Тема 8. Фінансова система Німеччини

Німеччина входить у так звану «велику сімку». За загальним обсягом ВВП (її частка у ВВП світу в 1997 р. — 4,6 %) і за величиною промислового виро­бництва ФРН займає 4-е місце у світі (після США, КНР, Японії), за середнім показником ВВП на душу населення Німеччина вхо­дить у першу десятку країн світу.

Своєрідність ФРН полягає в тому, що післявоєнний економіч­ний устрій Німеччини був сформований відповідно до неолібера­льної концепції «соціального ринкового господарства», яка ви­никла як альтернатива тоталітарній економіці фашистської Німеччини. Основою цієї політики стали такі принципи: держа­ва безпосередньо не займається регулюванням господарських процесів, але вона встановлює правила («рамкові умови»), за якими в умовах вільної конкуренції діють приватні господарські суб'єкти.

У Німеччині діє Конституція (основний закон), прийн­ята в 1949 р., яка набула суттєвих доповнень у 1993 р. Голова держави — президент, який обирається на 5 років Федеральними зборами, що складаються з членів Бундестагу і такого ж числа членів Ландтагів (парламентів земель). Федеральний президент не входить ні до складу уряду, ні законодавчих органів.

Законодавча влада представлена Бундестагом (у складі 496 депутатів, до яких входять представники народу, що обираються шляхом прямих і загальних виборів на 4 роки) та Бундесратом (що складається з членів уряду земель, які їх призначають і ма­ють право відкликати). Крім того, існує Об'єднаний комітет, що складається на 2/3 з депутатів Бундестагу і 1/3 членів Бундесрату.

Виконавча влада належить уряду на чолі з Федеральним канц­лером — головною фігурою конституційного механізму Німеч­чини. Уряд координує і контролює роботу всіх міністерств. Усі землі мають власні конституції, виборні законодавчі органи й уряди на чолі з прем'єр-міністром.

Бюджетна система Німеччини в даний час містить у собі бюджет федерації, бюджети 16 земель і понад 11 тис. громад, які утворюють ще й округи. У фінансовій статистиці всі перелічені ланки об’єднані в поняття «зведений (консолідований) державний бюджет».

Відмінна риса бюджетної системи ФРН — складний, бага­тоступінчастий розподіл податкових надходжень між її ланка­ми, спрямований на вирівнювання економічного розвитку окремих регіонів. У цілому механізм вертикального та горизо­нтального фінансового вирівнювання у ФРН досить складний. Для акумуляції ресурсів на потреби фінансового вирівнювання створений Федеральний фонд фінансового вирівнювання. Він формується за рахунок відрахувань частини податку на додану вартість. – 75%.

Інші 25% податку направляються у Фонд фінансового вирів­нювання земель. За рахунок коштів цього фонду економічно сла­бкі землі одержують додаткові субсидії.

Тема 9. Фінансова система Франції

Державний устрій Франції — республіка, головною посадовою особою якої є президент. Країна розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять 5 заморських департамен­тів, 4 заморські території і територія з особливим статусом — Майот.

Законодавча влада представлена двома палатами парламе­нту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом.

Характерною рисою органів державної влади є наявність Економічної і соці­альної ради, яка дає висновки до проектів законів, декретів, консультує уряд з питань економічного чи соціального харак­теру, доповідає в парламенті по відповідних проектах чи про­позиціях.

Бюджетна система Франції багатоланкова. Вона включає центральний бюджет, приєднані бюджети (бюджет пошти, телефону та телеграфу) та спеціальні рахунки Казначейства (це різні фонди соціально-культурного характеру і торгові рахунки Казначейства).

Структура податкових доходів бюджету формується таким чином: прямі податки — 36%, непрямі податки — 59,2%, непо­даткові надходження — 4,8%.

Найбільшу частку у витратах загальнодержавного бюджету становлять витрати на соціальну сферу — 60%, міжбюджетні трансферти — 26%. Видаткова частина бюджету включає також витрати на утримання заморських територій.

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії (складання проекту бюджету, розгляд і затвердження бюджету, виконання бюджету, складання звіту про виконання бюджету) і триває більше трьох років.

У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий конт­роль. Спеціальним органом державного контролю є Рахункова палата, на яку покладені функції попереднього, поточного і на­ступного контролю.

Податкова система Франції націлена на обкладання споживання. ПДВ доповнюється рядом непрямих мит (акцизів), які також являють собою податки на споживання. Деякі з них стягуються на користь держави. Інші перераховуються в бюджети місцевих органів управління. Мита виступають інструментом державної економічної політики, вони зрівнюють ціни на імпорт­ні товари й аналогічні товари внутрішнього ринку.

Що стосується прибуткових податків Франції, то підприємст­ва сплачують податок із чистого прибутку. Загальна ставка опо­датковування 34%, але може збільшуватися до 42%.

Прибутковий податок носить прогресивний характер зі ставкою від 0 до 56,8 %.

Сума прибуткового податку й податку на власність не по­винна перевищувати 85% усього доходу.

Ставки податків установлюються місцевими органами влади, але не можуть перевищувати законодавчо встановленого максимуму.

Із системи місцевих податків варто виділити 4 основних податки: земельний податок на забудовані ділянки; земельний податок на незабудовані ділянки (поля, луги, кар’єри, болота і т.д.); податок на житло (стягується як із власників житлових бу­динків, так і з орендарів); професійний податок.

Державний податковий контроль у Франції здійснює Головне податкове управління у складі Міністерства економіки, фінансів та бюджету. У складі ГПУ існує також Управління податкових розслідувань.

У Франції на сьогодні склалася триланкова система адміністративно-територіального розподілу (регі­он — департамент — комуна) з відповідною системою органів місцевого управління і самоврядування. Кожна адміністративна одиниця має свій бюджет.

Вивчаючи дану тему, необхідно також засвоїти механізм застосування двох основних трансфертів вирівнювання — глобальної (єдиної) дотації функціонування і компенсаційної дотації з податку на додану вартість.