- •Предмет економічної теорії, її місце серед інших наук та еволюція розвитку.
- •Методи досліджень економічних явищ.
- •Рівні економічних систем. Позитивна та нормативна економічна теорія.
- •4. Еволюція розвитку уявлень про предмет економічної науки: від меркантилізму до новітніх економічних теорій
- •5. Зв'язок економічної теорії з практикою господарювання та економічною політикою.
- •6. Мейнстрим економічної теорії та його еволюція.
- •7. Основні положення ортодоксального монетаризму та межі його застосування.
- •Монетаристське рівняння:
- •8. Сучасний монетаризму: причини виникнення, сутність та основні ідеї.
- •9. Нові монетаристи про роль держави в сучасних умовах.
- •10. Порівняльна характеристика ортодоксального та сучасного монетаризму
- •11. Загальна характеристика традиційного соціально-інституційного напрямку: предмет дослідження, методологія та основні течії.
- •12. Новий інституціоналізм та неоінституціоналізм: спільне та відмінне.
- •13. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія суспільного вибору.
- •14. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія прав власності.
- •15. Основні течії сучасного неоінституціоналізму: теорія агентських відносин.
- •16. Економічна ефективність і рівність: протистояння чи єдність.
- •17. Сучасні методики оцінювання нерівності розподілу доходів
- •19. Моделі розподілу доходів.
- •20. Ортодоксальне кейнсіанство як альтернатива неокласичній економічній теорії.
- •21. Етапи розвитку кейнсіанського напрямку. Неокейнсіанство.
- •22. Посткейнсіанство та нове кейнсіанство: спільне та відмінне.
- •23. Порівняльна характеристика американського та англійського посткейнсіанства.
- •24. Причини неоконсервативного відродження та його структура.
- •27. Теорія раціональних очікувань
- •28. Глобальні проблеми людства в сфері екології та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •29. Регіональні екологічні проблеми та їх зв'язок з економічними проблемами.
- •30. Екологічні проблеми України: сучасний стан та шляхи вирішення.
- •31. Причини державного втручання в сучасну економіку.
- •32. Напрямки державного регулювання економіки.
- •33. Моделі державного регулювання економіки змішаного типу.
- •34. Об'єктивна необхідність переходу від Балансу народного господарства (бнг) до Системи національних рахунків(снр). Снр як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва.
- •35. Ввп: економічний зміст та методи розрахунку.
- •36. Похідні від ввп загальноекономічний зміст та вимірювання.
- •37. Номінальний та реальний ввп. Порівняльна характеристика дефлятора ввп та індексу споживчих цін.
- •38. Циклічність економічного розвитку як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги.
- •39. Сучасна класифікація циклічних коливань.
- •40. Причини циклічного розвитку економіки. Промислові цикли та їх фази.
- •41. Види та причини циклічних коливань
- •42. Промислові цикли та економічні коливання: причини трансформації та характеристика
- •43. Моделі економічних коливань.
- •44. Аналіз сучасної фази економічних коливань в Україні.
- •45. Модель ринку праці. Сучасні тенденції зміни ринку праці в економіці України.
- •46. Чинники попиту та пропозиції на працю.
- •47. Зайнятість та безробіття як основні явища ринку праці. Сучасні тенденції зміни зайнятості та безробіття в економіці України.
- •48. Форми зайнятості та їх вимірювання.
- •49. Багатоманітність видів безробіття, його вимірювання. Аналіз видів безробіття в сучасній економіці України.
- •3) Основне і молодіжне;
- •4) Відкрите і приховане;
- •5) Регіональне.
- •50. Природне безробіття: його значення для економіки, вимірювання, зв'язок з потенційним ввп.
- •51. Втрати від безробіття. Закон а. Оукена.
- •52. Державна політика регулювання зайнятості: сучасний підхід:
- •53. Роль малого підприємництва у регулюванні зайнятості. Протиріччя політики державного регулювання малого підприємництва в Україні.
- •54. Інфляція як фактор порушення та відновлення загальноекономічної рівноваги: її види та вимірювання.
- •55. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи держави: сучасний підхід.
- •56. Дефіцит державного бюджету, способи його фінансування. Державний борг.
- •57. Зв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •58. Сучасні проблеми соціальної політики та їх регулювання. Протиріччя соціальної політики України та шляхи її вирішення.
- •59. Бідність як головна перешкода людському розвитку. Глобалізація проблем бідності. Роль Світового банку у регулюванні бідності.
- •60. Індекс людського розвитку (ілр): зміст та методика розрахунку. Ілр регіонів України.
27. Теорія раціональних очікувань
Вперше теорія раціональних очікувань була використана Дж. Вулсом в 1961 р.
Представники – Лукас, Волес, Сарджент.
Прихильники виступали проти теорії адаптивних очікувань (очікування майбутніх інфляційних форм суб’єктами через використання досвіду попередньої і поточної інформації).
Представники теорії раціональних очікувань виходили з таких гіпотез: 1) економічні агенти здатні діяти раціонально, 2) аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначати майбутні ціни, при цьому інформація є безкоштовною, 3) інформація є однаково доступна як для урядовців, так і для приватних осіб, 4) на кожному ринку рівноважна ціна урівноважується.
Отже, економічні суб’єкти є настільки раціональними, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а і майбутні зміни в економічній кон’юнктурі, в тому числі і зміни в економічній політиці. Маючи здатність передбачати майбутні зміни у політиці та економіці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їх інтересам.
Представники вводили в аналіз стохастичні змінні.
YtD = At + b (Mt – Пt ) ± U
YtD – сукупний попит
At – автономні витрати
Mt – реальна грошова пропозиція в періоді t
Пt – темпи інфляції (фактичні)
b – коефіцієнт щільності взаємозв’язку між сукупним попитом і реальною пропозицією грошей
U – стохастична величина
YSt = Yp + ci (Пt - Пte ) ± x
YSt – сукупна пропозиція
Yp – потенційний ВВП (випуск продукції в умовах повної зайнятості)
Пt – темпи інфляції (фактичні)
Пte – очікуваний темп інфляції
ci – коефіцієнт щільності взаємозв’язку між сукупною пропозицією і зміною у рівні інфляції
x – стохастична величина.
28. Глобальні проблеми людства в сфері екології та їх зв'язок з економічними проблемами.
Поняття "глобальні проблеми" походить від латинського globus (terrae) - куля земна. Отже, це проблеми, що охоплюють всю планету. Глобальні проблеми спричинені діяльністю людини техногенної цивілізації. Діяльністю, що розгорталася на засадах класичного раціоналізму. Відповідно до них, світ сприймався людиною як об"єкт реалізації її цілей і потреб. Тобто, людина і природа не розглядалися як цілісна система. Глобальні проблеми відображають суттєві негаразди, що охоплюють економічну, енергетичну, демаграфічну, соціальну, екологічну та інші сфери людського існування.
Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається десь с середини ХХ ст. Це означає, що людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування як спричиного власною техногенною діяльністю.
Із розвитком цивілізації та НТП, бурхливим ↑ к-ті населення на Землі, обсягів в-ва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження грунтів у аграрних районах. Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже "схопила нас за горло". "Екологічна бомба" уповільненої дії, яку ми, всі країни і народи, посилено начиняємо "вибухівкою" із відходів вир-чої д-сті, здатна спустошити наш спільний дім - планету Земля, перетворити її на безлюдну пустелю.
Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам. Ліквідація глобальної екол кризи є на сьогодні
найважливішим завданням людства. Зараз немає необхідності доводити гостроту і
масштабність, а значить, і небезпечність екологічної ситуації, що склалася в світі.
Взагалі можна виділити два аспекти екол проблеми: - екол кризи, що виникають внаслідок природніх процесів; - і кризи, що визвані антропогенною дією і нерац природокорист-ням.
Наступання льодовиків, виверження вулканів, утворення гір, паводки - все це земні природні фактори. Вони ніби закономірні на нашій динамічній планеті. Вирішення такого роду проблем в деякій мірі криється у вмінні їх прогнозувати, а іноді і використовувати на користь людям.
Але виникали і інші екологічні кризи. На протязі століть людина безконтрольно брала все, що дає їй природа. Але, здається, природа хоче «помститися» за кожний невірний, необдуманий крок. Досить згадати лише приклади з нашого життя та наших найближчих сусідів: озеро Байкал, Аральське море, Ладожське озеро, Чорнобиль, БАМ, меліорація
та інші. Те, що людина зробила з навколишньою природою, вже по своїм масштабам катастрофічно. В результаті вода забруднюється вже в повітрі, забруднена і сама атмосфера, знищені мільйони гектарів родючих грунтів, ядохімікатами і радіоактивними відходами заражена планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання та багато, багато іншого. Голі проблеми в можливостях планети справитися з
відходами людської д-ті, з функцією самоочищення і ремонту. Руйнується біосфера. Досить великий ризик самознищення людства в результаті власної життєдіяльності.
Тут переплітаються в одне багато глобальних проблем людства – економічна, ресурсна, продовольча, демографічна – всі вони мають в тій чи іншій мірі вихід на екологічну проблематику. Але вона має великий вплив на ці та інші проблеми людства.
Як я вже зазначала, екологічні проблеми світу переплітаються з ресурсними, економічними, демографічними, соціальними: все сильніше відчувається недостача багатьох видів сировини, прісної води, енергії, ріст населення в Азії й Африці набуває загрозливих масштабів. Світ усе більше захльостує тероризм.
Що є головною ланкою в усіх цих проблемах? Що лежить в основі їх виникнення? Багато хто такою ланкою вважають загострення боротьби за прир ресурси. Їхній дефіцит у даний час є наслідок 3х осн різнопланових явищ: швидкого росту населення, росту ек потреб людей і деградації прир ресурсів і сер-ща. Щонайменше два останніх явища є відбитком сформованого панування природопідкорювальної психології і духу споживання. Відмовитися від цього світогляду, закладеного в людині протягом багатьох тисячоліть (але особливо в останні сотні років) в умовах боротьби з прир стихіями, надзвичайно важко.
Необхідно виховання нової людини, здатної співвідносити свої потреби з можливостями природи, здатної відмовитися від надмірностей і культу речей. Ключі до зміни в свідомості людей знаходяться в сфері освіти і виховання. Люди повинні знати і розуміти устрій Землі і біосфери, тонкі механізми взаємодії природи, техніки і суспільства, представляти правові і технологічні аспекти екологічних проблем. Важливо уявляти зв'язок екології й економіки, принципи оптимізації природокористування. Ще краще, якщо все це показується в історичному ракурсі: адже погляд в минуле дає можливість через порівняння вибрати ті раціональні прийоми взаємодії людини з природою, із якими ми ввійшли в нове тисячоліття.