Тема 6. Фінансова система Японії

Особливість економічного устрою — вертикальна інтеграція фірм, їх групування, що пронизує всю систему ділових відносин у країні. Розрізняються два рівні чи типи утворення економічних угруповань. Перший — традиційний для більшості західних країн. Він базується на переплетенні капіталу та особистої унії. Унікальність японської господарської системи визначається на­явністю груп (кейрецу), які є об'єднаннями великих компаній із дрібними та середніми, що базуються на зв'язках різних видів, головними з яких виступають виробничі, обумовлені головними фірмами.

По суті справи, у Японії проявилася чітка тенденція форму­вання моделі економічного самоврядування без поєднання її з акціонерною власністю. Юридичні особи купують акції для за­безпечення стабільності зв'язків з тими чи іншими фірмами. Сис­тема взаємного утримання акцій майже цілком виводить компанії з-під впливу коливань на фондовій біржі та зовнішньої скупки акцій. Встановлення довгострокових зв'язків між банками та компаніями забезпечується не тільки через взаємне володіння ак­ціями, а й через кредитування.

В Японії склалося чітке розмежування сфер вкладання капіталу: приватного — у виробничу сферу, державного — в ін­фраструктуру. Тому в Японії державний сектор не виступає сер­йозним конкурентом у жодній з галузей виробництва, і його фун­кціонування власне кажучи цілком підлегле інтересам приватних корпорацій.

В 1990-х рр. у державному секторі економіки Японії на рівні центрального уряду нараховувалося 5 казенних і 94 акціонерні компанії та пайові товариства, у тому числі 7 будівельних фірм, 13 банків та інших фінансових установ і 68 організацій за участю державного капіталу.

У державному секторі економіки Японії на місцевому рівні діє близько 8300 підприємств, з них 3650 — казенні: водопровід, газо- і теплопостачання, каналізація, міський транспорт, лікарні. Інші — акціонерні та пайові, зайняті будівництвом та експлуата­цією муніципального житла, платних автомобільних доріг, по­ртових споруджень, критих ринків.

Японія — конституційна монархія. Відповідно до дію­чої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єднос­ті народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.

Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган — Парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повно­важень депутатів Палати представників — 4 роки, Палати радни­ків — 6 років (з переобранням половини складу кожні три роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

Крім традиційного фінансування країни через поточний бю­джет, дохідна частина якого формується за рахунок податків у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у тра­диційному розумінні, коштів. Ця система називається Програмою фінансових інвестицій та позик і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної та промислової політики.

Характерною рисою бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять на наступний бюджетний рік.

Фінансовий рік у Японії починається 1 квітня і закін­чується 31 березня наступного року.

Відповідно до Конституції Японії Парламенту належить ви­ключне право розпоряджатися державними фінансами.

Виконання бюджету здійснюється Міністерством фінансів та іншими міністерствами і відомствами. Касове обслуговування бюджету здійснює Японський банк і його відділення.

Контроль за витрачанням затверджених асигнувань прово­диться поквартально у формі звітів міністерств і відомств, які потім складають загальний звіт про виконання бюджету з доходів та видатків.

На відміну від державних, місцеві податки характеризуються, як правило, множинністю і регресивністю. Їх ставки не врахову­ють доходів платників податків. У місцевих податках вирішальна роль належить прямим по­даткам.

Фізичні особи сплачують прибутковий префектурний податок по ставках 5, 10, 15% у залежності від суми доходу. Крім цього існують місцеві прибуткові податки. Крім цього кожен громадя­нин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в сумі 3200 ієн у рік. До прямих податків відносяться і деякі місцеві майнові податки.

3 метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальна установа — Фонд фінансового вирівнювання.