Питання гарантованого рівня знань

1. Що розумієте під природними ресурси?

2. У чому відмінність між природними ресурсами та природними умовами.

3. Класифікація ПР за екологічними ознаками.

4. Природна класифікація ПР.

5. ПР України.

6. ПР Рівненської області.

Тема 3. Економічна оцінка природних ресурсів

1. Необхідність і сутність економічної оцінки природних ресур-сів, її об’єкти і критерії.

2. Методичні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів.

3. Абсолютна та порівняльна економічні оцінки ПР.

Література: [1, 2, 15]

1. Проблема оцінки природних ресурсів стоїть перед вченими і практиками дуже давно. Зрозуміло якщо природні ресурси залучені в природний оборот, то вони повинні бути оцінені, як будь-який інший товар. В цілому необхідність оцінки природних ресурсів обумовлюється такими обставинами:

• необхідністю точного врахування реальних затрат та вигод за проектами, що вибрані для реалізації. Важливістю врахування всіх екологічних наслідків кожного проекту, з метою розробки заходів щодо забезпечення сталого розвитку суспільства;

• необхідністю корекції національних рахунків держави з метою включення в них “амортизаційного природного капіталу”;

• необхідністю здійснювати адекватне цінове регулювання природокористування, спрямоване на стимулювання раціонального використання природних ресурсів, шляхом встановлення ставок оподаткування, що відображають їх реальну вартість.

У філософському розумінні „оцінка” – теорія проблеми цінності. Цінність відображає реальні взаємовідносини людини з навколишнім світом.

В оцінці взаємодіють дві сторони – об’єктивна – визначається реальними властивостями об’єкта оцінки як носія цінності,

- суб’єктивна – властивістю об’єкту (ПР) задовольняти потреби людини.

Лише в практичній взаємодії суб’єкта, що має потребу, і об’єкта, який наділений певними властивостями, останній набуває цінності для першого.

Об’єктом можуть виступати окремі ПР так і еколого-економічні системи різного рівня.

Економічна оцінка є результатом економічних розрахунків, які відображають у вартісних одиницях національну цінність природних благ, котра визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення, або це грошовий вираз максимального ефекту, який зумовлюють ці ПР при багатоцільовому їх раціональному використанню.

Застосування оцінки ПР обумовлене необхідністю враховувати вплив природних факторів на підвищення ефективності суспільного виробництва, вдосконалення його галузевих і територіальних структур, стимулювання відновлення, раціонального використання і охорони природних ресурсів, які обмежені в часі і просторі.

Суть економічної оцінки ПР виражається через критерій, який обумовлений виробничим відносинами і дією економічного закону у природокористуванні.

Критерій виступає мірою оцінки функціонування ПР як засобів виробництва (земля для вирощування продовольчих культур, нафта для виробництва бензину, дизельного палива та мастил, залізна руда для виробництва сталі та чавуну і т. д.) і засобів життя (водні, тваринні та рослинні ресурси, які використовуються населенням для споживання).

Отже, ПР оцінюються лише тоді, коли суспільство відчуває потребу в них та залучає їх в суспільне виробництво.

Економічна оцінка природних ресурсів виконує дві основні функції: облікову і стимулюючу. Облікова полягає в тому, що природний ресурс розглядається як національне багатство. Стимулююча - плата за експлуатацію ресурсів різної якості та їх наявність, плата за вилучення, природних ресурси з народногосподарського обороту, компенсація збитків за нераціональне природокористування.

Дані функції тісно взаємозв’язані і в цілому орієнтують господарський механізм на раціональне природокористування.

2. Розрізняють дві основні концепції оцінки природних ресурсів:

1) витратна, в основі якої лежать витрати на освоєння природного ресурсу;

2) рентна, яка базується на обчисленні національного ефекту освоєння природного ресурсу.

У витратній базою оцінки служать вкладення праці та засобів у відтворення ресурсів. Якість природних благ за таким підходом виступає, як додатковий фактор міри цінності.

Так, економічна витратна оцінка 1 га землі оцінюється за формулою:

О = К (У/Т : У*/Т*),

де: К – середня по країні вартість освоєння 1га землі в сучасних умовах, грн.;

У/Т і У*/Т* - відношення урожайності до затрат на виробництво продукту, відповідно на оцінюваній ділянці і по країні.

При застосуванні витратної концепції необхідно враховувати такі показники:

• витрати необхідні для розвідки корисних копалин,

• витрати на освоєння родовищ (підготовка родовищ, створення інфраструктури, необхідної для експлуатації),

• витрати на видобуток ПР та їх підготовку до використання (збагачення, транспортування),

• витрати на формування супутньої інфраструктури і допоміжних товарів при опосередкованому використанні природних благ (зокрема рекреаційних ресурсів);

• витрати на відтворення відтворюваних і частково відтворюваних природних ресурсів (ґрунти, рослинні і тваринні ресурси),

• рекультиваційні витрати (відновлення порушених ландшафтів і якості середовища).

Рентна концепція базується на обчисленні диференційної ренти. Пропонуються різні підходи до визначення її величини. Одні базуються на фактичних цінах, інші на розрахункових. Також застосовуються різні методи обчислення, які базуються:

- на різниці вартості продукції з кращих і гірших земель;

- на різниці цін виробництва і собівартості продукції або чистого доходу підприємств, які функціонують в різних умовах і т.д.

Найбільш розповсюдженою і загально прийнятою є методика, згідно з якою диференційна рента визначається як різниця між цінністю продукції, що отримана при експлуатації природного ресурсу, і нормативним рівнем індивідуальних приведених затрат на її виробництво. Цінність продукції визначається за допомогою спеціально вирахуваних замикаючих затрат -суспільно-виправданих меж затрат на приріст виробництва відповідної продукції. Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції розраховується за формулою:

R = Z – S ( 1 + р¹), або R = max (k х g (Z-S)),

де, Р¹ – норма прибутку;

k – коефіцієнт, який враховує динаміку у часі показників g, S і Z, а також ефекти знецінення майбутніх затрат і результаті (фактор часу);

g – коефіцієнт продуктивності природних ресурсів (визначається урожайністю с/г культур і розподілом землі між ними, коефіцієнтом утилізації запасів корисних копалин і т. д.);

Z – замикаючі (суспільно-виправдані межі затрат на приріст виробництва відповідної продукції) затрати на продукцію, яку виробляють при експлуатації природного ресурсу, грн.;

S – індивідуальні затрати на продукцію, яку отримали при експлуатації ПР, грн.

Крім того, в економічній літературі виділяють три основні економічні підходи вартісної оцінки природних ресурсів:

Затратний – полягає в тому, що основною детермінантою визначення вартості природного ресурсу виступають затрати на його розвідку, освоєння, видобуток та транспортування.

Результативний – базується на тому, яка роль природного ресурсу в створенні додаткової вартості. Тут визначальним моментом є його пропозиція, попит на нього, а також його рідкість та доступність.

Відтворювальний – полягає у необхідності визначення величини витрат на відтворення, запасів природних ресурсів, які залучені у господарський оборот. Поряд з грошовою оцінкою, суспільство може розраховувати скільки потрібно витратити праці для придбання (одержання) тих чи інших елементів навколишнього середовища (трудова оцінка ресурсів), який їхній обсяг у натуральному вираженні (натуральна оцінка).

3. При економічні оцінці ПР розрізняють два види: абсолютну і порівняльну економічну оцінку.

Абсолютна економічна оцінка ПР використовується для визначення розміру плати і прийняття ПР на баланс підприємства, а також відображення ПР у складі національного багатства.

Цей вид оцінки вказує на величину капітальних вкладень, необхідних для заміщення даного ПР на основі абсолютного ефекту відтворення продукту природокористування.

Розрізняють абсолютну поточну і довгострокову оцінки. Поточна являє собою щорічний ефект відтворення, довгострокова – їх суму за період знаходження ПР в обороті.

Поточна оцінка базується на методичній схемі визначення абсолютної ефективності капітальних вкладень.

Один з її показників визначається як відношення економії від зниження собівартості продукції до капітальних затрат, які визвали цю економію:

Єс = (С1 – С2) К,

де: С1 і С2 – собівартість продукції до і після впровадження капітальних вкладень, грн.;

К – величина капітальних вкладень, грн.

Якщо Єс > Еа, то капітальні вкладення вважаються ефективними. Еа = 0,14 – норматив загальної економічної ефективності.

Абсолютний ефект відтворення ПР визначається за формулою:

Єа = Еа х Сн х Пн,

де Єа – абсолютний ефект відтворення ПР, грн.;

Еа – нормативний коефіцієнт абсолютної економічної ефективності (Еа = 0,14);

Сн – середня по країні собівартість одиниці продукту природокористування, грн.;

Пн - величина продукту природокористування.

Ця формула застосовується для визначення загальнодержавної оцінки ПР виходячи з середніх об’єктивних умов відтворення.

У зв’язку з неоднаковою якістю ПР та їх місцезнаходженням у кожному конкретному випадку індивідуальні витрати необхідно співвідносити з загальнодержавним рівнем, корегуючи тим самим ефект відтворення конкретного ПР. Тоді формула матиме такий вид:

Єа = Еа х Сн х Пн (Пф/Сф : Пн/Сн),

або після перетворення:

Єа = [(Еа х Сн² х Пф) / Сф] Кс, грн.;

де: Пф – фактична величина продукту природокористування;

Сф – індивідуальна собівартість продукту природокористування, грн.;

Кс – коефіцієнт споживчої вартості конкретного ПР.

Довгострокова оцінка ПР – це сума його поточних оцінок.

Порівняльна економічна оцінка ПР використовується для визначення ефективності різних заходів, направлених на більш повне, якісніше та економне використання ПР.

Порівняльна економічна ПР показує на доцільність і ефективність використання ПР конкретного регіону. Механізм розрахунків порівняльної ЕО базується на порівнянні ефективності капітальних вкладень.

Порівняльна ЕО визначається за формулою:

Єп = ∑[(С1 + Ен х К1) – (С2 + Ен х К2)] х ∆Пі,

де, (С1 + Ен х К1) і (С2 + Ен х К2) приведені затрати на одиницю додаткової продукції виробленої в різних регіонах, або за різними варіантами, грн.;

С1 і С2 – поточні витрати на одиницю продукту природокористування у різних регіонах або варіантах, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (встановлюється для кожної галузі використання ПР; для економіки в цілому Ен = 0,12);

К1 і К2 – капітальні витрати на одиницю продукту природокористування у різних регіонах, або за різними варіантами;

∆П обсяг приросту додаткової і-тої продукції.

Для оцінки затрат понесених в різні періоди потрібно враховувати коефіцієнт приведення (В):

В = 1 / (1 + Енп)^t,

де: t – період приведення, років;

Енп – норматив для приведення різночасових затрат (0,08 – для звичайних витрат; 0,03 – витрат на відтворення лісу та рекультивацію земель).