6.2. Методи перестрахування.

Використані терміни: облігаторні (обов’язкові) договори, факультативні (необов’язкові) договори, факультативно-облігаторні (змішані) договори, передача ризику в перестрахування.

За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на: облігаторні (обов’язкові); факультативні (необов’язкові); факультативно – облігаторні (змішані).

Договір факультативного перестрахування це – індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику.

Характерні риси факультативного методу перестрахування:

Повна свобода сторін договору перестрахування.
Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності.
Перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них.
Кожен ризик передається окремо.
Можливість індивідуальної оцінки ризику.

Тобто, можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.

Переваги і недоліки такого методу перестрахування див. схему рис. 6.2.

Рис. 6.2. Переваги і недоліки факультативного методу перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування передбачає:

Обов’язкову передачу перестрахувальником раніше погодженої частини ризику за всіма покриттями.
Обов’язкове прийняття цих частин перестраховиком згідно з умовами договору перестрахування.
Визначення лімітів відповідальності, перестрахувальної премії, перестрахувальної комісії, обмежень щодо покриття. В цьому, договір при облігаторному перестрахуванні – це угода, що охоплює увесь страховий портфель страховика або його значу частину.

Переваги і недоліки такого методу див. схему, рис. 6.3.

Рис. 6.3. Переваги і недоліки облігаторного методу перестрахування

Факультативно-облігаторний метод перестрахування характеризується договором факультативно-облігаторного вигляду (договір “відкритого покриття”), який дає цеденту свободу прийняття рішень стосовно яких ризиків і у якому розмірі слід їх передати перестраховику, а цесіонарій зобов’язаний прийняти цедовані частини ризиків на завчасно визначених умовах.

Характерна риса такого методу: факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність – для перестраховика (цесіонарія).

Переваги: надає змогу проводити страхування особливо великих, небезпечних ризиків. Недоліки: цедент, провівши “селекцію ризиків” у страховому портфелі, передає у перестрахування тільки найнебезпечніші ризики.

Послідовність передачі ризиків у перестрахування і механізм передачі див. схеми, рис. 6.4. та 6.5.

Страхувальник