17. Сучасні методики оцінювання нерівності розподілу доходів

1) Коефіцієнт диференціації доходів:

Може бути:

• Квінтильним – все населення поділяється на 5 груп за рівнем доходів;

• Децильним – все населення поділяється на 10 груп за рівнем доходів.

К _диф. = Доходи (5/10) найбагатшої групи / Доходи (1) найбіднішої групи

Коефіцієнт > - в країнах з перехідною економікою або країнах, що розвиваються

Коефіцієнт < - в країнах розвинених.

2) Модель Лоренса:

1 – державна політика справедливості; 2- лук Лоренса; 3 – державна політика ефективності.

3) Коефіцієнт Джині (найбільш точний показник).

k _Дж. = S _OACD / S _ΔOAB

k _Дж. = 1 + 1/N – 2(y_n + 2y_n-1 +…..+ Ny₁) / N² у¯

N – кількість груп

y_n – доходи найбагатшої групи

y₁ – доходи найбіднішої групи

у¯ – середній дохід

0,27 < k _Дж < 0,33

Якщо значення менше за 0,27, то наявна висока рівність, а отже, необхідно зменшити державне втручання.

Якщо значення перевищує 0,33, то це свідчить про тенденцію до ефективності, тобто необхідно збільшити державне втручання.

Шляхи перерозподілу доходів (державне втручання):

1. система прогресивного оподаткування;

2. соціальні трансферти.

18. Новітні теорії розподілу багатства і доходів.

Дана проблема набуває різних трактувань в сучасних економічних теоріях, а значний ступінь цієї нерівності, як правило, оцінюється різко негативно. Причиною розв’язання даних теорій є тенденція до збільшення розриву у нерівності доходів в реальному житті, при чому ця нерівність спостерігається як між окремими членами одного суспільства, так і між рівнем доходів різних країн.

В сучасній економічній теорії виділяють два основні підходи: 1) прихильники теорії конвергенції, 2) прихильники теорії дивергенції.

Конвергенти стверджують, що у глобальних масштабах великі масштаби нерівності та злиденності починають спадати. Ця позиція відображає поширену думку про початок ери зближення між країнами за рівнем доходів у зв’язку з процесами глобалізації. Вважається, що завдяки розвитку торгівлі, країни, що розвиваються отримують доступ до нових технологій і нових ринків, а отже мають можливість підвищити свої доходи і національне багатство.

Дивергенти оцінюють таку точку зору як міф, оскільки факти свідчать про протилежне. В доповіді «Про розвиток людини» містяться факти про підвищення нерівності в абсолютних показниках. Це відбувається незважаючи на вищі темпи економічного зростання в країнах, що розвиваються, внаслідок значного первісного розриву. Наприклад, при підвищенні середніх доходів на 3% як в Африці на Пд. від Сахари і промислово розвинених європейських країнах абсолютний приріст буде становити в Африці – 51$ на одну особу, а в Зх. Європі – 854$ на одну особу.

В теорії справедливого суспільства також розглядають проблеми нерівності доходів: 1) нового соціального суспільства, 2) постіндустріального суспільства, 3) глобального суспільства справедливості.

Теорія нового соціального суспільства. Ідеолог: Каддафі. Необхідний перехід до ринкового соціалізму. Погляди: перехід від найманої праці до рівноправного партнерства. Позитивне ставлення до рівності розподілу доходів.

Теорія постіндустріального суспільства. Ідеолог: Гелбрейт. Ставлення до рівності в розподілі доходів відображається з точки зору позитивної економіки. Визначає негативні наслідки великого розподілу доходів і його шкоду для нормального функціонування змішаної економічної системи. Вважає, що справедливе сус-тво не може змиритись з таким становищем. Привертає увагу до фактів незаслуженості значної частки багатства і доходів. Мається на увазі не заслужене привласнення великих доходів через маніпуляції в фінансовій сфері, а також нагороди і пільги, якими наділяють себе керівники компаній непідконтрольні акціонерам.

Пропозиції: 1) здійснювати заходи поліпшення умов життя нижчих верств населення, 2) навести лад у фінансовій сфері, 3) акціонерам критично підходити до прагнення керівників компаній максимізувати власні доходи, 4) скасувати діючі податкові пільги, 5) вести прогресивне оподаткування.

Теорія глобального суспільства справедливості. Ідеолог: Штігліц. Побудувати справедливе суспільство не обмежуючись тільки окремими країнами. Необхідно будувати глобальне суспільство справедливості, тобто знизити нерівномірність розподілу доходів і можна вирішити найболючіші проблеми сучасного світу.

Альтернативою між ефективністю та справедливістю може бути вирішена на засадах егалітаризму або утилітаризму. Представники егалітаризму прагнуть сповідати прагнення до рівності за рахунок підвищення доходів бідних, а не за рахунок зниження добробуту багатих. Підтримати перерозподіл від багатих до бідних, якщо тільки багатий не стає біднішим за бідного.

Прихильники утилітаризму спирались на ідею про необхідність накопичення загального добробуту сусп-тва і вважали, що перерозподіл благ – це справа другорядна, головна – щоб сусп-тво накопичувало якомога більше багатства.