6.6. Доходи, витрати і визначення фінансового результату діяльності страховика

Використані терміни: валовий доход страховика, витрати страховика, збитковість страхової суми, прибуток балансовий, прибуток від інвестицій, прибуток від страхової діяльності, прибуток у тарифах, собівартість страхових операцій, фінансовий результат страхових операцій.

Як уже зазначалось, на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати, а потім вже їх компенсує, реалізовуючи свою продукцію, страховик спочатку акумулює кошти, а потім несе витрати: на превентивні роботи – чи по зменшенню, чи по локалізації, чи по виключенню дії ризику, взятого в управління; на інвестиційні програми; на компенсацію збитків за укладеними страховими угодами. І це є головна особливість діяльності страхової компанії. А двоїстий характер діяльності – проведення власне страхування та інвестування, – зумовлює специфіку прибутків та витрат страховика. На рис. 6.11. представлені джерела прибутків страховика.

Прибутки страховика

Страхові премії за договорами страхуван-ня

Комісійні винагороди за перестрахування

Страхові премії за договорами перестрахування

Частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками

Повернуті суми з технічних резервів, ніж резерв незароблених премій

Повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів

Рис. 6.11. Доходи страховика від джерел діяльності.

Структуру коштів страховика і умови їх використання див. на схемі, рис. 6.12.

Власні

• Статутний фонд

• Спеціальні та резервні фонди

• Вільні резерви

• Нерозподілений прибуток

Залучені

Страхові резерви

Інвестування коштів законодавчо

Рис. 6.12. Структура коштів страховика.

Прибутки від страхової діяльності є головними прибутки страховика, особливо в начальний період діяльності. Саме на отримання цих прибутків розраховує страховик, з’являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату. Але, як показує практика страхування в розвинутих країнах, страховик на сьогодні вже більшу частку своїх прибутків отримує від інвестиційної діяльності. Найперше – від розміщення своїх страхових резервів.

Страхові резерви інвестують у диверсифіковані, прибуткові, надійні активи, які характеризуються високим рівнем ліквідності, і отримують відповідні відсотки по вкладах. Таке унаочнюється схемою на рис. 6.13.

Відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва

Прибутки страховика від інвестування і розміщення тимчасово вільних резервів

Дивіденди за акціями

Відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку

Відсотки за облігаціями

Відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку

Участь у прибутку перестраховиків

Рис. 6.13. Джерела формування прибутків страховика від інвестиційної діяльності.

Ці прибутки є похідними від первинних прибутків страховика (страхових премій).

Свобода дії страховика у сфері інвестиційної діяльності безпосередньо пов’язана з характером коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має в розпорядженні дві групи коштів (рис. 6.12):

• власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних фондів, вільних резервів, та не перерозподіленого прибутку;

• залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування коштів, що належать до першої групи, законодавчо не регламентуються і здійснюються страховиком на власний розсуд. Правда, винятком є вимоги закону України “Про страхування” до наповнення статутного фонду страховика, що декілька обмежує варіанти інвестування коштів статутного фонду.

Інвестування коштів другої групи жорстко регламентуються. Це пов’язано з тим, що ці кошти не є власністю страховика, а становлять власність страхувальників, тому розпоряджатись ними страховик повинен під наглядом громади і на її вигоду.

Т ретя група прибутків страховика – це інші прибутки. Такі прибутки не пов’язані зі специфікою страхування. Вони такі ж, як аналогічні прибутки інших суб’єктів підприємницької діяльності (див. рис. 6.14).

Рис. 6.14. Перелік прибутків страховика від діяльності не пов’язаної з страхуванням та інвестуванням.

Перелічені на схемі (рис 6.14) прибутки, зрозуміло, не відіграють такої значної ролі, як прибутки від страхової та інвестиційної діяльності. Проте надходження, наприклад, по реалізованих правах регресної вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяний збиток, часом можуть бути досить вагомими і становити значні суми. Значими можуть бути також прибутки від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страхової компанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі прибутки.

Витрати страховика (див. довідкові матеріали 10 теми 7), так само, як і прибутки, пов’язані із його двоїстим характером діяльності. Виокремлюють: витрати на проведення страхових операцій (формують собівартість страхової послуги); витрати на проведення інших операцій (супроводжують одержання прибутків від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його прибутків). Це унаочнюється схемами, рис. 6.15; 6.16; 6.17; 6.18.

Витрати страховика

Виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестра-хування

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування

Витрати на утримання страхової компанії

Витрати на ведення справи

Рис. 6.15. Витрати страховика на проведення страхових операцій.

Рис. 6.16. Витрати на обслуговування страхової діяльності страховика (перший чинник витрат на ведення справи).

Рис. 6.17. Витрати на управління активами страхової компанії (другий чинник витрат на ведення справи).

Останні з перелічених видів витрат, що включаються до собівартості страхових послуг, містять у собі ще такі складові:

• оплату стороннім установам, організаціям, підприємствам або фізичним особам за надані ними послуги, пов’язані з основною діяльністю страховика, у тому числі:

  • виплатою комісійних винагород брокерам і агентам за укладання та обслуговування договорів страхування;

  • оплатою послуг з метою оцінювання прийнятих на страхування (перестрахування) ризиків та збитків, завданих об’єктам страхування;

  • оплатою за виготовлення бланків страхової документації;

  • оплатою банківських послуг, пов’язаних з інкасацією страхових платежів та здійсненням виплат страхового відшкодування;

  • оплатою послуг, пов’язаних з розробкою умов, правил страхування та проведенням актуарних розрахунків.

  • відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх службових обов’язків, включаючи придбання з цією метою проїзних квитків.

Окрім основних витрат, що укладаються у собівартість страхових послуг, страхова компанія має витрати, пов’язані із забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, тобто витрати з управління своїми активами. Характер цих витрат залежить від конкретних видів активів, якими представлені тимчасово вільні кошти. Здебільшого такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Порівняно з отриманими доходами від такої діяльності, ці витрати виглядають досить незначними, проте вони існують так само як і витрати, пов’язані з одержанням доходів від інших (крім страхових і інвестиційних) господарських операцій.

При визначенні своїх фінансових результатів страхова компанія перелічене вище бере до уваги і розраховує свій прибуток за певний звітний період (квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік). Він визначається як різниця між прибутками і витратами. (Довідкові матеріали 10 у темі 7).

Отже, прибуток страховика, так само як і всіх суб’єктів господарювання, це фінансовий результат усіх перелічених видів його діяльності за певний звітний період, чи вартісна оцінка підсумків господарювання страховика. Джерела прибутку страховика дивись табл.6.1.

Джерела прибутку.

Напрямки отримання прибутків і витрат страховика
 Валовий збір премій (прибуток від премій)  Витрати по від­шкодуванню пре­тензій  Премії по перестрахуванню  Оперативні, загально фірмові витрати (адміністративні + збут, марке­тинг) Сальдо: прибуток або збиток від страхової діяль­ності	 Прибуток від основних фондів  Витрати по уп­равлінню фондом, включаючи опера­тивні, загально­фірмові витрати  Витрати по виплаті відсотків, податків Сальдо: прибуток (збиток) від управління фондом	 Прибутки від неосновної діяльності  Витрати на неосновну діяльність Сальдо: прибуток (збиток) від неосновної діяльності	 Непере­дба­чені прибутки  Непере­дбачені витрати (витрати, пов’я­зані з непере­дбаченими прибутками) Сальдо: непередбачений прибуток (збиток)

Найскладнішим є обчислення прибутку від страхової діяльності. У законі України “Про внесення змін в закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток страховиків від страхової діяльності для цілей оподаткування не визначається але обумовлюється база такого оподаткування, як дохід від страхової діяльності. Проте це не означає, що він не повинен не визначатися взагалі. Адже страховик має точно знати фінансові результати від проведення страхових операцій, щоб контролювати ефективність ведення страхової справи, визначати основу формування спеціальних і резервних фондів, вільних резервів, виплачувати дивіденди засновникам і акціонерам, складати фінансову звітність, в якій передбачається висвітлення цього показника, і т.ін.

Згідно з вимогами закону України “ Про страхування”, прибуток від страхової діяльності можна обчислити за формулою:

ПСД = (ЗП + КП + ВП + ПЦР + ПТР) – (ВС + ВЦР + ВТР + ВВС), (136)

де: ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;

КП – комісійна винагорода за перестрахування;

ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернуті суми із централізованих страхових резервів;

ПТР – повернути суми з технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР – відрахування в централізовані страхові резерви;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.

Сума в перших дужках виражає передбачені законом прибутки від страхової діяльності, сума в других дужках – витрати страховика на проведення страхових операцій. Зміст кожного показника, що використовується в наведеній формулі, потрібно розглядати в контексті менеджменту страхування виходячи з того, що страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникають зобов’язання страховика зробити страхову виплату. І страхова компанія має право повністю розпоряджатись усім обсягом мобілізованих страхових премій, використовуючи ці кошти для поточного інвестування й отримання інвестиційного прибутку. Проте це вже менеджмент страхового бізнесу, і в цьому посібнику не розглядається.

Із усього вищесказаного можна виокремити головне – отримання прибутку від страхової діяльності не самоціль для страховика. Дуже часто основна діяльність йому приносить не прибутки, а збитки, що компенсуються результатами інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів (інвестиційним прибутком),а також прибутком від інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються теж як різниця між відповідними прибутками і витратами, і є складовими балансового прибутку страховика. Напрями використання балансового прибутку страховика надані на рис.6.19.

Рис. 6.19. Напрями використання балансового прибутку страховика.

Оподаткування страхових компаній є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності страховика. У своїй основі воно має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність страховиків. Страхові компанії зобов’язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). Взагалі таку систему можна подати схематично, рис. 6.20.

Податки і збори (обов’язкові платежі)

Непрямі податки

Прямі податки

На додану вартість

Мито

На прибуток підприємств

На майно (нерухомість)

З власників транспортних засобів

Плата

(податок)

за землю

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі)

Рис. 6.20. Напрями загальнодержавних і місцевих податків і зборів системи оподаткування страхових компаній.

У таблиці подано об’єкти та ставки оподаткування валового прибутку страховика.

Об’єкти і ставки оподаткування валового прибутку страховика.

№ п/п	Об’єкт оподаткування	Ставка податку, %
1	Валові прибутки від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя)	3
2	Валові прибутки від страхової діяльності зі страхування і перестрахування життя в разі, коли договір страхування достроково розірваний	6
3	Прибутки нерезидентів від перестрахування ризиків на території України	15
4	Прибутки нерезидентів від страхування ризиків на території України	30
5	Прибуток, отриманий з інших джерел (крім доходів від страхової діяльності)	30

Перехід до оподаткування валового прибутку страховика, як результату його основної діяльності, підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності (дивись Таблицю 7.6. довідкових матеріалів 10 теми 7 – “Оцінка рейтингу страховика”).

Закінчимо виклад теоретичного матеріалу теми і взагалі – цього посібника, заключним резюме:

• страхова організація може мати прибутки:

• від страхової діяльності:

  • зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування;

  • комісійні винагороди за перестрахування;

  • частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

  • повернуті суми із централізованих страхових резервів;

  • повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;

• від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;

• від інших операцій;

• зароблені страхові платежі визначаються за формулою:

ЗСП = СНСП_зв.п. + СНЗСП_{поч.зв.п.} – СНЗСП_к.зв.п., (137)

де: ЗСП – зароблені страхові платежі;

СНСП_зв.п. – сума надходжень страхових платежів за звітний період;

СНЗСП_{поч.зв.п.} – сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду;

СНЗСП_к.зв.п. – сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування;

• страхові платежі – первинний прибуток страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної діяльності.

Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, а тривалість збереження засобів страхувальника визначається строком договору, що може дорівнювати одному, трьом, п’яти, десяти, п’ятнадцяти і більше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можуть десятиріччями не використовуватись. Це створює об’єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи прибуток від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних засобів.

Крім того, страхова компанія може мати прибуток від надання послуг, пов’язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т. ін. (прибуток від інших операцій);

• витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру:

• витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

• витрати на проведення страхування;

• інші витрати;

• собівартість у страховій справі – явище особливе. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність за таким видом договору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за даним договором, а може, окрім цього включати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартості розглядають у вузькому та широкому її розумінні.

У широкому розумінні собівартість – це сукупність усіх затрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).

У вузькому розумінні собівартість – це витрати страховика на ведення страхової справи;

Регулятором цього виступає перестрахування і співстрахування.

• головна стаття витрат страховика – виплата страхових сум і страхового відшкодування.

Зіставляючи прибутки та витрати страхової організації, визначають її фінансові результати. Найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий прибуток. Він визначається як сума прибутку від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

• прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під час калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу прибуток відіграє важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видів страхування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об’єктивну основу.

Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись (під впливом обставин) за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з нетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпечення формування запасних фондів у достатньому обсязі використовують такий порядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожним видом страхування запасний фонд перераховується як різниця між нормативним і фактичним обсягами виплат.

Таким чином, фактичний прибуток від страхових операцій включає:

• прибуток у тарифах;

• економію з витрат на ведення справи;

• економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів;

• прибуток від діяльності із страхування життя визначається сумою надлишку резерву довгострокових зобов’язань (математичних резервів) понад обсяг страхових зобов’язань;

• прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає прибутків від інвестування та розміщення коштів резервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їх на поповнення резервів із страхування життя відповідно до методики формування резервів із страхування життя, зазначеної у ст. 29 закону України “Про страхування”, або на поповнення резервів з медичного страхування у випадках, передбачених чинним законодавством.

Показник рівня прибутковості за операціями або за будь-яким видом страхування називають рентабельністю.

Рівень рентабельності визначають за формулою:

Р = річна сума прибутку річна/сума платежів за будь-яким видом страхування або за страховими операціями в цілому помножене на 100%. (138)

Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув’язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду.