
- •Предмет економічної теорії, її місце серед інших наук та еволюція розвитку.
- •Методи досліджень економічних явищ.
- •Рівні економічних систем. Позитивна та нормативна економічна теорія.
- •4. Еволюція розвитку уявлень про предмет економічної науки: від меркантилізму до новітніх економічних теорій
- •5. Зв'язок економічної теорії з практикою господарювання та економічною політикою.
- •6. Мейнстрим економічної теорії та його еволюція.
- •7. Основні положення ортодоксального монетаризму та межі його застосування.
- •Монетаристське рівняння:
- •8. Сучасний монетаризму: причини виникнення, сутність та основні ідеї.
- •9. Нові монетаристи про роль держави в сучасних умовах.
- •10. Порівняльна характеристика ортодоксального та сучасного монетаризму
- •11. Загальна характеристика традиційного соціально-інституційного напрямку: предмет дослідження, методологія та основні течії.
- •12. Новий інституціоналізм та неоінституціоналізм: спільне та відмінне.
- •13. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія суспільного вибору.
- •14. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія прав власності.
- •15. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія агентських відносин.
- •16. Економічна ефективність і рівність: протистояння чи єдність.
- •17. Сучасні методики оцінювання нерівності розподілу доходів
- •19. Моделі розподілу доходів.
- •20. Ортодоксальне кейнсіанство як альтернатива неокласичній економічній теорії.
- •21. Етапи розвитку кейнсіанського напрямку. Неокейнсіанство.
- •22. Посткейнсіанство та нове кейнсіанство: спільне та відмінне.
- •23. Порівняльна характеристика американського та англійського посткейнсіанства.
- •24. Причини неоконсервативного відродження та його структура.
- •27. Теорія раціональних очікувань
- •28. Глобальні проблеми людства в сфері екології та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •29. Регіональні екологічні проблеми та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •30. Екологічні проблеми України: сучасний стан та шляхи вирішення.
- •31. Причини державного втручання в сучасну економіку.
- •32. Напрямки державного регулювання економіки.
- •33. Моделі державного регулювання економіки змішаного типу.
- •34. Об'єктивна необхідність переходу від Балансу народного господарства (бнг) до Системи національних рахунків(снр). Снр як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва.
- •35. Ввп: економічний зміст та методи розрахунку.
- •36. Похідні від ввп загальноекономічний зміст та вимірювання.
- •37. Номінальний та реальний ввп. Порівняльна характеристика дефлятора ввп та індексу споживчих цін.
- •38. Циклічність економічного розвитку як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги.
- •39. Сучасна класифікація циклічних коливань.
- •40. Причини циклічного розвитку економіки. Промислові цикли та їх фази.
- •41. Види та причини циклічних коливань
- •42. Промислові цикли та економічні коливання: причини трансформації та характеристика
- •43. Моделі економічних коливань.
- •44. Аналіз сучасної фази економічних коливань в Україні.
- •45. Модель ринку праці. Сучасні тенденції зміни ринку праці в економіці України.
- •46. Чинники попиту та пропозиції на працю.
- •47. Зайнятість та безробіття як основні явища ринку праці. Сучасні тенденції зміни зайнятості та безробіття в економіці України.
- •48. Форми зайнятості та їх вимірювання.
- •49. Багатоманітність видів безробіття, його вимірювання. Аналіз видів безробіття в сучасній економіці України.
- •3) Основне і молодіжне;
- •4) Відкрите і приховане;
- •5) Регіональне.
- •50. Природне безробіття: його значення для економіки, вимірювання, зв'язок з потенційним ввп.
- •51. Втрати від безробіття. Закон а. Оукена.
- •52. Державна політика регулювання зайнятості: сучасний підхід:
- •53. Роль малого підприємництва у регулюванні зайнятості. Протиріччя політики державного регулювання малого підприємництва в Україні.
- •54. Інфляція як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги: її види та вимірювання.
- •55. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи держави: сучасний підхід.
- •56. Дефіцит державного бюджету, способи його фінансування. Державний борг.
- •57. Зв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •58. Сучасні проблеми соціальної політики та їх регулювання. Протиріччя соціальної політики України та шляхи її вирішення.
- •59. Бідність як головна перешкода людському розвитку. Глобалізація проблем бідності. Роль Світового банку у регулюванні бідності.
- •60. Індекс людського розвитку (ілр): зміст та методика розрахунку. Ілр регіонів України.
59. Бідність як головна перешкода людському розвитку. Глобалізація проблем бідності. Роль Світового банку у регулюванні бідності.
Нині проблема бідності набула глобального характеру і властива як багатим індустріальним країнам, так і тим, що розвиваються, хоча й проявляється неоднаково. Так, у найбідніших країнах більшість населення неписьменне, живе фактично в антисанітарних умовах. У країнах "золотого мільярда" бідними вважають людей, які не мають необхідних коштів для отримання сучасної якісної освіти та інших можливостей поліпшення власного добробуту.
Бідність – це не тільки неможливість індивіда внаслідок нестачі коштів підтримувати існування, а й невизнання його в суспільстві, недоступність послуг, суспільних ресурсів, відсутність роботи, рання смертність і навіть проживання у забрудненому середовищі.
Причини загострення бідності та виникнення нерівності:
1) нерівний розподіл економічного виграшу від функціонування більш ефективних глобальних ринків;
2)недосконалість глобальних ринків;
3) на глобальному рівні режими торгівлі, міграції й охорони прав інтелектуальної власності природно відбивають більшу ринкову владу багатих країн.
Бідність наявна навіть у найрозвинутіших країнах. Незважаючи на те, що Велика Британія є однією з найбагатших країн Європи і світу, вона має доволі високий рівень бідності, основними причинами якого вважають недостатній перерозподіл доходів, низький рівень соціальної допомоги, а також несправедливу сплату податку до місцевої адміністрації, оскільки найбідніше населення віддає для цього найбільшу частку своїх доходів. Основними показниками добробуту індивіда у Німеччині, крім доходів і багатства, є такі виміри: освіта, робочий статус, здоров'я, житло, в тому числі середовище мешканця, сімейний статус та соціальні зв'язки. В США людина вважається бідною, якщо вона заробляє за місяць близько 1000 дол., в Італії межа бідності вимірюється 900 євро. Водночас, наприклад у Нігерії, така ситуація оцінюється як благополучна.
За умов високого рівня безробіття, економічних і фінансових обмежень уряди не мають ефективної стратегії запобігання бідності. Страхування на випадок безробіття не розв'язує проблеми в разі довготривалого, застійного безробіття. Соціальна допомога полегшує становище бідних, проте не запобігає випадкам бідності. Уряди запроваджують у свої національні законодавства концепцію гарантованого мінімального доходу. Наприклад, Бельгія, Данія, Франція, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Великобританія мають законодавчо гарантований мінімум доходу на національному рівні. Коли бідність не є виключно проблемою низького рівня доходу, а супроводжується такими чинниками, як поганий стан здоров'я, житлових умов, освіти й професійної підготовки, фінансова допомога бідним має передбачати надання відповідних соціальних послуг.
Україна є однією з країн, де бідність набула найбільшого поширення, оскільки набагато більше, ніж половина доходу, витрачається на харчування. Статистичні дані свідчать, що якість харчування населення помітно нижча, ніж в інших європейських країнах. Середня тривалість життя зменшилася до 70 років. Також спостерігається зниження вкладень в освіту та науку, що призводить до виїзду за кордон найкращих учених — найбільш активних, ініціативних, освічених. Такі сфери, як наука, культура і медицина, стають платними, а тому й недоступними для бідних.
Загальна мета світового банку – світ без бідності.
Термін "Група організацій Світового банку" охоплює п'ять юридично відокремлених, але тісно пов’язаних між собою, міжнародних організацій, власниками яких є країни-члени, що володіють правом ухвалення остаточних рішень (МБРР, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок. Кожна з цих установ грає певну роль в рішенні задач боротьби із бідністю і підвищення рівня життя населення країн, що розвиваються. Термін "СБ" відноситься лише до двох із них – МБРР і МАР. І хоча вони спеціалізуються на різних аспектах процесу розвитку, їх об’єднує загальна мета - світ без бідності.
Мета діяльності МБРР полягає в тому, щоб скоротити бідність в країнах із сер рівнем доходу і в кредитоспроможних бідних країнах, шляхом надання сприяння стійкому розвитку за рахунок надання позик, гарантій, інструментів упр-ня ризиками і (не кредитних) аналітичних і консультаційних послуг. На відміну від комбанків, МБРР керується цілями розвитку, а не прагненням отримати максимально високий прибуток. МАР підтримує найбідніші країни з доходом на д.н. не більше, ніж 885 дол. США, яким вона надає без% позики, технічну допомогу та консультації з питань політики. Вперше із 1990 року, коли СБ почав вимірювати рівень бідності, кількість людей, що живуть в убогості, по деяким оцінкам, склало менше 1 млрд. чол. За даними річного звіту СБ в 2007 році найбільше об’єм допомоги був наданий Африці (5,8 млрд. дол. США). Найбільшим позичальником в 2007 році стала Індія, для якої були зарезервовані кредитні кошти в об’ємі 3,8 млрд. дол. США (в порівнянні із 2006 роком сума зросла майже на 50%). СБ має високу репутацію завдяки великим, належним чином керованим фінансовим резервам. Це дає змогу позичати кошти з низькими відсотками на ринках капіталу в усьому світі, які він згодом кредитує країнам, що розвиваються, на дуже сприятливих умовах. Фінансові резерви Банку формуються з декількох джерел — прибутків від інвестицій, зборів, сплачуваних країнами-членами, внесків країн-членів, у більшості випадків, багатих, і, власне, погашення позик країнами-позичальниками.