й розвивали її. Неоінституціональна теорія використовувала методологію споріднених сусп-них наук і використовувала мікроекономічний аналіз, намагаючись дослідити різноманітні економічні відносини з точки зору раціонально мислячої людини. Тому стосунки між людьми розглядались через призму взаємовигідного обміну і контракту.
13. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія суспільного вибору.
Ця теорія сформувалась у 60-х pp. Її автором визнають видатного американського економіста Джеймса М.Б'юкенена.
Теорія суспільного вибору — це теорія, яка вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах. "Раціональні політики" підтримують насамперед ті програми, які сприяють зростанню їх престижу та підвищують шанси отримати перемогу на чергових виборах. Таким чином, робиться спроба за допомогою теорії суспільного вибору послідовно провести принципи індивідуалізму, поширивши їх на всі види діяльності, у тому числі на державну службу.
Прихильники теорії суспільного вибору розглядають політичний ринок за аналогією з товарним. Держава — це арена конкуренції людей: за вплив на прийняття рішень; за доступ до розподілу ресурсів; за місця на ієрархічній драбині.
Але держава — це особливий ринок. Його учасники мають надзвичайні права власності: виборці можуть обирати представників до вищих органів держави; депутати — ухвалювати закони; чиновники — стежити за їх виконанням.
Виборці та політики розглядаються як індивіди, що обмінюються голосами та передвиборними обіцянками.
Основними сферами аналізу цієї теорії є: сам виборний процес; діяльність депутатів; теорія бюрократії; політика державного регулювання.
Послідовники теорії суспільного вибору довели, що не можна повною мірою покладатися на результати голосування, оскільки вони значною мірою залежать від конкретного регламенту прийняття рішень. Сама демократична процедура голосування у законодавчих органах також не перешкоджає прийняттю економічно неефективних рішень.
Прибічники теорії суспільного вибору приходять до висновку, що саме з економічних причин існує політична нерівність і можливо прийняття нераціональних рішень.
Найважливіші з цих причин такі:
1) Порушення пропорцій між граничними затратами та граничними вигодами часто призводить до прийняття економічних рішень, що неправильні з суспільного погляду. 2) Нерівність в отриманні інформації, оскільки краще інформовані люди з високими доходами та добре організовані лобістські групи. Вони максимізують свій прибуток, отримуючи політичну ренту.
3) Недобросовісність державних чиновників (державної бюрократії), які, переслідуючи свій приватний інтерес, прагнуть отримати найбільшу кількість голосів на наступних виборах і приймають політично популярні рішення, але економічно неефективні, оскільки вибори відбуваються у найближчий період, а наслідки реалізованих програм виявляться пізніше. При цьому вони нарощують державні витрати, посилюють державне регулювання, роздувають бюрократичний апарат. Уряд максимально концентрує у своїх руках владу, а економіка опиняється у програші.
Ураховуючи ці суперечності, прихильники теорії суспільного вибору пропонують реформування політичної системи. Це реформування передбачає поширення ринкових відносин на політичну сферу. Політика, наголошували вони, може і мусить будуватись на таких самих взаємовигідних договірних умовах, як і ринковий обмін.