59. Бідність як головна перешкода людському розвитку. Глобалізація проблем бідності. Роль Світового банку у регулюванні бідності.

Нині проблема бідності набула глобального характеру і властива як багатим індустріальним країнам, так і тим, що розвиваються, хоча й проявляється неоднаково. Так, у найбідніших країнах більшість населення неписьменне, живе фактично в антисанітарних умовах. У країнах "золотого мільярда" бідними вважають людей, які не мають необхідних коштів для отримання сучасної якісної освіти та інших можливостей поліпшення власного добробуту.

Бідність – це не тільки неможливість індивіда внаслідок нестачі коштів підтримувати існування, а й невизнання його в суспільстві, недоступність послуг, суспільних ресурсів, відсутність роботи, рання смертність і навіть проживання у забрудненому середовищі.

Причини загострення бідності та виникнення нерівності:

1) нерівний розподіл економічного виграшу від функціонування більш ефективних глобальних ринків;

2)недосконалість глобальних ринків;

3) на глобальному рівні режими торгівлі, міграції й охорони прав інтелектуальної власності природно відбивають більшу ринкову владу багатих країн.

Бідність наявна навіть у найрозвинутіших країнах. Незважаючи на те, що Велика Британія є однією з найбагатших країн Європи і світу, вона має доволі високий рівень бідності, основними причинами якого вважають недостатній перерозподіл доходів, низький рівень соціальної допомоги, а також несправедливу сплату податку до місцевої адміністрації, оскільки найбідніше населення віддає для цього найбільшу частку своїх доходів. Основними показниками добробуту індивіда у Німеччині, крім доходів і багатства, є такі виміри: освіта, робочий статус, здоров'я, житло, в тому числі середовище мешканця, сімейний статус та соціальні зв'язки. В США людина вважається бідною, якщо вона заробляє за місяць близько 1000 дол., в Італії межа бідності вимірюється 900 євро. Водночас, наприклад у Нігерії, така ситуація оцінюється як благополучна.

За умов високого рівня безробіття, економічних і фінансових обмежень уряди не мають ефективної стратегії запобігання бідності. Страхування на випадок безробіття не розв'язує проблеми в разі довготривалого, застійного безробіття. Соціальна допомога полегшує становище бідних, проте не запобігає випадкам бідності. Уряди запроваджують у свої національні законодавства концепцію гарантованого мінімального доходу. Наприклад, Бельгія, Данія, Франція, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Великобританія мають законодавчо гарантований мінімум доходу на національному рівні. Коли бідність не є виключно проблемою низького рівня доходу, а супроводжується такими чинниками, як поганий стан здоров'я, житлових умов, освіти й професійної підготовки, фінансова допомога бідним має передбачати надання відповідних соціальних послуг.

Україна є однією з країн, де бідність набула найбільшого поширення, оскільки набагато більше, ніж половина доходу, витрачається на харчування. Статистичні дані свідчать, що якість харчування населення помітно нижча, ніж в інших європейських країнах. Середня тривалість життя зменшилася до 70 років. Також спостерігається зниження вкладень в освіту та науку, що призводить до виїзду за кордон найкращих учених — найбільш активних, ініціативних, освічених. Такі сфери, як наука, культура і медицина, стають платними, а тому й недоступними для бідних.

Загальна мета світового банку – світ без бідності.

Термін "Група організацій Світового банку" охоплює п'ять юридично відокремлених, але тісно пов’язаних між собою, міжнародних організацій, власниками яких є країни-члени, що володіють правом ухвалення остаточних рішень (МБРР, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок. Кожна з цих установ грає певну роль в рішенні задач боротьби із бідністю і підвищення рівня життя населення країн, що розвиваються. Термін "СБ" відноситься лише до двох із них – МБРР і МАР. І хоча вони спеціалізуються на різних аспектах процесу розвитку, їх об’єднує загальна мета - світ без бідності.

Мета діяльності МБРР полягає в тому, щоб скоротити бідність в країнах із сер рівнем доходу і в кредитоспроможних бідних країнах, шляхом надання сприяння стійкому розвитку за рахунок надання позик, гарантій, інструментів упр-ня ризиками і (не кредитних) аналітичних і консультаційних послуг. На відміну від комбанків, МБРР керується цілями розвитку, а не прагненням отримати максимально високий прибуток. МАР підтримує найбідніші країни з доходом на д.н. не більше, ніж 885 дол. США, яким вона надає без% позики, технічну допомогу та консультації з питань політики. Вперше із 1990 року, коли СБ почав вимірювати рівень бідності, кількість людей, що живуть в убогості, по деяким оцінкам, склало менше 1 млрд. чол. За даними річного звіту СБ в 2007 році найбільше об’єм допомоги був наданий Африці (5,8 млрд. дол. США). Найбільшим позичальником в 2007 році стала Індія, для якої були зарезервовані кредитні кошти в об’ємі 3,8 млрд. дол. США (в порівнянні із 2006 роком сума зросла майже на 50%). СБ має високу репутацію завдяки великим, належним чином керованим фінансовим резервам. Це дає змогу позичати кошти з низькими відсотками на ринках капіталу в усьому світі, які він згодом кредитує країнам, що розвиваються, на дуже сприятливих умовах. Фінансові резерви Банку формуються з декількох джерел — прибутків від інвестицій, зборів, сплачуваних країнами-членами, внесків країн-членів, у більшості випадків, багатих, і, власне, погашення позик країнами-позичальниками.