- •Передмова
- •1. Вступ
- •1.1. Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"
- •1.2. Мета, завдання і структура посібника
- •1.3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності
- •2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Базові уявлення дисципліни
- •2.1.2. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів
- •2.2. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.2.1. Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни
- •2.2.2. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності
- •2.2.3. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила
- •2.2.3.1. Закони та їх зміст
- •2.2.3.2. Основні принципи та їх зміст
- •2.2.3.3. Правила та їх зміст
- •2.2.3.5. Класифікації в безпеці життєдіяльності
- •2.2.4. Елементи теорії, що відбудовують моделі безпеки життєдіяльності
- •2.2.5. Елементи теорії, що формують системні уявлення
- •2.2.6. Елементи теорії, що поєднують методи і засоби оцінки стану життєдіяльності
- •3. Людина як об'єкт, який потребує захисту в умовах середовища, що оточує сільськогосподарські виробництва
- •3.1. Стан людини та середовища, де реалізується її діяльність
- •3.1.1. Середовище, де реалізується діяльність людини
- •3.1.2. Людина як об'єкт середовища
- •3.1.3. Потреби людини на рівні забезпечення життєдіяльності
- •3.1.4. Класифікація основних форм трудової діяльності людини
- •3.1.5. Зміни у фізіологічному стані людини під час роботи
- •3.2. Передумови, що створюють напрями захисту людини
- •3.2.1. Працездатність людини
- •3.2.2. Антропометричні характеристики людини
- •3.2.3. Фізіологія і психологія діяльності людини
- •3.2.4. Психологія в здійсненні безпеки
- •3.3. Вплив небезпечних факторів на людину
- •3.3.1. Системи людини, які сприймають стан навколишнього середовища
- •3.3.1.1. Зоровий аналізатор людини
- •3.3.1.2. Слуховий аналізатор людини
- •3.3.1.3. Характеристики шкірного аналізатора
- •3.3.1.4. Кінестетичний аналізатор
- •3.3.1.5. Нюховий аналізатор
- •3.3.1.6. Смаковий аналізатор
- •3.3.2. Мікроклімат і його вплив на людину
- •3.3.3. Небезпечні речовини
- •3.3.4. Небезпечні вібрації та акустичні коливання
- •3.3.5. Вплив електромагнітних випромінювань
- •3.3.6. Небезпечні фактори пожеж і вибухів
- •3.3.7. Негативні дії електричного струму
- •4. Діяльність людини як джерело небезпек, що діють в середовищі життєдіяльності
- •4.1. Техногенні небезпеки
- •4.1.1. Небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів
- •4.1.2. Небезпеки, пов'язані з використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів
2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності
2.1. Загальні положення
На цей час безпека життєдіяльності не має розвиненої теорії, яка б характеризувалась налагодженими конкретними сукупностями ідей, поглядів, концепцій. Однак, окремі її елементи існують і можуть бути використані за призначенням. Характерним для будови теорії є те, що всі її твердження поділяються на дві групи [16]. Перша з них — вихідна, формулює фундаментальні закони чи властивості об'єкта і складає основи теорії. Друга група — похідна — формулює закони і властивості, які залежні від фундаментальних. Глибина теорії залежить від щільності логіки, зміст якої кладеться в основу зв'язку другої групи тверджень відносно першої.
Конкретно до першої групи належать сформульовані нижче закони, принципи, правила та аксіоми з безпеки життєдіяльності, а також центральний об'єкт нашого вивчення — людина (її стан) — фундаментальні її властивості (фізіологічні, біологічні та інші).
У пізнавальному відношенні — теорія узагальнює об'єктивні факти за рахунок опису і пояснення закономірностей реальної дійсності. Теорія (її основи) формує стиль мислення, який завжди є конкретним для будь-якої науки.
Основний стиль мислення в безпеці життєдіяльності складається з:
— виявлення загроз для людини;
— визначення характеру і ознак впливу на людину, а також змін в її стані, що мають місце в результаті такого впливу;
— оцінки діючих загроз;
— виявлення діючих (чи необхідності розробки нових) нормативно-законодавчих актів, що регулюють безпеку за наявністю конкретних загроз;
— розробки заходів безпеки;
— методів і змісту оцінки заходів безпеки;
— реалізації всіх вищезгаданих складових шляхом відбудови і функціонування системи управління безпекою життєдіяльності.
2.1.1. Базові уявлення дисципліни
Базовими уявленнями дисципліни "Безпека життєдіяльності" е знання про стан людини здебільшого у вигляді термінів і визначень. Зміни в стані людини формують зміни в середовищі (в широкому розумінні цього слова) як щодо позитивних, так і щодо негативних явищ. Негативні явища в найгіршому вигляді можуть бути викликані катастрофами, аваріями, загибеллю людей та ін.
Небезпека — це процеси, явища, речі, які мають негативний вплив на життя і здоров'я людини. Небезпеки за характером можуть мати природне і антропогенне походження. Природні небезпеки обумовлені стихійними явищами, кліматичними умовами, рельєфом місцевості й ін.
У більшості випадків діяльність людини негативно впливає на довкілля. Людина, вирішуючи свої завдання матеріального забезпечення, безперервно завдає шкоди середовищу. Інтенсифікація діяльності людини підвищує рівень і кількість антропогенних небезпек у вигляді виникнення небезпечних та шкідливих факторів.
Всі види небезпек, які формуються в процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем, змінюють його стан. Середовище, за своїм характером, знаходиться в стані тривалої динамічної рівноваги і е складною саморегулюючою системою. При цьому сфери біологічної стійкості характеризуються достатньо вузькими межами змін небезпечних (у т. ч. травмуючих і шкідливих факторів) середовища.
Фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні (соціальні) фактори як небезпечні і шкідливі в процесі праці людини класифікує ГОСТ 12.0.003-74.
Шкідливий фактор — негативний вплив на людину, який призводить до погіршення самопочуття чи захворювань.
Травмуючий фактор — негативний вплив на людину, який призводить до травм чи летального (смертельного) наслідку.
На рис. 2.1 наведено характер залежності екологічної системи від інтенсивності дії факторів середовища (екологічних факторів). Стійкість екологічних систем до екстремальних впливів визначається, крім інтенсивності впливу шкідливого чи небезпечного фактору (його об'єму, чи концентрації, чи тривалості дії), також здатністю цих факторів до руйнування оточуючого середовища і ступенем їх біотрансформацій в організмах.
Фактор екологічний — будь-яка умова середовища, на яку жива істота реагує пристосувальними реакціями (за межами пристосувальних здатностей знаходяться летальні фактори). Склад та характер факторів наведено на рис. 2.2 [32].
Комплекс визначених небезпек і відповідних факторів формують в біосфері специфічне середовище — техносферу. В умовах формування техносфери мають місце негативні впливи, які обумовлені такими елементами, як машини, будівлі та інше, а також дією людини (Л}) — стан людини в цьому випадку визначають комфортні умови (рис. 2.3, с. ЗО).
Рис. 2.1. Залежність стійкості біосистем від інтенсивності дії екологічних факторів [35]
Рис. 2.2. Класифікація факторів середовища (екологічних факторів)
Рис. 2.3. Характер змін стану людини і середовища в процесі соціально-економічного розвитку суспільства:
Л, — початковий стан людини, що характеризується комфортними умовами (характер взаємодій встановлено рис. 2.6, с. 36);
Л2 — стан людини в біосистемі у визначеному просторі за визначеним терміном існування системи, коли мають місце впливи небезпечних і шкідливих факторів.
Рівень впливів небезпек на середовище визначається рівнем розвитку техносфери, промисловості, сільського господарства й іншого, що фактично відображає економічне і соціальне становище суспільства і його розвиток, тому система впливів на біосферу визначається також і соціально-економічними факторами середовища (в цьому випадку це середовище утворене суспільством з відповідним рівнем його розвитку).
Характер взаємовідносин між визначеними об'єктами і факторами впливу наведено на рис. 2.3, (лівий верхній кут). Внаслідок людської діяльності організація біосистеми зазнала змін.
Ці зміни реалізуються у визначеному просторі за якийсь термін і формують стан безпеки (небезпеки), що, відповідно, впливає на людину (Л2) — стан людини в біосистемі у визначеному просторі за визначеним терміном, (рис. 2.3). Співвідношення між станом Л1 і Л2 дає змогу визначити варіанти стану людини і середовища залежно від рівня ГДК та ін.
Таким чином, слід визначити, що в процесі своєї діяльності людина постійно впливає на навколишнє середовище, суспільство, довкілля, середовище сільськогосподарського підприємства та ін. Результати таких впливів відображають відповідні небезпеки відносно людини, суспільства, довкілля, середовища сільськогосподарського підприємства та ін. Дія таких небезпек проявляється через вплив конкретних небезпечних і шкідливих факторів. Небезпечні і шкідливі фактори впливають безпосередньо на об'єкт чи елемент середовища, на систему чи органи людини тощо.
На рис. 2.4 наведено структуру СЗБЖ. На схемі показано взаємодію підсистем за прямими і зворотними зв'язками.
Всі визначені підсистеми (1—8) тісно взаємопов'язані. Можливість роботи системи базується на впровадженні цих зв'язків та повному використанні підсистем за своїм призначенням.