Питання гарантованого рівня знань.

1. Функції, які виконує оцінка ПР.

2. Витратна концепція оцінки ПР,

3. Рентна концепція оцінки ПР.

4. Абсолютна економічна оцінка ПР.

5. Порівняльна економічна оцінка ПР.

Тема 4. Зміст і механізми формування економічних збитків від забруднення навколишнього середовища

1. Забруднення як прояв еколого-економічного збитку.

2. Суть економічних збитків від порушення НПС та їх класифікація.

3. Збитки як економічна категорія.

4. Розрахунок збитків від забруднення НПС.

Література: [1,2,3,9, Пост. 303].

1. Вид порушень, який одночасно є наслідком діяльності підприємств і однією з причин втрати прибутку є забруднення.

Забруднення – занесення в середовище чи виникнення в ньому сторонніх речовин, не властивих йому або перевищення в період аналізу природного середньорічного рівня концентрації речовин, енергії чи будь-яких інших агентів понад норму.

Основними джерелами забруднення НПС є рухомі та стаціонарні.

Серед основних причин порушень НПС є:

- безгосподарське використання природних ресурсів;

- безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;

- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території;

- теплове забруднення територій.

В залежності від природи виникнення забруднення класифікують на: біологічне, фізичне, хімічне.

За об’єктами забруднення класифікують на: забруднення води, атмосфери, ґрунту тощо.

За тривалістю дії забруднення класифікують на: тимчасове, постійне.

За масштабом забруднення класифікують на: глобальні, регіональні, локальні.

Наслідками забруднення є:

• нанесення збитку для майна;

• зниження естетичної цінності ландшафту,

• нанесення збитку для рослинного і тваринного світу;

• шкода для здоров’я людини,

• порушення систем життєзабезпечення на різних рівнях.

Забруднення є натуральним проявом еколого-економічного збитку, наслідком антропогенної діяльності та однією з причин порушення стану НПС.

2. Еколого-економічний збиток від порушення (забруднення) природного середовища – виражені у вартісній формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, тобто шкода, додаткові витрати на її компенсацію, упущена вигода тощо. Одночасно під еколого-економічними збитками розуміють різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання НПС, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях НПС.

Економічний збиток від порушення природного середовища (скорочено еколого-економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу. Дія еколого-еко­номічного збитку переломлюється через погіршення економічного стану конкретних суб’єктів господарю­вання: в одному випадку зростають витрати одержан­ня ними намічених результатів (доходу, прибутку), в іншому випадку знижується вигідність здійснюваної діяльності, тобто за тих самих витрат рівень доходу падає.

Екологічні втрати від забруднення є додатковими витратами підприємства. Ці витрати можуть покриватися підприємством у формі ціни товару та у вигляді штрафів, які сплачують з прибутку підприємства.

Економічна оцінка наслідків порушення НПС полягає у визначенні загальнодержавних збитків від погіршення НС і визначенні величини витрат, які необхідні для запобігання цих збитків. Негативний вплив на НПС розглядається як порушення НПС.

Для аналізу збитків від забруднення НПС розрізняють:

• витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря;

• витрати на ліквідацію наслідків забруднення водних ресурсів;

• витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельних ресурсів;

• витрати на відновлення рослинного і тваринного світу;

• витрати на зберігання, охорону і використання твердих та рідких відходів виробництва.

При оцінці збитків від забруднення НПС враховують натуральні (кількісні) та вартісні показники.

Натуральні (кількісні) показники:

• загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, водні джерела і ґрунт;

• питомий обсяг викидів шкідливих речовин на одиницю продукції по інградієнтам (шкідливих компонентах);

• відношення фактичної концентрації конкретної речовини до гранично допустимої її концентрації до і після вводу в експлуатацію підприємств;

• залежність впливу величини забруднення на показники діяльності економіки країни.

Вартісні показники:

- виробництво товарної продукції в розрахунку на 1-го працюючого;

- оплата одного дня по тимчасовій непрацездатності;

- вартість різних видів робіт і продукції;

- вартість лікування одного хворого;

- вартість одної тони утилізованої сировини.

Розрізняють збитки завдані суспільству в цілому від забруднення НПС і збитки завдані господарствам. На рівні господарства збитки проявляють у втратах природних ресурсів, витратах на запобігання збиткам, зниженні прибутку підприємства.

Розрізняють такі класифікації збитків:

1) за характером дії, ступенем невизначеності, проявом у часі:

• фактичні (витрати спричинені впливом забрудненого середовища – власне збитки);

• прогнозні (витрати на передбачення негативного впливу забрудненого середовища на реципієнтів та зменшення сили впливу цього середовища);

• попереджені (витрати на попередження впливу забрудненого середовища на реципієнтів).

2) за галузями н/г:

• збитки промисловості,

• збитки с/г,

• збитки комунального господарства;

• збитки оздоровчих закладів та інші.

3) за компонентами НПС – водними, земельними, лісовими, атмосферними ресурсами.

3. Як економічна категорія – еколого-економічні збитки це різниця між сукупним суспільним продуктом (ССП), який міг би бути одержаний в результаті раціонального використання ПС і ССП одержаним при нераціональному його використанні. ССП – це сума матеріальних і духовних благ, створених суспільство за певний час.

Категорія економічний збиток від забруднення НПС з економічної точки зору розглядається як два види витрат:

1. витрати на попередження (запобігання) впливу забрудненого середовища на реципієнтів:

а) витрати на зменшення викидів,

б) витрати на нейтралізацію викидів, ізоляцію від них реципієнтів.

2. витрати на ліквідацію негативних наслідків, які спричинені впливом забрудненого середовища (власне збитком).

Отже, величина збитку визначається втратами від забруднення НС і витратами на компенсацію негативного впливу дії забруднень.

Втрати від забруднення НС поділяються на такі групи:

• економічні втрати (прискорене руйнування майна, зменшення родючості ґрунтів, збитки підприємств через втрату робочих днів працівниками, що захворіли, додаткові витрати на лікування);

• соціальні втрати (втрата здоров’я населенням, погіршення середовища проживання, умов праці та відпочинку, зростання рівня шуму та забрудненості). Частина з цих втрат піддається економічному обчисленню, частина – ні;

• втрата можливостей (руйнування того, що не використовується сьогодні, але може бути використаним в майбутньому).

Збитки, які завдаються НПС можуть покриватися:

• за рахунок підприємств, які забруднюють НПС (фінансові збори та штрафи);

• за рахунок централізованих доходів країни, або, іншими словами, вони розкладаються на все суспільство.

Аналіз еколого-економічного збитку здійснюється в такій послідовності:

1) визначається вид забруднення;

2) визначається вміст забруднюючих компонентів та тяжкість їхнього впливу на НПС, зона поширення забруднення та тривалість впливу;

3) проводиться розрахунок величини еколого-економічного збитку, керуючись нормативними методиками.

Тяжкість впливу забруднюючих речовин визначають такі характеристики цих речовин:

- хімічна природа, тобто наскільки вони активні та шкідливі для певного виду живих організмів;

- концентрація – вміст на одиницю об’єму повітря, води, ґрунту;

- стійкість – тривалість існування у повітрі, воді, ґрунті.

4. Економічному збитку властиві певні особливості, які призводять до методичної складності і трудомісткості його розрахунків, а саме:

- економічна знеособленість,

- багатоадресність.

Еколого-економічний ЗБИТОК складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовиробле­ний продукт; компенсаційні витрати.

Еколого-економічний збиток складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовироблений продукт; компенсаційні витрати.

В загальному вигляді економічний збиток від порушення НПС можна розрахувати за формулою:

У = Ум + Ун + Ук,

де: Ум = ∆См + ∆Vм + ∆мм – вартість частини сукупного готового продукту (минулої праці), що втрачається через його пряме руйнування ;

∆См – втрата сировини, матеріалів, обладнання, через амортизацію у готовій продукції;

∆Vм – втрата витрат праці у готовій продукції;

∆мм – втрата доданої вартості у готовій продукції (податки та прибуток підприємств);

Ун = ∆Vн + ∆мн – втрата недовиробленої продукції через забруднення НПС;

∆Vн – втрата витрат праці у недовиробленій продукції;

∆мн – втрата доданої вартості (податків і прибутку) у недовиробленій продукції;

Ук = „∆Мк” = ∆Ск + ∆Vк – додаткові витрати на ліквідацію наслідків забруднення НПС (∆мк – тому, що фінансування цих витрат зумовлює зменшення прибутку підприємства);

∆Ск – витрати засобів виробництва на ліквідацію наслідків забруднення;

∆Vк - витрати живої праці на ліквідацію наслідків забруднення.

Чинники, які формують величину економічного збитку, мож­на об’єднати в три основні групи. До першої групи відносяться чинники впливу, що характеризують рівень деструктивного впливу на середовище. До другої — чинники сприйняття, що визначають кількість об’єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів. І, нарешті, до третьої групи належать чинники стану, які пов’язані з характеристиками економічної системи і дають змогу здійснювати вартісні оцінки натуральних негативних змін у суспільстві та природі.

Існує декілька підходів до визначення збитків, в яких із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямками:

• прямі розрахунки втрат;

• непряма емпірична оцінка;

• аналітичний (статистичний) метод.

Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

, (1)

де, γ –константа, що показує розмір шкоди, завданої при надходженні в НПС 1т умовно забрудненої речовини, грн./умов.т;

σ – коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г, угіддя, рекреаційні, лісові тощо), визначається як середньозважена по всій площі забруднення і залежить від різновидів територій, які потрапляють до забрудненої території;

ƒ – коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок;

М – порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в НПС від джерела забруднення ум.т.

Емпірична оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюється за такою формулою:

,

де, γ – аналогічна до формули 1, а σ – (басейновий коефіцієнт) залежить від народногосподарського значення водного джерела, що піддається впливу забруднення.

Витрати спрямовані на компенсацію збитків непродуктивні (пасивні), а на попередження – продуктивні (активні).

Загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому необхідний для визначення коштів з охорони НПС як в цілому по країні, так і на окремо взятому підприємстві.

На сьогодні існують такі затверджені методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від забруднення:

• водних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології від 18.05.1995);

• атмосферного повітря (методика затверджена наказом Мінекології № 38 від 18.05.1995;

земельних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології №171 від 27.10.1997.