Кісткова система Анатомо-фізіолгічні особливості

Закладка і утворення кісткової системи відбувається пізніше інших систем організму – на 5 тижні внутрішньоутробного розвитку. Остаточна структура кісток формується після народження дитини і відбувається в тому віці, коли дитина добре ходить.

Майбутній скелет плода в необхідних ділянках ембріону утворюється з мезенхімальних клітин двома видами остеогенезу: термальним (сполучнотканинним) і хондральним (хрящовим). При першому кісткова тканина формується безпосередньо з мезенхіми. Так утворюються кістки склепіння черепу, нижньої щелепи, обличчя і діалізи ключиць. При другому виді, по якому розвиваються всі інші частини скелету, з мезенхіми спочатку утворюються хрящі, а потім із них кісткова тканина.

Вже при народженні дитини діалізи трубчатих кісток складаються з кісткової тканини, а більшість їхніх епіфізів, кістки кистей, стоп з хрящоподібної тканини. В подальшому в епіфізах з’являються точки окостеніння, які оточені хрящоподібною тканиною, що розвивається. Головним показником розвитку кісткової тканини є її своєчасне окостеніння. Тільки в пубертатному періоді кісткова тканина наближається по своїй зовнішній будові і гістологічному складу до кісток дорослої людини.

Інтенсивний ріст скелету, його постійне самооновлення призводить до того, що кісткова тканина дитини перших років життя порівняно м’яка і гнкчка. Цим обумовлене утворення різноманітних деформацій скелету при порушенні харчування, положеня, рухливості малюка.

Для своєчасного і правильного розвитку кісткової тканини в харчових продуктах повинна бути необхідна кількість білка, вітамінів групи В.А.С, кальцію, фосфору, мікроелементів.

Одну з головних функцій у процесі остеогенезу виконує вітаиін D . Це потрібно розуміти для точного з’ясування патогенезу досить частого захворювання дітей першого року життя – рахіту. Постійне самооновлення кісткової тканини регулюється щитовидними залозами.

Стан кісток зберігається на необхідному рівні тільки при нормальній кількості кальцію в строватці крові, яка дорівнює 2,25-2,5 ммоль\л. Якщо дитина не отримує з харчовими продуктами необхідної кількості кальцію, або порушується всмоктування його в кішківнику (при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок), кальцій деякий час в крові підтримується в нормальних межах головним чином за рахунок виведення його з кісток. І тому клінічні прояви рахіту в значній мірі виявляються патологією кісткової тканини.

Порушення формування кісткової тканинп в грудному віці швидко відбувається при вроджених, хронічних або частих гострих захворюваннях.

Важливе значення в остеогенезі належить руху м’язів, рухливості дитини, масажу і гімнастики. Їх обмеження порушує процес мінералізації і призводить до остеопорозу.

Таким чином, порушення вигодовування дитини, захворюваність, малорухливий спосіб життя – це основні причини, що викликають патологію кісткової тканини.

Саме незрілістю, постійним розвитком і вдосконаленням кісткової системи обумовлені її наступні анатомічні особливості.

7. Характерною ознакою вікового дозрівання скелету у дітей є поступова зміна пропорцій тіла. Чим менший вік дитини, тим розміри її голови більші щодо загального розміру тіла. При народженні голова складає приблизно 1\4, в 2-3 роки – 1\5, в 6 років – 1\6, в старшому шкільному віці – 1\7, у дорослого- 1\8 від загальної довжини тіла людини. При остаточному дозріванні скелету висота голови збільшується тільки в 2 рази, довжина тулуба – в 3 рази, довжина нижніх кінцівок – в 5 разів.

8. У новонародженого мозкова частина черепа переважає над лицевою частиною, що особливо виражено у недоношених дітей. У дорослої людини взаємовідносини протилежні.

9. Після народження дитини шви між кістками черепа ще не сформовані. В проміжках між кістками знаходиться сполучна тканина. Завдяки цьому кістки черепа можуть зміщуватись, що має велике значення під час пологів.

У деяких місцях між кістками черепа є значні розширення. Тім’яні і лобні частини черепа з’єднані між собою не кістковою тканиною, а заповнені сполучною тканиною.Ця безкісткова ділянка в місці перетинання вінцевого і сагитального швів називається велике лобне переднє тім’ячко. Він має ромбовидну форму. Для точного з’ясування розмірів тім’ячка необхідно пальпаторно визначити відстань між середніми точками протилежних сторін ромба. У здорової дитини вони складають 2,5-3 см.

Закривається велике тім’ячко в 12-18 місяців.

Між потиличною кісткою і тім’яними кістками в 20-25% новонароджених дітей знаходиться відкрите мале заднє потиличне тім’ячко. Закривається воно на 2-3 місяцях життя дитини.

Між потиличною, тім’яними і скроневими кістками з правого і лівого боку черепа в рідкісних випадках до моменту народження модуть бути відкритими бокові тім’ячка. Закриваються вони на 1-2 місяцях життя.

Мале тім’ячко і бокові тім’ячка частіше пальпуються у недоношених дітей.

10. Народжується дитина без зубів. На 1 році життя молочні зуби прорізуються з шостого місяця в такому порядку:

6-7 міс – 2 нижні середні різці;

8-9 міс. – 2 верхні середні різці;

9-10 міс. – 2 верхні бокові різці;

11-12 міс. – 2 нижні бокові різці

Таким чином, до кінця першого року життя у дитини в нормі повинно бути 8 молочних зубів.

На другому році життя наступні молочні зуби з’являються в такому порядку:

12- 14 міс – 4 перші премоляри, тобто малі кутні (корінні) зуби – спочатку нижні, потім верхні;

14-20 міс. – 4 ікла – спочатку нижні, потім верхні;

20-24 міс – 4 другі премоляри – спочатку нижні, потім верхні.

Таким чином зуби однієї назви по обидва боки прорізуються одночасно.

У 2 роки у дитини повинно бути 20 молочних зубів. Серед немає молярів, тобто великих кутніх зубів.Для визначення необхідної кількості молочних зубів у віці 6-24 міс. Можна скористатися такою формулою: х= n-4 , де х – число молочних зубів; n- вік дитини в місяцях.

З 5-6 років починають прорізуватися постійні зуби. Найчастіше першими з’являються велику кутні зуби – перші моляри. Надалі послідовність прорізування постійних зубів приблизно в такому ж порядку як молочних. Після заміни молочних зубів на постійні приблизно в 10-12 років з’являються другі моляри. Треті моляри (зуби мудрості) прорізуються в 17-25 років. Кількість зубів у дорослої людини за рахунок молярів більша, ніж молочних – постійних зубів 32.

Для визначення необхідної кількості постійних зубів (до 12 років) можна застосувати таку формулу: х= 4n – 20, де х – число постійних зубів, n – вік у роках.

11. Хребет новонародженої дитини і на протязі перших місяців життя малюка рівний, тобто він не має фізіологічних вигинів. В грудному віці починається поступове викривлення певних частин хребта: вперед – лордоз і назад – кіфоз.

Шийний лордоз – формується в 2-3 –місячному віці, коли дитина починає тримати голову.

Грудний кіфоз – формується на 6-7 місяцях життя, коли дитина самостіно сидить.

Початок поперекового лордозу відповідає кінцю першого року життя, тобто періоду стояння і ходьби дитини.

12. Ребра у новонародженого розташовані майже горизонтально. Грудна клітка широка і коротка, її передньозадній і поперечний розміри однакові. Грудна клітка має вигляд положення максимального вдиху. До пубертатного періоду відбувається збільшення довжини грудної клітки, ребра опускаються вниз . В 12-13 років грудна клітка набуває вигляду положення максимального видиху.

Правила обстеження кісткової тканини черепа.

На черепі при уважному і акуратному доторкуванні необхідно:

• визначити розміри тім’ячок;

• оцінити стан швів;

• визначити щільність самих кісток.

Пальпацію найкращу виконувати відразу обома руками: великі пальці покласти на лоб, долоні – на скроневі ділянки, середнім і вказівним пальцями при цьому обстежеються тім’яні кістки, потилична ділянка, шви і тім’ячко.

Семіотика порушень

Одним із найчастіших захворювань у дітей грудного віку є рахіт.

Частою ознакою є те, що при рахіті не наступає своєчасне зменшення розмірів великого тім’ячка (закривається воно різніше).

Як відомо, в нормі голова має округлу форму. При рахіті є існує декілька видів деформації і змін розмірів черепа:

• якщо відбувається випинання в сторони тім’яних кісток, голова набуває квадратної форми. Така форма черепа може зберегтись надалі.;

• при витягуванні вперед лобної кістки говорять про «олімпійський лоб»;

• сідницеподібний череп формується, якщо одночасно з випинанням тім’яних горбів є втиснення всередину шва між ними;

• візуально (або пальпаторно) визначається плоска потилиця;

• для запущеного рахіту характерною ознакою є значне пом’якшення і плоскість потиличної кістки, що при натискуванні вона може «провалюватися» вглиб- це називається краніотабес або симптом «фетрового капелюха».

• сідлоподібна деформація голови – це втисненнячерепа в місці великого тім’ячка;

• при витягнутій вверх голові говорять про баштовий череп;

• іноді деформація черепа може бути асиметричною- наприклад, сплощення тім’яної кістки з одного боку і випинання її з іншого боку;

• пом’якшення кісток може призвести до збільшення всіх розмірів черепа, що називається макроцефалія;

Характерними ознаками рахіту є різні види деформацій грудної клітки:

• курячі груди – випинання грудини вперед в виді кіля;

• груди «чоботаря» або воронкоподібні груди – втиснення грудини всередину головним чином в її нижній частині;

• Гаррісонова борозна – деформація грудної клітки у вигляді її втиснення по лінії прикріплення діафрагми до грудини (поперечне заглиблення); при цьому реберні дуги розгорнуті вперед;

• При пальпації ребер у місці прикріплення кісткової тканини до хрящової по обидва боки грудини можуть виявлятися патологічні горбики – рахітичні «чотки».

Зміни на кінцівках:

• потовщення, що визначаються візуально і пальпаторно в ділянці епіфізів променевих кісток, називаються «браслетки», в місцях діафізів фаланг пальців – «нитки перлів»;

• якщо рахіт залишається до кінця першого, на другому роках життя, коли дитина починає ходити, патологія проявляється деформацією кісток нижніх кінцівок. При збільшенні відстані між колінними суглобами ноги набувають О-подібну форму. Якщо в зазначеному місяці нижні кінцівки розташовані близько одна до одної, а розходяться в ділянці гомілок і стоп – Х-подібну форму;

Коли дитина починає сидіти, стояти, то під впливом ваги тіла може розвинутись кіфозне викривлення в поперековій або грудній ділянках хребта.

При рахіті спостерігається порушення термінів запізнювання і порядку прорізування зубів.

Ознаки рахіту виявляються у дитини протягом перших двох років життя, надалі можуть у менш вираженому вигляді залишатися на все життя.

До семіотики порушень зубів відносяться:

• невірний порядок їх прорізування;

• рідко зустрічається передчасна поява зубів або їх наявність при народженні, що не є патологічною ознакою;

• до одного з симптомів вродженого сифілісу відноситься бочкоподібна форма верхніх різців з півмісяцевим краєм –гетчинсоновські різці;

• порушення кольору емалі –коричнева, жовта та ін.- зустрічається при спадкових захворюванях або як ускладнення лікарської терапії;

• карієс – ушкодження емалі частіше у дітей шкільного віку, що потребує лікування у стоматолога.

Сколіоз- бокове викривлення хребта. Сколіоз може бути право- і лівобічним, S-подібним; можливий у верхній, середній і нижній третині хребта. При цьому одночасно спостерігається асиметрія грудної клітки.

Пальпаторно сколіоз визначається проведенням по остистих відростках від 7 шийного хребця до крижів. Досліджується також «трикутник талії», що утвориться в стоячому положенні між тулубом і опущеною вниз рукою. Цей трикутник на ввігнутому боці збільшується, а на вигнутому –зменшується. При збільшенні трикутника праворуч сколіоз називається лівобічним і навпаки.

Вроджений вивих (дисплазія) кульшового суглоба – це недорозвинення вертлюжної ямки, зменшення її глибини, невідповідність розмірам голівки стегнової кістки.

Клінічні і діагностичні прояви:

8. візуально встановлюється асиметрія шкірних складок на стегнах, вкорочення однієї з кінцівок;

9. якщо дитину покласти на спину, ноги зігнути і привести до живота, то при дисплазії колінні суглоби будуть на різному рівні, так як стегна різних розмірів;

10. досліджується ступінь розведення ніг, зігнутих у колінних суглобах, в положенні дитини на спині. В нормі між кінцівками повинен утворитися кут близько 180 градусів, тобто кутоднієї ноги- близько 90. Доказом вивиху є обмеження кута відведення ноги менше 60 градуса.;

11. болісність в момент такого розведення ніг;

12. симптом Маркса-Ортолані – це відчуття клацання при такій методиці; якщо зігнути кінцівку в колінному і кульшовому суглобах, розмістивши великий палець на внутрішній стороні стегна, а інші пальці тримати на його зовнішній поверхні, надалі ногу привести і дещо повернути всередину – це перший момент методики; другий і основний – після цього розвернути ногу назовні і одночасно відвести, то в момент відведення відчувається клацання;

13. симптом Тренделенбурга – це пізня ознака вродженого вивиху.

В нормі: якщо дитина стане на одну ногу, другу зігне в коліні і підніме, то сідниця другої сторони підніметься. Це обумовлене тим, що таз у нормі знаходиться в стійкому горизонтальному положенні, і при черговому стоянні на одній чи другій нозі не виникає його опускання.

Аналогічна ситуація буде, якщо хворий стане на здорову ногу і підніме хвору ногу – сідниця зі сторони хворої ноги підніметься.

Дитина з вивихом кульшового суглоба стане на ногу ураженої сторони, а другу здорову ногу зігне в коліні і підніме, то таз наклониться в здорову сторону, і сідниця тієї ж сторони опуститься. Це обумовлене втратою опори в кульшовому суглобі. Дитина при цьому для утримання себе нахилиться в хвору сторону.

14. ще одна пізня ознака – «качина хода», тобто кульгання при ході. Остаточний діагноз дисплазії кульшового суглоба ставиться на підставі рентгенологічного обстеження.

При діагностиці цього захворювання особливе значення має його своєчасність. Ортопедичне лікування на першому році життя, а найкраще – з перших місяців, відносно просте – дитина декілька місяців знаходиться в стременах. Пізня діагностика потребує тільки хірургічного лікування, яке на жаль не завжди ефективне.

Профілактика деформацій скелета – є дуже важливим заходом для нормального розвитку опорно-рухового апарату дитини, починаючи з часу народження і закінчуючи шкільним віком. Під час догляду за дітьми медична сестра повинна зосередити свою увагу , а також увагу батьків на всіх моментах, що сприяють розвитку деформації скелета. Викривлення скелета, особливо хребта і грудної клітки, негативно впливає на організм, призводить до порушення функцій органів дихання, кровообігу. У дітей раннього віку деформація скелета виникає у разі надмірно тугого сповивання, а також коли дитина тривалий час лежить у ліжку в одному положенні, якщо постіль м’яка, а подушка висока, якщо дитину неправильно тримають на руках. У дітей дошкільного і шкільного віку деформація скелета найчастіше виникає внаслідок неправильного підбору меблів, а також у тих випадках, коли діти носіть портфель постійно в одній руці, сидять, зігнувшись за столом або партою. Підбір меблів є дуже важливим для профілактики деформації скелета. Залежно від зросту дитини столи і стільці повинні мати відповідну висоту. Столи і стільці в дошкільному закладі повинні маркуватися кольоровими позначками і закріплюватися за кожною дитиною. За столом необхідно сидіти прямо, спираючись на спинку стільця, не можна низько нахилятися над столом. Заняття за столом не повинні бути надто тривалими, їх треба чергувати з фізичними вправами, прогулянками, рухливими іграми. Портфель необхідно носити поперемінно то в правій то в лівій руці, але краще школярам користуватися ранцем.

Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи.

У нервовій системі виділяють центральну частину – головний мозок і спиний мозок і периферичну, яка представлена 12-ма парами черепномозкових і 31 парою спинномозкових нервів.

Центральна і периферична нервова система поділяються функціонально на соматичну і вегетативну. Соматична охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи і органи чуття. До вегетативної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розгалудженнями, які іннервують пееважно внутрішні органи: серце, судини, залози внутрішньої секреції, тралення, виділення, ріст, розмноження та інші.

Вегетативна нервова система, в свою чергу, поділяється на симпатичну і парасимпатичну; які діють на один і той самий орган протилежно. Наприклад, симпатична нервова система збільшує ритм і силу скорочень серця, звужує судини і підвищує тонус у них, уповільнює перистальтику кишок, а парасимпатична, навпаки, уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, розширює судини і знижує тиск у них, прискорює перистальтику кишок. В цілому симпатична нервова система забезпечує витрачання енергії, а парасимпатична відновлення її запасів у організмі.

Вищий контроль і регуляція функцій вегетативної і соматичної нервовї системи здійснюються корою головного мозку.

Центри вегетативної нервововї системи розташовані в середньому, довгастому і спинному мозку.

Симпатична частина вегетативної нервовї системи бере початок у середній частині спинного мозку.

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку.

В ембріональному періоді нервова система розвивається із зовнішнього зародкового лстка – ектодерми. Спочатку формується модулярна платинка, яка росте і до кінця 3-го тижня утворює нервову трубку.

На 4-5-му тижні внутрішньоутробного розвитку починається органогенез та інтенсивна деференціація нервової системи.

Так:

• між 18-м і 25-м днем внутрішньоутробного розвитку починає битися серце;

• на 20-й день внутрішньоутробного розвитку формуються основи нервової системи;

• на 42-й день внутрішньоутробного розвитку формування скелета завершено, присутні безумовні рефлекси;

• на 43-й день внутрішньоутробного розвитку вже можна зняти енцефалограму мозка;

• на 8-й тиждень внутрішньоутробного розвитку – є мозок і всі соматичні системи.Якщо торкнутися до носа дитини, вона відсуне голову від подразника;

• на 9-10-й тиждень внутрішньоутробного розвитку – дитина рухає очними яблуками, ковтає, рухає язичком, якщо торкнутися його долоні, вона стисне руку в кулак;

• у 11-12 тижнів внутрішньоутробного розвитку – дитина активно ссе великий палець і «вдихає» навколоплідну рідину, тренуючи дихання;

• з 12 тижнів внутрішньоутробного розвитку функціонують всі системи його організму.;

• починаючи з 27-28-го тижня гестації у новонародженого може бути отримана реакція на раптовий сильний звук у вигляді блимання, здригування, рухів у кінцівках, уповільнення дихання і серцебиття.

• З 30-го тижня можна спотерігати фіксацію зору;

• З 32-го тижня – повертання очей і голови в той бік, де є світло.

В період ембріогенезу між різними відділами нервової системи формуються чітко диференційовані стосунки, які створюють основу для життєво необхідних вроджених реакцій. Набір цих реакцій забезпечує первинну адаптацію після народження (наприклад харчові, дихальні, захиснів реакції).

Відділи нервової системи в період ембріогенезу розвиваються за принципом: спочатку еволюційно більш старі (стовбур мозку і гіпоталамус) а потім більш молоді (кора великого мозку)

Важливою особливістю будови головного мозку є відсутність мієлінізації черепних нервів і нервових клітин. Процес мієлінізації в цілому завершується лише до 3-5 років. Через відсутність мієлінізації швидкість проведення збудження по нерву у дітей перших років життя значно знижена, вона складає 0,6-2 м\с, тоді як швидкість проведення збудження по мієлінізованих волокнах складає 10-35 м\с.

У новонароджених дітей раннього віку відзначається висока проникність гематоенцефалічного бар’єра, що зумовлює підвищену чутливість тканини головного мозку до дії токсичних речовин.

У психомоторному розвитку дітей 1-го року життя виділяють 3 періоди:

І – таламопалідарний (від народження дитини до 4-6 місяців);

ІІ – стріопалідарний (від 4-6 місяців до 10-11 місяців) – період включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м’язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів;

ІІІ – період визрівання коркових функцій – розвиток складних умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи, розвиток мови, активізація психічної діяльності.

Новнароджена дитина здається зовсім безпорадною і фізично безпомічною. М’язи у неї ригідні, рухи непослідовні, атетозонодібні і носять хаотичний характер. У неї спостерігається цілі низка безумовних рефлексів, з більшого числа яких достатньо оцінити такі: смоктальний, ковтальний, пошуковий, рефлекс Моро, опори, автоматичної ходи, хватальний.

Смоктальний – якщо покласти до рота дитини соску, вона починає здійснювати активні смоктальні рухи. Рефлекс є фізіологічним до кінця 1-го року життя.

Пошуковий рефлекс – якщо погладшувати шкіру в ділянці куточка рота дитини, відбувається опускання губи, відхилення язика і поворот голови у бік подразника. Рефлекс добре виражений перед годуванням, зникає наприкінці 1-го року життя.

Хватальний верхній – дитина схоплює і міцно утримує предмет , чи, наприклад, пальці рук, якщо ними доторкнутися до поверхні її долоні.

На нижніх кінцівках хватальний нижній – якщо надавити на підошву в ділянці основи ІІ-ІІІ пальців, відбувається підошовне згинання пальців. Зникає цей рефлекс на 2-4 –му місяці після народження.

Рефлекс Моро (обхоплюваний) – швидким рухом розгинають нижні кінцівки дитини, у відповідь на ці дії дитина спочатку відводить руки в сторони і розгинає пальці, а потім повертає руки у вихідне положення. Рефлекс зберігається до 4-місячного віку дитини.

Рефлекс опори – дитину треба взяти під пахви із-за спини, притримуючи вказівними пальцями голову. Піднята в такому положенні дитина згинає ноги в тазостегнових і колінних суглобах. Опущена на опору, вона опирається на неї всією ступнею, «стоїть» на півзігнутих ногах, випрямивши тулуб. Рефлекс зникає у віці – 2 місяці.

Рефлекс автоматичної ходи- якщо дитину, котра перебуває в положенні опори, злегка нахилити вперед , вона «крокуватиме» по поверхні, не супроводжуючи ці кроки рухами рук.

У новонародженої дитини відмічається координація різних регулюючих дій нервової системи. Наприклад, одночасне ковтання і дихання, ця здатність частіше втрачається поступово.

Поряд з цим має місце значне неудосконалення зорових, слухових, рухових реакцій. Поступово елементи нервової системи дозрівають.

Наприклад , у дитини до 3 місяців ссальний рефлекс викликається дуже швидко, але часто спостерігається аспірація, ковтання повітря. До 3 місяців ссальні рухи стають більш диференційованими і аспірація зустрічається рідко.

Так само відбувається і з хватальним рефлексом. Автоматичне хватання руки ускладнюється за власною руховою організацією, можна побачити зоровий контроль над дією руки (зорово-моторна координація)

Діяльність всіх органів і систем постійно знаходяться під впливом симпатичної і парасимпатичної інервації. У випадках функціонального перевантаження однієї із систем спостерігаються симптоми її підвищеної збудливості: симпатикотонія і ваготонія. При симпатикотонії відмічається частий пульс, схильність до артеріальної гіпертонії, розширення зіниць; при ваготонії – повільний пульс, пітливість, вузькі зіниці.

Інтеграція вегетативної регуляції здійснюється на рівні гіпоталамуса і лімбігної системи. Гіпоталамус приймає участь в регуляції сна і всіх видів обміну речовин, регуляції ендокринних функцій, статевих органів, серцево-судинної і дихальної систем, діяльності шлунково-кишкового тракту, тазових органів, регуляції трофічних функцій, температури тіла.

Лімбічна система грає суттєву роль у формуванні мотивацій. Мотивації містять у себе інстинктивні і емоціональні реакції, наприклад, харчові, захисні. Крім того приймає участь у регуляції сна і неспання, пам’яті, уваги тощо.

Функціональне дозрівання периферичних відділів вегетативної нервової системи тісно пов’язані зі станом вищих відділів ЦНС.

Після народження на ранніх стадіях постнатального антогенезу, в основному регулювання здійснюють центри симпатичної нервової системи. Тонус парасимпатичної системи , зокрема блукаючого нерва, відсутній. Блукаючий нерв включається в рефлекторні реакції на 2-3-му місяці життя дитини. Разом з тим відділи вегетативної нервової системи починають функціонувати в різні строки ентогенезу неоднаково стосовно різних органів і систем.Так, щодо органів травлення спочатку включається парасимпатична система, а симпатична регуляція починає діяти в період відняття немовляти від грудей. Стосовно регуляції діяльності серця симпатична система включається раніше від валусної. Як свідчать результати експериментальних досліджень, передавання збудження у вегетативних гангліях у новонароджених здійснюється адренергічним шляхом, а не за допомогою ацетилхоліну, як це спостерігається у дорослих.

Таким чином, симпатична передача збудження в період раннього антогенезу характеризується великою кількістю адренергічних синапсів.

Наприклад у дітей спостергіють вегетативні порушення: при ваготонії колір обличчя мінливий (діти легко червоніють і блідніють), кисті рук ціанотичні, вологі, холодні, бліднуть при натискуванні пальцем, спостерігають мармуровість шкірних покривів, різку пітливість, піт рідкий і виступає на спині, обличчі, ногах, під пахвами; шкіра нерідко сальна, схильна до вугревої висипки, можлива алергічна висипка, нейродерміт. Дермографізм червоний, підвищений. Для симпатикотонії типовими є суха шкіра, білий або рожевий дермографізм, потовиділення незначне.

Порушення діяльності органів травлення – пронос, закреп, дискінезія жовчних шляхів, сухість у роті, або гіперсалівація.

Спрстерігається сальність шкіри, змінюється її забарвлення, можуть з’являтися пролежні, порушується судинна регуляція, змінюються розміри зіниці, повікові щілини, можуть спостерігатися розлади сечрвипускання, якщо є ураження вегетативної нервової системи.

Зміни нервової системи в процесі старіння.

У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають. Це впливає на перебіг важливих вегетативних реакцій і метаболічних процесів і тим самим обмежує адаптивні можливості старіючого організму. Поряд із цим у процесі старіння знижується вміст у крові катехоламінів, але підвищується чутливість клітин і тканин до їхньої дії , а також до ряду інших фізіологічно активних речовин.

Послаблення вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні.

У період старіння настають структурні і функціональні порушення у вегетативних гангліях, які можуть перешкоджати передачі імпульсів у них і впливати на трофіку тканин, яка інервується. Істотно змінюється гіпоталамічна регуляція вегетативних функцій, що є важливим механізмом старіння організму.

Всі зміни неоднаково виражені в клітинах різних тканин організма.

Для оцінки стану ЦНС і діагностики ушкоджень слід використовувати електроенцефалографію (ЕЕГ)

ЕЕГ – це реєстрація біотоків мозку. Запис проводиться за допомогою електроенцефалографів. При аналізі ЕЕГ враховують насамперед частоту, амплітуду, форму, тривалість, характер розподілу її хвиль.

Основні ритми ЕЕГ здорової дорослої людини в стані спокою і активності є альфа- і бета –ритми. У альфа-хвиль частота 8-12 коливань в секунду з амплітудою 40-70 мкВ. Альфа-ритм реєструється переважно над потиличними долями. А при включенні світового подразника у людини спостерігається депресія альфа-ритма.

Бета-хвилі мають частоту 16-30 коливань в секунду, амплітуду 10-30 мкВ. Виражені переважно в відділах півкуль великого мозку. Під впливом подразника (світло) вони змінюються не так чітко, як альфа-хвилі.

НА ЕЕГ можуть реєструватися і інші типи хвиль: тета хвилі з частотою коливань 4-7 періодів в секунду і більшою амплітудою (100-250 мкВ), дельта-хвилі – низькочастотні (1-3 періода в секунду) і високоамплітудні коливання (50-150 мкВ) а також комплекси, які складаються з повільної хвилі і високоамплітудною гострою «піка». В нормі у здорової людини тета і дельта-хвилі, комплекси «пік-хвиля» відсутні.

У новонароджених відсутня біоелектрична активність в потиличних ділянках мозку.

До 6-місячного віку виникають ритмічні коливання потенціалів в потиличних ділянках мозку і поступово формується альфа активність, яка характерна для дорослої людини.

Формування альфа- активності мозку завершується в 10-14 років. У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ не реєструється.

Весь процес змінення ЕЕГ протікає у направленні від повільних низькочастотних коливань до швидких високочастотних.

Спочатку у дітей формується дельта-активність з частотою 2-4 періода за секунду, потім вона переходить в тета-активність (4-7 кол\сек), а вже потім виникає альфа-ритм.

Бета-частоти (18-20 кол\сек) у дітей лише виражені. Дельта- і тета-активність зникає після завершення формування альфа-ритма і з’являється у дорослих при деяких патологічних станах (у пубертатному періоді у дітей можливе тимчасове відновлення повільних хвиль – так званий пубертатний регрес).

На ЕЕГ з віком починають переважати повільні хвилі. Під час досліджень на людині можна провести пробу по визначенню лабільності її нервових центрів. Для цього наносять світові або звукові сигнали відповідної частоти, а на ЕЕГ реєструється їх відтвореня. Так було встановлено, що нервові центри людей похилого віку не можуть відтворити такі часті ритми порівнюючи з молодими. Думають, що електрична активність структур мозку не тільки прояви їх діяльності, але і механізм підтримання високій працездатності нейронів. Ось чому уповільнення електричних ритмів може стати причиною зниження функціональної активності центрів.

При старінні сповільнюється частота основних ритмів ЕЕГ. Найбільші зміни виникають у діапазоні альфа- і тета-ритму, генераторами якого є ядра і структури гіпоталамусу.

Порушення синтезу і розладу медіаторів призводять до рухових, вегетативних і емоційних змін старечого організму.

Репродуктивне здоров’я

Проблеми нашого суспільства накладають свій відбиток і на стан репродуктивного здоров”я в Україні, що негативно позначається на демографічній ситуації і значною мірою становить загрозу подальшому позитивному розвитку населення.

Рівень народжуваності в Україні скоротився від середнього 1,4 дитини на подружню пару 6 років тому до 1,1 дитини на подружню пару в теперішній час, що вже є нижче рівня репродукції населення. Це важливий аспект для України, яка переживає серйозну проблему, пов”язану із старінням населення.

Слово репродукція означає - ре повторювання (приклад репетиція), продукція -створювання, в даному випадку створення людини.

Репродукція - це феномен, що регулює ключові питання життя: збереження виду і генофонду, продовження роду.

Репродуктивне здоров”я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб, пов”язаних з репродуктивною системою та іі функціями.

Репродуктивний період за визначенням ВООЗ, є період від 20 до 40 років, оскільки до 20 років жінка ще недостатньо готова фізично та психічно до виконання функції народження та виховання дитини, а після 40 виникає ризик розвитку вад плода. (В керівництві по плануванні сім”ї - від 19 до 45-49 років).

Формування репродуктивної системи - процес тривалий і складний. Майбутнє репродуктивне здоров”я жінки залежить від умов її розвитку в утробі матері, в період новонародженості, дитинства та у підлітковому віці.

Гормональна регуляція організму здійснюється за допомогою хімічних речовин, що виробляються залозами внутрішньої секреції (ендокринними).

В регуляції статевого розвитку та функцій основна роль належить системі гіпоталамуз-гіпофіз та статеві залози.

До статевих залоз належать чоловічі та жіночі гормони. Жіночі статеві органи (яєчники) виробляють яйцеклітини, естрогенні і прогестогенні гормони. Чоловічі статеві залози (яєчка) виробляють сперматозоїди і андрогенні гормони. Статеві залози називаються гонадами.

Від дії статевих гормонів залежить формування первинних і вторинних статевих ознак, за якими відрізняють одну стать від іншої. Первинні, або основні, статеві ознаки - це статеві залози, їх вивідні шляхи та інші статеві органи, які мають безпосереднє відношення до статевої діяльності, до розмноження. Вторинні статеві ознаки - це характерні особливості чоловічого і жіночого організмів, які безпосередньо не пов”язані з статевою діяльністю. Вторинні статеві ознаки у чоловіків - борода, вуса, волосатість на лобку, що піднімається вгору по середній лінії живота, адамове яблуко (кадик), низький голос, тощо; у жінок - розвинуті молочні залози, округлені контури тіла за рахунок особливого відкладання жиру в підшкірній клітковині, розширений таз, високий голос та інші характерні для жіночої статі риси будови тіла та особливості психіки. Розвиток вторинних статевих ознак відбувається переважно в підлітковому віці: 12-15 років - дівчата, 13-16 років - хлопчики, хоча можливі вікові коливання в той чи інший бік, що не є патологією. Вторинні статеві ознаки - це важливі показники рівня фізичного і статевого розвитку підлітків.

Статеві гормони регулюють статеву діяльність чоловічого і жіночого організмів, вплмвають на емоційний і психічний стан, приймають участь в обміні речовин, особливо в білковому. В стимуляції біосинтезу білків більшу активність проявляють чоловічі статеві гормони. Тому у чоловіків більш масивний, ніж у жінок, скелет і потужніша мускулатура.

Андрогени і естрогени утворюються і в чоловічому , і в жіночому організмах, але у організмі чоловіків переважабть андрогени, а в жіночому - естрогени. Хоча жіноча сексуальність пов”язана саме з впливом андрогенів. Андрогени забезпечують накопичення калію і фосфору в організмі, затримують натрій, хлор, азот. В малих дозах андрогени посилюють секрецію гонадотропних гормонів гіпофізом, у великих - навпаки , її гальмують.

Естрогени блокують утворення соматотропного гормону (гормону росту), сприяють атрофії епіфіза. У великих кількостях естрогени гальмують фолікулярну активність яєчників, аж до їх атрофії. Малі концентрації естрогені активізують утворення фолікулстимулюючого гормону (ФСГ) гіпофізом.

Гормональна і репродуктивна функція як чоловічих, так і жіночох статевих залоз регулюються за участю кори головного мозку, гіпоталамуса та гіпофіза. Про участь кори голвного мозку в регуляції статевих функцій свідчать факти припинення чи порушення менструального циклу після психічних травм, деяких інфекційних захворювань, що вражають певні коркові структури (енцефаліт, менінгіт) при вживанні психоактивних речовин, зокрема дериватів опію, цоклодолу та галюциногенів. Дія гіпоталамуса на функції статевих залоз здійснюється через гіпофіз за допомогою нейросекретинів (рилізинг-фактора), здатних стимулювати (ліберини) або гальмувати (статини) виділення тропних гормонів гіпофізом. В нейрогуморальній регуляції місячного циклу першочергова роль належить фолікулостимулюючому і лютеінізуючому гормонам.

Планування сім”ї

Загальноприйнято вважати, що кожна дитина повинна бути бажаною, і цей погляд підтримується політикою охорони здоров”я в більшості країн. Добре відомо, до чого призводить безконтрольне відтворення населення. Воно має наступні наслідки:

1. Несприятливий вплив частих з невеликими проміжками пологів на здоров”я жінки і на її здатність мати дітей.

2. Підвищений ризик для здоров”я новонароджених, включаючи зростання ймовірності передчасних пологів у жінок, які часто народжують.

3. Підвищене навантаження на прибутки сім”ї, які викликають стрес і зв”язані з ним порушення здоров”я.

4. Зростання ймовірності того, що діти не будуть одержувати зі сторони батьків підтримки, що є дуже важливим для досягнення кожною дитиною оптимального здоров”я і потенціалу розвитку.

Кохання батьків, яке стало основою створення сім”ї, знаходить продовження у їх дітях.

Серед численних психофізіологічних причин, які порушують гармонійні стосунки між подружжям, зокрема, в інтимній сфері, вирізняють три основні групи:

1. Неоднозначне розуміння кожним із подружжя власних сімейних прав і обов”язків;

2. Сексуальне незадоволення подружжя одне одним;

3. Недоліки і дефекти виховання

Неплідний шлюб.

Неплідність - це неспроможність зрілого організму до зачаття. Неплідним вважається такий шлюб, коли після 12 місяців регулярного статевого життя без застосування контрацептивних засобів не настала вагітність.

Жіноча неплідність:

1. природжені аномалії розвитку статевих органів;

2. нерегулярні менструації та овуляції;

3. психосексуальні розлади;

4. запальні процеси статевих органів жінки;

5. захворювання, які передаються статевим шляхом;

6. туберкульоз статевих органів;

7. неплідність нез”ясованого генезу;

8. системні захворювання.

Чоловіча неплідність:

1. порушення регуляції функції яєчок;

2. варікоцеле, синдром Клайнфелтера, дія хімічних речовин та лікарських засобів, крипторхізм, орхіт;

3. непрохідність сім”явиносної протоки;

4. патологія додаткових статевих залоз (простатит,везикуліт тощо);

5.порушення статевого акту;

6. психологічні чинники.

Під час обстеження подружжя рекомендують дотримувати такої схеми, яка включає кілька етапів:

1. Первинне опитування та обстеження.

2. Дослідження сперми чоловіка.

3. Визначення овуляції у жінки.

4. Визначення сумісності цервікального слизу та сперми.

Лікування не повинно тривати понад 2 роки. Якщо вагітність не настала, після цього терміну діагноз треба переглянути.

Біологічні ритми.

Біологічні ритми - це самопідтримувальні автономні процеси періодичного чергування станів і коливань інтенсивності фізіологічних реакцій організму. Наука про біоритми - хронобіологія (хронос - час), або біоритмологія.

Отже, біоритми нашого організму:

Кожний з нас помічав: в певний час доби ми відчуваємо емоційні і фізіологічні підйоми або спади. Вивченням цієї закономірності займаються такі науки, як хронобіологія, хронофармакологія (хронос по-грецькому - час).Знаючи, що відбувається в нашому організмі, ми можемо більш раціонально розподілити свої справи, допомогти роботі наших органів і систем.

Про біологічні “години”.

1 година. Багато хто в цей час вже спить. Наступає та фаза сну, коли легко прокинутися. Від години до двох ночі людина особливо гостро відчуває біль. Причому можна обійтися і без ліків, якщо з”їсти протягом 20-30 хвилин (в три прийоми) 2-3 зубчика частника; постояти декілька хвилин, притулившись лобом до віконого скла (воно нейтралізує електричний заряд, що скупчився на шкірі); прикласти до хворої ділянки голови листя свіжої капусти або бузку ( з груздями бузкового кольору, але не махрової); випити гарячого солодкого чаю і зав”язати голову шерстяною (краще червоною) хусткою, так щоб вузол знаходився в області самого гострого болю; прикласти на скроні свіжу лимонну корку, видаливши білий шар, і тримати, поки не утвориться червона пляма, яка буде горіти і свербіти.

2 години. Більшість органів працює економічно за винятком печінки. Вона використовує хвилини спокою, щоб очистити організм від токсичних речовин. Все тіло зазнає “великого прання”. У цей час не можна вживати каву, чай і особливо спиртне, інакше ми погубимо клітки, які відповідають за очисну функцію (потім вони не відновляються). Якщо хочеться пити, випийте склянку води або молока.

3 години. Тіло відпочиває. Якщо ви пильнуєте, постарайтеся повністю зосередити увагу на роботі. Зараз у вас самий низький кров”яний тиск, саме повільне дихання.

4 години. Тиск ще низький. Мозок мінімально забезпечується кров”ю. Слух загострений, ми можемо прокинутися від найменшого шуму. Організм працює на самих малих оборотах. У цей час частіше за все вмирають.

5 годин. Минуло вже декілька фаз сну від легкого (зі сновидіннями) до глибокого (без них). Той, хто встане в цей час , швидко прийде в стан бадьорості, передусім “жайворонки”.

6 годин. Тиск підвищується, серце б”ється швидше. Тіло прокидається, навіть якщо нам хочеться спати.

7 годин. Імунологічний захист особливо сильний. Зараз у нас максимум шансів перемогти віруси і бактерії. Тим, хто простуджений, відчуває себе погано, раджу вмитися водою, з вечора налитої в тазик, так ми скористаємося її енергією (це краще, ніж приймати ліки). А потім випити склянку води, чаю, компоту така нехитра процедура убереже від каменів в печінці, жовчних шляхах.

8 годин. Пам”ятайте: в цей час ні в якому разі не можна приймати алкоголь. Тим , у кого печінка “з підмоченою репутацією”, каву краще замінити чаєм.

9 годин. Підвищується психічна активність, зменшується чутливість до болю, серце працює з повним навантаженням.

10 годин. Ми в самій кращій формі: готові гори скрутити, будь-яка робота по плечу.Такий ентузіазм збережеться до обіду. Хто в цей час сидить за чашкою кави, розмовляє про дрібниці просто розпилює свою енергію. Це година, щоб постукати в кабінет начальника і без конфлікту, швидко вирішити важливе питання або провести в лабораторії самий складний експеримент.

11 годин. Психологічно ми готові взяти будь-який бар”єр. Цей час наших особистих рекордів., не відволікайтеся на пусті бесіди. Серце продовжує працювати ритмічно. Той, у кого воно хворе, нехай прийме потрібні ліки.

12 годин. Наступає момент мобілізації всіх сил організму. Відмовтеся від багатої їжі, можливий легкий ленч - чай або кава, фрукти, хліб з якими-небудь овочами (але не з ковбасою,сиром або маслом).

13годин. Час обіду. Печінка відпочиває, тому не приймайте ліків, призначених для її лікування. Перший період денної активності минув, відчувається втома.

14 годин. Крива енергії знижується. Наступає друга, сама низька її точка в добовому циклі. Реакції сповільнюються. Не вирішуйте ніяких важливих проблем, ні з ким не з”ясовуйте відношення. Невипадково за кордоном з двох до трьох годин дня влаштовують перерви - для відпочинку, приємного спілкування з людьми і природою. Тим , у кого нерви не в порядку, потрібно прийняти заспокійливе.

15 годин. Тонус починає підійматися, загострюються нюх і смак. Тому гурмани вважають за краще сідати за стіл саме в цю годину. Якщо є можливість, послухайте хорошу музику, почитайте цікаву книгу. Так ви дасте відпочити своїй нервовій системі.

16 годин. Рівень цукру в організмі підвищується. Деякі лікарі називають це “післяобіднім діабетом”. У цей час марно робити аналізи: відхидення від норми не будуть говорити про захворювання.

17 годин. Починається фізіологічний спад, хоч наша продуктивність ще досить висока. Наприклад, спортсмени показують хороші результати. Це час відробляння навичок, освоєння професії, швидкого запам”ятовування слів при вивченні іноземних мов.

18 годин. Ми починаємо наближатися до стану “у мене щось болить”. Їдемо в транспорті і говоримо: “Я розвалююся на шматки, мені погано”. Бадьорість зменшується , хочеться їсти. Треба більше рухатися, щоб зняти напруження від сидячої роботи.

19 годин. Тиск крові підвищується на 10-15 одиниць. Психічна стабільність на нулі, сварка може виникнути навіть через дрібні гроші. Алергикам в цю годину не варто їсти, краще перенести вечерю на годину уперед або назад (навіть звичні, нешкідливі продукти можуть викликати алергічну реакцію).

20 годин. Наша вага досягає добового максимуму. Реакції дивовижно швидкі. Водії знаходяться в прекрасній формі, аварій майже не буває. Це ще один пік бадьорості. Якщо хочете швидко нейтралізувати конфлікт, сказати комусь добрі слова, бути ніжною і ласкавою - вибирайте цю годину.

21 година. Психічний стан нормальний. Вечірня пам”ять загострюється. Про це потрібно знати школяреві, студенту, артисту. Якщо зараз почати завчати слова, формули, тексти, прочитане надовго друкуватиметься в клітках мозку, відповідальних за запам”ятовування.

22 години. Кров переповнена білими кров”яними тільцями, температура знижується. (Якщо людина в цю пору попаде в лікарню і їй терміново зроблять аналізи, існує небезпека помилкової діагностики). Серцево-судинна система працює по максимуму. Якщо у вас є захворювання нервової системи, пошалює серце, якщо ви знаєте, що таке болі при варикозному розширенні вен, випийте склянку теплої води з 1/4 ч.ложки меду. Почекайте хвилин десять і стільки ж меду покладете під язик. Ефект буде більшим, ніж від прийому хімічних препаратів протягом дня.

23 години. Наш організм готується до відпочинку. Продовжується робота по відновленню, заміні віджилих кліток новими, молодими.

24 години. Не тільки тіло, але і мозок підводить підсумки минулого дня. Він аналізує і збирає в клітках пам”яті все корисне, відкидає непотрібне. За негідні думки і вчинки мозок карається поганими снами, або безсонням. Якщо ви ніяк не можете заснути, то перш ніж прибігти до таблеток, покладіть у вухо шматочок вати, злегка змоченої одеколоном, духами або борним спиртом; провітріть кімнату, а в ноги вмістите гарячу грілку: покладіть поруч з подушкою полотняний мішечок з шишками хмелю (вдень його потрібно зберігати в целофановому кульку); зробіть легкий масаж подушечки великого пальця лівої ноги (протягом 40-50 секунд); випийте 2/3 склянки гарячого молока з 1 ч. ложкою меду, але прослідіть, щоб він не повністю розчинився. Можна також за 40 хвилин перед сном випити 1/2 склянки свіжого капустяного соку або чай з мелісою (1 ст. ложку залити 1 склянкою кип”ятку, настоювати 10 хвилин); прийміть 3-5-хвилинну теплу сидячу ванну.

Стрілки наших індивідуальних “годин” рухаються відповідно до місцевого часу (по меридіану земної кулі).Тому перехід на літній і зимовий час небайдужий організму, але ми до цього пристосовуємося.

Психологія людей геронтологічного віку.

.

З віком в організмі відбувається комплекс змін, який суттєво впливає на формування функціонального стану організму, його психофізіологічні прояви. Тривалість життя визначається насамперед процесом старіння, а також факторами, які впливають на нього.

Старіння - руйнівний процес, якому протидіють механізми захисту організму від пошкоджень, що сформувались у процесі еволюції. Ці два процеси відбуваються протягом усього життя людини; залежно від їх взаємовідношення весь індивідуальний розвиток ділиться на три періоди: прогресивний, стабільний і деградаційний.

Одним із механізмів протистаріння є пасивний захист - організм повинен “уникати” активної реакції на подразник. У процесі старіння в організмі знижується адаптивні реакції на зовнішні впливи. Виявом такого захисту є психологічна ізоляція людей похилого віку від зовнішнього світу.

Старіння тканин призводить до порушення їх функції та активності.У нервовій системі відбувається атрофія клітин, що виявляється у старечому недоумстві, психозах, погіршенні пам”яті.

У зв”язку з постарінням організму відбувається зниження реактивності, хвороби протікають не так гостро, малосимптомно і триваліше, ніж у молодому віці.

Старість, особливо передчасна, часто пов”язана з такими хворобами, як атеросклероз, гіпертонія, емфізема. В результаті організм страждає від кисневої недостатності, що зумовлює порушення протікання процесів внутрішнього гальмування, диференціювання. Потім починають страждати процеси збудження, важко утворюються умовні рефлекси.

В старості, у зв”язку з постійним станом гіпоксії, розвивається швидка втомлюваність, сонливість, яка чергується зі станом неспання.

У похилому віці поступово порушується моторика (змінюється почерк, хода тощо). М”язові волокна прогресивно атрофуються, що веде до зниження еластичності, скорочуваності, сили. Відбувається демінералізація губчастої речовини кісток, знижується їх механічна витривалість, вони стають крихкими і малопружинми. Розвивається старечий остеопороз. Змінюються властивості і структури зв”язок, суглобних сумок, хрящів, що призводить до дегенеративно-деформуючих процесів, особливо в клітинних суглобах і стовбура.

Деформація стовбура (підвищення грудного кіфозу і зменшення поперекового лордозу), з одного боку, порушує іннервацію, а з іншого - сприяє переміщенню центру ваги, що обмежує рухомість суглобів кінцівок і самого стовбура. Також поступово обмежується рухомість грудної клітки. Вікове зниження еластичності легеневої тканини (спостерігається навіть часткова атрофія стінок альвеол) і зменшення екскурсії грудної клітки призводять до зменшення життєвої місткості легень, погіршення дифузії газів між повітрям альвеол і кров”ю.

У людей похилого віку виявляється схильність до прискореного серцебиття, періодичного дихання з тенденцією до типу Чейна-Стока. Під впливом гіпоксії у похилому віці знижується репродуктивна здатність, статева потенція.

При старінні процеси виснаження нейронів починають переважати над процесами відновлення. Як наслідок, знижується працездатність, відбуваються розлади емоційного характеру, слабшає увага і пам”ять, виявляються дефекти поведінки. Після 65 років знижується тривалість нічного сну, збільшується кількість пробуджень, зменшується частка швидкого сну, з”являється схильність до денного сну. Із старінням погіршуються функції запам”ятовування, зберігання і відтворення інформації, а також посилюється процес забування. Короткочасна пам”ять значно слабшає, можуть з”являтись явища ретроградної амнезії. Довгочасна пам”ять зберігається, але умовно-рефлекторні зв”язки, які закріпились у процесі життя, поступово погіршуються.

Завдання, які потребують для вирішення спритності, уяви і винахідливості, у похилому, а особливо у старечому віці виконуються з великими труднощами.

У людей похилого і старого віку спостерігається загострення окремих рис характеру, немотивована образливість, егоцентризм, іпохондричність, ослаблення ефективного життя, що не дає їм різноманітності і яскравості нових вражень і є основою порушень психологічної адаптації.

При несприятливих умовах життя, відсутності певного режиму ці зміни сприяють появі різноманітних психічних синдромів і хвороб, у тому числі депресії, галюцинацій.

Найчастішим виявом усіх вегетативних порушень є інсульт гемодинамічного походження, розвивається гостра гіпоксія нервових клітин. Якщо це триває більше кількох хвилин, відбуваються дегенеративні процеси, втрачається свідомість. Після цього розвивається післяапоплексичний шок, порушуються ритм дихання,регуляція артеріального тиску, пульсу і настає смерть. Якщо вражається частина мозку, це призводить до порушення мови, читання, письма, лічби, просторової орієнтації та ін.

Серед факторів , що знижують швидкість старіння організму, велике значення має здоровий спосіб життя, який передбачає адекватну вікові рухову та інтелектуальну активність, раціональне харчування, відмову від шкідливих звичок, вміння знімати стрес, гігієнічний догляд за тілом. Нині для продовження життя використовують різноманітні методи, у тому чмслі оксигенотерапію, змінне електромагнітне поле, збагачення повітря негативними іонами, тканинну терапію (антиретикулярну цитотоксичну сироватку, екстракти тимусу, селезінки, плаценти), адаптогени і біостимулятори (наприклад, женьшень, елеутерокок, золотий корінь),вітаміни і мікроелементи, гормональні препарати (статеві гормони , глюкокортикоїди), біологічно активні речовини, антиоксиданти (вітамін Е, або токоферол, убіхінони, іонол, епігід, цетрофеноксин, дилудин, дибутил-окситолуол, сантахін, дестраміцин, глутатіон), а також різноманітні загальнозміцнювальні засоби.

Валеологи стверджують, що готуватися до зрілих років свого життя необхідно заздалегідь, сприймати старість як логічну кульмінацію тривалого і повноцінного життя. Людина повинна розуміти, що ця частина життя така ж приваблива, як і попередні роки, старіння потребує мужності, альтруїзму і почуття гумору.

Люди похилого віку (51-65 років і більше).

У багатьох країнах світу, і у нас також, немолодий вік - це час виходу на пенсію, тобто предпенсіонний стан людини, збори на “заслужений відпочинок”.

Але кров, що бідніє в жилах, дає про себе знати. Особливо, для сильної половини людства. Чоловік переживає фізіологічно не кращий час, зміна соціального статусу (працюючий пенсіонер) супроводиться у більшості чоловіків клімаксом. Частіше за все його час доводиться на 60-65 років. Початок занепаду сил і перші симптоми клімаксу, не тільки прогресуюче ослаблення ерекції, різні автори описують по-різному і пояснюють їх дуже і дуже неоднозначно.

Є ідеї, що пониження чоловічих можливостей не пов”язане з гормонами, а викликано в більшій мірі психологічними чинниками. Серед них важливе значення має процес ідентифікації з власною чоловічою роллю, яка, здавалося б, повинна бути давно освоєна. Але не тут-то було. Дуже часто фізичне нездужання і вразливість (невпевненість у собі), типові для цього періоду життя, руйнують брак. Причиною цих непорозумінь є звичайна сексуальна малограмотність, незнання проблем свого віку.

Чоловік в період його в”янення схильний до атеросклерозу, що розвивається у нього, що спричиняє загальне ослаблення (зниження) життєвої активності. Порушення обміну речовин, викликане скороченням кількості гормонів, що виробляються статевими залозами, приводить до ослаблення м”язів, що так характерно для чоловіків в цьому віці. Це нерідко супроводиться загальним одряхлінням і втратою інтересу до життя.

Це не тільки робить його надто неуважним до своєї дружини, але і виснажує сили в безглуздих спорах, викликаних власною підвищеною дратівливістю і дратівливістю дружини.

Знання того, яке нездужання неминуче з”являється між 50 і 60 роками життя, дозволило б людям бути більш терпимими один до одного.

Детальніше про нездужання чоловіків немолодого віку. Почнемо з гіпертрофії передміхурової залози. Гіпертрофія цієї залози відмічається у віці між 50 і 59 роками приблизно у 1/3 всіх чоловіків, у 2/3 вона наступає між 60 і 80 роками, а у віці старше за 80 років - практично у всіх. Не треба забувати про те, що не такий уже маленький процент чоловіків стикається з цим явищем значно раніше, часом вже років в 45.

Досі фахівці не прийшли до загальної думки про те, чи вважати гіпертрофію передміхурової залози патологічним процесом або нормальним фізіологічним явищем.

Починаючи з 50-55 років функції нервової системи чоловіка порушуються в ще більшій мірі, ніж в попередньому віці. Передусім це виявляється в зниженій здатності реагувати на подразники. Нарівні з ними з”являються ознаки погіршення пам”яті. Центральна нервова система, передусім кора мозку управляють всіма функціями організму - від рухового апарату до самих складних по своєму призначенню внутрішніх органів; все це не може не відбитися негативно і на діяльності. Все сказане в рівній мірі відноситься до роботи залоз внутрішньої секреції (щитовидна, підшлункова залози, надниркові залози та ін.) і до обміну речовин взагалі, який починаючи з 45-50-літнього віку поступово слабшає.

У геронтології давно помічено, що у чоловіків старше за 40 років починаються проблеми з дотриманням принципів гігієни, що уже говорити про немолодих людей. Але проте факт цей засмучуваний і загальновідомий. Чи то лінь, що збільшується, чи то через ослаблений інтерес до протилежної статі, але догляд за чистотою тіла, одягом і навколишнім середовищем для них стає проблематичним. Цей підхід дуже шкідливий, оскільки саме старіюча шкіра вимагає ретельного догляду, інакше біда - гнійнічкові шкіряні захворювання.

Гігієнічні процедури не тільки підтримують чистоту, але і стмулюють кровообіг в шкірі, чим підтримують її тонус і позначаються на загальному самопочутті.

Гоління. Саме щоденне гоління без обмовок - це джерело самодисципліни. Умивання до пояса - обов”язково щоденне, можна (і треба) щоденний душ. Не треба боятися холодної води. Чисте волосся і зуби також не псують зовнішнього вигляду немолодої людини. Лазня по свідченні стану здоров”я важлива... Людство давно і не випадково винайшло всі ці радощі життя для її продовження. Продовження життя людини, а не його існування.

З гігієною одягу у чоловіків справа йде досить просто, оскільки вони (особливо немолоді) не піддаються дивним капризам моди, як це роблять

справжні жінки. Але і тут море проблем, які немолода людина може створити і собі, і навколишнім, особливо якщо він не схильний регулярно (два рази в тиждень) міняти білизну і щодня - шкарпетки. Носіння непогано б міняти щодня, ноги мити також, але, напевно, одна з самих грізних ознак старості саме вони - брудне носіння і ноги... Старість можна віддалити своїми руками, шматком мила і робити це можна почати сьогодні.

АФО доношеної новонародженої дитини і догляд за нею Після відокремлення плода від матері починається період поза-утробного його життя. Перші чотири тижні мають назву періоду новонародження. В цей час починається пристосування організму до навколишнього середовища. Вже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речовин, змінюються функції окремих органів і систем. Встановлюються легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, появляється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фізико-хімічні властивості крові.

Основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, яка може легко порушитися. Деякі фізіологічні процеси переходять у патологічні. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу при незрілій нервовій системі і недостатніх імунобіологічних реакціях. Тому цей період вважають критичним. Ознакою доношення дитини є вагітність, що триває 38—^тижнів. Показники фізичного розвитку новонародженого залежать від багатьох причин: стану здоров'я матері, її харчування, перебігу вагітності, статі дитини. Тому маса і довжина її тіла мають широкі границі: від 2500 г і вище (в середньому 3200 г) і від 45 до 58—60 см (в середньому 52 см). Окружність голови (34—36 см) дещо більша від окружності грудної клітки (32—34 см). Для характеристики новонароджених дітей існує поняття зрілості. Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м'язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси, як рефлекс ссання і ковтання, долонно-ротовий рефлекс Бабкіна (при натисканні на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона (якщо вкласти палець у долоню дитини, то вона міцно схоплює його), рефлекс повзання або феномен Бауера (дитина, покладена на живіт, робить спроби повзати), рефлекс автоматичного ходіння (новонароджений переступає з ноги на ногу, якщо його тримати у вертикальному положенні) та ін. Ускладнений перебіг вагітності і вплив несприятливих факторів навколишнього середовища на плід можуть призвести до певного ступеня функціональної незрілості доношеного немовляти. У таких дітей порушується діяльність різних органів і систем: печінки, серцево-судинної і дихальної систем, терморегуляції та ін. Це є причиною більш високої захворюваності і смертності. У незрілих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси. Шкіра у новонародженого гладенька, еластична, дещо набрякла гіперемійована і покрита шаром сирнистого мастила. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волоконець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована. У ній добре розвинені сальні залози і погано потові. Шкіра новонародженого має підвищену вразливість і понижену захисну функцію, тому через неї в організм легко проникає будь-яка інфекція. Шкіра є органом дихання і має добре виражені видільні властивості. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль. Підшкірний жировий шар відкладається протягом останніх двох місяців перед народженням і, як правило, у доношених дітей добре виражений М'язова система не досить розвинена, особливо на кінцівках. Спостерігається значна гіпертонія м'язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози. Нервова система у новонароджених як морфологічно, так і функціонально ще незріла, проте під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється. Це певним чином позначається на рості і розвитку дитини. Головний мозок дитини порівняно з мозком дорослого відносно великий і важкий. Маса його становить 350—400 г. Кора великих півкуль тонка, борозни неглибокі, не завжди чітко виражені. Сіра речовина мозку не досить відмежована від білої. Спинний мозок порівняно з іншими відділами центральної нервової системи має більш досконалу будову і функціонально зрілі-ший. Органи відчуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губищі робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кислого вона стає неспокійною. Нюх розвинений слабко, проте немовлята нерідко відмовляються ссати, якщо тріщини сосків матері змазані препаратами з неприємним запахом. Дотик дитина відчуває досить добре, реагуючи на легке механічне подразнювання шкіри і слизових оболонок. Щодо зору, то вона сприймає тільки світло. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіологічну косоокість. Яскраве світло спричинює захисний рефлекс моргання. Слух понижений, але на сильні звуки дитина реагує: вона здригається, м'язи її обличчя скорочуються, змінюються частота і глибина дихання. Відчуття болю дещо ослаблене. Органи дихання. Ніс у новонароджених малий, хрящі його м'які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, а тому дуже уразлива і швидко набухає, що утруднює дихання носом. Додаткові пазухи носа недорозвинені. Слухова труба коротка і широка, розміщена горизонтально. Горло, гортань, трахея і бронхи вузькі, з м'якими хрящами і слабкорозвиненою еластичною тканиною, їхня слизова оболонка ніжна, з добре вираженим кровопостачанням. Грудна клітка бочкоподібна, ребра м'які, піддатливі, розміщені горизонтально. Роздвоєння трахеї на рівні III—IV грудних хребців. Бронхи відносно вузькі. Легені мають густу капілярну сітку і мало еластичної тканини. Нижня межа їх знаходиться вище, ніж у грудних дітей, що пов'язано з високим розміщенням діафрагми. Органи дихання починають функціонувати з моменту народження. Поява першого вдиху зумовлена комплексом чинників, які збуджують центр дихання. Після народження у крові підвищується вміст вуглекислоти до 4,5—5,3 кПа, тиск кисню знижений до 4,5—5,3 кПа (35—40 мм рт. ст.), що призводить до метаболічного ацидозу. Це спричинює збудження дихального центру. У виникненні першого вдиху певне значення мають також температурні, тактильні та інші зовнішні рефлекторні подразнення. Услід за першим вдихом появляються нерегулярні поодинокі дихальні рухи, і тільки дещо пізніше наладнюється правильне, ритмічне дихання (40—60 дихань за 1 хв). Механізм заповнення повітрям легень полягає у виникненні після першого вдиху негативного присисного тиску. Далі встановлюється позитивний тиск, який призводить до активного видиху. Об'єм кожного вдиху становить 15—20 см3. Насичення крові киснем у перший день життя 64—92 %, на 7-й день воно зростає до 87—97% . Серцево-судинна система. Після народження дитини і перев'язування пуповини функція серцево-судинної системи значно змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. З легень кров надходить у ліве передсердя, внаслідок чого у ньому підвищується тиск, закривається і заростає овальний отвір і артеріальна протока. Кровообіг у новонароджених здійснюється удвічі швидше, ніж у дорослих, і триває 11—12 с. Серце розміщується високо, а його розміри відносно грудної клітки значно більші, ніж у дорослих. Пульс у перші дні після народження становить 140—160 за 1 хв. До четвертого тижня життя він поступово сповільнюється, досягаючи 125—140 за 1 хв. Для нього характерні лабільність і аритмія, особливо дихальна. Максимальний артеріальний тиск у новонароджених становить 9,3—9,9 кПа (70—74 мм рт. ст.), мінімальний — 4,7—6,7 кПа (35—50 мм рт. ст.). Кров і органи кровотворення. В ембріональному періоді гемопоез переважно відбувається у печінці, кровотворна функція якої до 5-го місяця зростає, а потім поступово зменшується і при народженні дитини майже припиняється. 34-го місяця внутрішньоутробного розвитку поряд з печінкою кровотворними органами є кістковий мозок, селезінка і лімфатична тканина. У новонародженого основним гемопоетичним органом є червоний кістковий мозок. Відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5—1012 в 1 л, а рівень гемоглобіну становить 10,55—12,41 ммоль/л (17—20 г %). З 2-го дня життя ці показники поступово знижуються, 80 % гемоглобіну у новонароджених припадає на фетальну його форму, що має важливе значення підчас адаптації організму до нових умов життя. Протягом 3 місяців фетальний гемоглобін майже повністю замінюється гемоглобіном А (доросла форма). Кількість лейкоцитів у новонароджених перебуває у межах 10—ЗО • 109 в 1 л. У перші дні переважають нейтрофіли. Наприкінці тижня кількість їх зрівнюється з лімфоцитами — настає так званий перший перехрест. Надалі кількість лімфоцитів зростає. У перші тижні життя підвищеним є вміст моноцитів і тромбоцитів. Печінка у новонароджених велика, повнокровна, бідна на сполучну тканину. При пальпації її нижній край виступає на 1—2 см з-під реберної дуги. Через недостатнє продукування печінкою ферменту глюкуронілтрансферази, який бере участь у зв'язуванні вільного білірубіну, у новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця. Знижується синтез протромбіну та інших факторів зсідання крові, що зумовлює схильність до геморагічного синдрому. Глікогенотворна функція печінки також незріла. Система травлення. Ротова порожнина у новонароджених відносно невелика. Вона має ніжну і добре васкуляризовану слизову оболонку, захисна функція якої знижена. Слинні залози недорозвинені, кількість слини зменшена, тому слизова оболонка рота відносно суха. Із слиною виділяються ферменти амілаза і птіалін, які розщеплюють полісахариди, і мальтаза, що розкладає дисахариди до моносахаридів. На губах знаходяться тверді валики, що сприяє щільному захопленню соска. У товщі щік розміщені жирові утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт ссання. Стравохід має довжину 10—11 см. У його слизовій оболонці е багато судин і мало слизових залоз. Слизова оболонка суха і дуже уразлива. Вміст шлунка у перші дні життя становить 30—34 мл, на 10-й день — 70—80 мл. М'язи кардіальної його частини розвинені слабше, ніж м'язи воротаря. Тому у новонароджених легко виникають відригування і блювання. Слизова оболонка кишок має підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Вона ніжна, уразлива, багата на судини і лімфатичні вузли. Відразу після народження вміст кишок стерильний, проте вже через кілька годин до них потрапляє сапрофітна мікрофлора (біфідумбактерії, непатогенна кишкова паличка та ін.). При натуральному вигодовуванні переважають біфідумбактерії, при штучному— кишкові палички. Шлунковий сік у новонароджених порівняно з дорослими характеризується зниженою кислотністю і ферментативною активністю, що зумовлює його недостатню захисну функцію, проте сичужного ферменту виробляється багато. У перші 2—3 дні після народження при випорожненні відходить м е к о н і й, пізніше — перехідний кал, який згодом стає золотисто-жовтим. Частота випорожнень у новонароджених — до 3 разів за добу. Якщо немає меконію у перші дні життя, треба запідозріте зарощення (атрезію) прямої кишки або відхідника. Органи сечовиділення. Нирки порівняно з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих. Тому їх можна пропальпувати. Нирки доношеної дитини функціонують уже з перших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору. У перші 2—4 дні після народження спостерігається фізіологічна олігурія (мало сечі), зумовлена недостатнім надходженням в організм рідини. Через це сечовипускання частішають до 20—25 разів за добу, причому кожного разу виділяється 10—15 мл сечі. Перші порції сечі безбарвні або мають жовтавий відтінок. Потім сеча стає яскраво-жовтою, а в дні, коли маса тіла найменша, — майже коричневою. З 4—5-го дня життя і до кінця першого місяця вона прозора і безбарвна. Фізіологічні стани новонароджених, або стани, суміжні з нормою. Зміни в організмі новонароджених дітей, які відображують процеси пристосування до нових умов життя, називають перехідними (транзиторними) фізіологічними станами. Вони бувають тільки у новонароджених і пізніше ніколи вже не повторюються. Ці стани називають ще пограничними, оскільки вони межують з патологією і при несприятливих умовах можуть перейти в те чи інше захворювання. Залежно від ступеня їхнього прояву можна робити висновок про індивідуальні особливості неонатального періоду і про зрілість дитини. Фізіологічна втрата маси тіла спостерігається майже у всіх новонароджених. В основному вона пов'язана з недостатнім надходженням води в організм і з голодуванням дитини у перші дні життя. Ступінь зменшення маси залежить від умов внутрішньоутробного розвитку, перебігу вагітності та пологів, маси тіла і статі дитини, стану її здоров'я, а також від харчування і кількості введеної рідини. Чим раніше дитину прикладають до груді, тим менше знижується і тим швидше відновлюється її маса. 70—75 % фізіологічної втрати припадає на воду, яка виводиться не тільки з сечею і випорожненнями, а й через легені та шкіру. Тому при високій температурі у палатах або при надмірному закутуванні дитини значно збільшується втрата рідини. Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3—4 дні життя і становить у середньому 4—5 % маси при народженні. Якщо втрата перевищує 9 %, то це слід вважати патологією. У здорових доношених дітей при правильному догляді і годуванні маса тіла відновлюється на кінець першого — початок другого тижня життя. Фізіологічна жовтяниця новонароджених буває у 60—80 % випадків. У більшості дітей вона з'являється на другу-третю добу життя, рідше — на першу або четверту. Послідовність появи жовтяниці така: спочатку — на шкірі обличчя, потім — на тулубі, кінцівках, кон'юнктивах і слизових оболонках. При цьому стан дитини не порушується. Вона залишається активною, добре ссе грудь. Немає змін у внутрішніх органах. Забарвлення сечі і випорожнень не змінюється. Фізіологічна жовтяниця спричинюється посиленим розпадом еритроцитів і недосконалістю функції печінки. Жовтяниця триває кілька днів, після чого безслідно зникає. Лікування не потребує. Якщо жовтяничне забарвлення виникає раніше, ніж звичайно, швидко посилюється його інтенсивність, погіршується загальний стан дитини, необхідно провести обстеження, щоб виключити гемолітичну хворобу. Затяжний перебіг жовтяниці спостерігається у недоношених дітей і у тих, що перенесли при пологах гіпоксемію, асфіксію або внутрішньочерепну пологову травму. У кожному конкретному випадку питання про потребу лікування такої жовтяниці слід вирішувати індивідуально. Фізіологічна еритема проявляється гіперемією шкіри з легким синюватим відтінком, який краще виступає на кінцівках. Виникнення еритеми пов'язують з розширенням капілярів внаслідок дії нижчої температури навколишнього середовища (порівняно з температурою в утробі матері). У недоношених дітей і народжених від матерів з цукровим діабетом еритема шкіри виражена сильніше. Еритема досягає максимуму на перший день життя і зникає через 2—3 або 5—7 днів. Токсична еритема зустрічається у 25—50 % новонароджених. Має вигляд невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною, оточених рожевим вінчиком. Вони з'являються на 2—3-й день життя і розміщуються групами на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Токсичну еритему пояснюють здебільшого алергічною реакцією на білки молока. Скороминуча, або транзиторна, гарячка супроводиться підвищенням температури тіла до 39°, рідше 40°С. Вона з'являється на 3—4-й день життя і часто збігається з максимальною втратою маси тіла. Переважно виникає при перегріванні новонароджених і недостатньому введенні їм рідини. Появу транзиторної гарячки пояснюють наявністю великої, кількості білка у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю] механізмів терморегуляції. Гарячка триває 3—4 год. При цьому змінюється загальний стан дитини: вона неспокійна, відмовляється від грудей, виникають тремор кінцівок і гіперемія шкіри. Щоб запобігти цьому, дитину треба розгорнути і часто поїти 5% розчином глюкози з розчином Рінгера або водою (80—100 мл рідини на 1 кг маси тіла за добу). Статеві кризи виникають внаслідок дії Гормонів, які надходять від матері в організм дитини за останні тижні його внутрішньоутробного розвитку. При цьому незалежно від статі дитини на 5—7-й день життя нагрубають грудні залози до розмірів горошини або волоського горіха. При натисканні з них виділяється небагато водянистої або молочного кольору рідини. Видавлювати секрет не можна. Рекомендується суха туга пов'язка. З 2—3-го тижня залози починають зменшуватися і до кінця місяця нагрубання щезає. У дівчаток бувають кров'янисто-слизові виділення із статевої щілини, які згодом припиняються. При цьому необхідно дотримуватися гігієни. У хлопчиків іноді набрякають мошонка і статевий член. Лікування не потрібне. Сечокислий інфаркт нирок. У деяких новонароджених на 3— 4-й день життя з сечею виділяється багато солей сечової кислоти, сечокислого амонію і натрію, щавлевокислого кальцію. Кількість сечі у перші дні життя дитини невелика. Внаслідок цього сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових канальцях. Із збільшенням діурезу ці солі з нирок вимиваються. При сечокислому інфаркті спостерігається висока відносна густина (питома вага) сечі, а на пелюшках від неї залишається червонуватий осад. Загальний стан дитини не змінюється. Необхідно давати більше рідини. Транзиторний дисбактеріоз і транзиторний катар кишок бувають у всіх немовлят. При неускладненій вагітності плід стерильний. Але вже у момент народження на шкіру і слизові оболонки поселяється флора з пологових шляхів матерів. Дальшими джерелами інфікування є повітря, руки персоналу, предмети догляду, материнське молоко. На шкірі, слизових оболонках, у кишках осідають як нешкідливі бактерії — В. bifidus, молочнокислий стрептокок, так і умовно-патогенні стафілококи, кишкова паличка і різні штами протея. У другій половині першого тижня і на другому тижні життя із шкіри, слизових оболонок носа, горла, з калу у 60—70 % новонароджених можна виділити і стафілококи, ентеро-бактерії. Молоко матері сприяє розмноженню В. bifidus, що призводить до різкого зменшення патогенної флори. Транзиторний катар кишок — це розлад випорожнень, який спостерігається у всіх новонароджених в середині першого тижня життя. Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в'язкої, темно-зеленої (оливкової) маси, яка виділяється протягом одного-двох днів. Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим, із грудочками, слизом, зеленувато-жовтого кольору. Мікроскопія виявляє слиз, жирні кислоти, близько 30 лейкоцитів у полі зору. Такий кал називають перехідним, а стан — транзиторним катаром кишок. Через 2—4 дні кал стає однорідним, кашкоподібної консистенції і жовтого забарвлення. Кількість лейкоцитів знижується до 10 у полі зору. Перехідний катар кишок спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування (лактотропне) і подразненням слизової оболонки білками та жирами материнського молока. Лікування не потребує. Організація середовища і догляду за новонародженою дитиною Ранній неонатальний період триває недовго, проте він дуже впливає на подальший розвиток і стан здоров'я дитини. Основні функції організму в цей час перебувають у нестійкій рівновазі. Тому навіть невеликі зміни навколишнього середовища можуть порушити найважливіші життєві процеси. Ось чому потрібні особливі умови і спеціальний догляд за новонародженим. Якість обслуговування немовлят залежить від правильної організації роботи родопомічного закладу, дитячого відділення пологового будинку і праці персоналу. Основа догляду за новонародженим — це найсуворіше дотримання чистоти і стерильності (асептики). Дуже важливим є циклічне заселення палат, щоденне і остаточне прибирання їх, провітрювання, кварцування, контроль за відповідним температурним режимом тощо. Персонал повинен ретельно дотримуватися особистої гігієни. Його не допускають до роботи, якщо виявлено гострі респіраторні захворювання, підвищену температуру тіла, гнійники на шкірі. Перед початком роботи слід прийняти душ, надіти чистий халат, хустинку або шапочку і маску. Не можна носити вовняні речі. Руки старанно миють щіткою і милом під проточною водою. Далі їх обробляють дезинфікуючим засобом (0,5 % розчином хлораміну, йодалкоголем та ін.). Медичний персонал, який працює з новонародженими, щодня перед початком роботи оглядає лікар або старша медична сестра. Основним завданням медичної сестри, яка працює у відділенні новонароджених дітей, є найсуворіше виконання всіх вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму. Всі маніпуляції з новонародженими необхідно проводити дуже обережно, але швидко, на теплому столі і зігрітих пелюшках або поблизу електрообігрівача. Під час пологів користуються тільки стерильними медичними інструментами. Перед пологами акушерка обробляє руки так, як перед хірургічною операцією. В нашій країні це роблять за найбільш поширеним методом Спасокукоцького—Кочергіна (5 хв. руки миють щіткою під проточною водою з милом, потім ще 5 хв. обробляють їх у 0,25 % розчині аміаку). Акушерка надіває стерильний халат, шапочку, маску та рукавички. Як тільки прорізалася голова, з верхніх дихальних шляхів дитини стерильним катетером відсмоктують слиз. Новонародженого акушерка кладе на стерильний лоток, покритий стерильною пелюшкою. Перед відділенням дитини від матері здійснюють профілактику гонобленореї. Вона полягає в тому, що акушерка стерильною ватою знімає із шкіри повік сирнисте мастило і слиз (для кожного ока беруть окремий ватний тампон). Далі пальцями лівої руки вона злегка відтягує вниз нижню повіку, а правою рукою стерильною піпеткою закапує у кон'юнктивальний мішок по 1—2 краплі 30% розчину сульфацилу натрію. Дівчаткам по 1—2 краплі цього ж розчину вводять у статеву щілину. Через 2 год обробку очей повторюють. Розчин сульфацилу натрію готують в аптеках і видають у пляшечках по 10 мл (його зберігають у темному місці і після відкривання використовують протягом доби). З припиненням пульсації пуповини на неї накладають два затискачі Кохера; перший — на відстані 10 см від пупкового кільця, другий — на 2 см далі. Пуповину між затискачами протирають 5 % спиртовим розчином йоду і перерізують стерильними ножицями. Відокремлену від материнського організму дитину акушерка показує матері. Далі новонародженого занурюють у ванночку з водою (температура 37—38 °С), до якої додають невелику кількість калію перманганату або спиртового розчину йоду. Після купання дитину висушують стерильною пелюшкою, кладуть на приготовані теплі пелюшки з ковдрочкою і відносять на спеціальний сповивальний стіл. Акушерка знову миє і дезинфікує руки, надіває новий стерильний халат для другого етапу обробки пуповини. Для цього користуються спеціальним стерильним набором, до якого входять ножиці, кульки з вати, шовкові лігатури або металічні скоби Роговіна, трикутні марлеві салфетки, складені у 4 шари. Залишок пуповини змазують 96 % етиловим спиртом, добре стискають вказівним і великим пальцями. На відстані 0,5—0,7 см від пупкового кільця накладають шовкову лігатуру або скобу Роговіна. Пуповину відтинають, відступаючи від лігатури на 1 см. Місце розтину і пуповинний залишок змазують 8% спиртовим розчином йоду або 10% розчином калію перманганату. На залишок пуповини накладають стерильну марлеву салфетку, яку знімають через 12 год. Надалі слід залишати пуповину відкритою.Після обробки пуповини акушерка змащує природні складки дитини стерильною салфеткою, змоченою у стерильній олії або у стерильному вазеліні, щоб позбутися сировидного мастила. На обидві руки в ділянці зап'ястка надівають клейончаті браслети, на яких записано прізвище, ім'я та по батькові матері, дату і час народження, стать, масу тіла дитини, номер історії пологів. Новонародженого, загорнутого у стерильну пелюшку, зважують на дитячих медичних вагах. Окружність голови вимірюють стерильною сантиметровою стрічкою по лінії від надбрівних дуг до найбільшого виступу потилиці. Для визначення окружності грудної клітки верхній край сантиметрової стрічки повинен проходити по нижньому краю навколо соскових кружечків, а ззаду він торкається нижнього краю лопатки. Зріст вимірюють від маківки голови до п'ят, які необхідно поставити перпендикулярно до поверхні, що на ній лежить дитина. Далі немовля сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку, до якої прикріплено медальйон із записом тих самих даних, що й на браслетах. У пологовому залі записують історію розвитку новонародженого. Перед переведенням дитини до відділення для новонароджених ще раз перевіряють ідентичність записів на медальйоні та в історії розвитку новонародженого. У відділенні для новонароджених медична сестра звіряє записи Історії пологів матері, медальйонів та браслетів на руках дитини. В історії розвитку новонародженого записують стать, масу тіла, дату і час народження, стан дитини при надходженні до відділення. Ці дані вносять до спеціального журналу (ф.№ 102/у). Коли немовля виписують додому, документацію знову перевіряють, а в історії розвитку новонародженого розписуються чергова медсестра і мати дитини. Відділення новонароджених слід ізолювати від інших приміщень пологового будинку. Кількість палат має бути такою, щоб суворо дотримуватися порядку циклічного заповнення їх і термінів проведення остаточної генеральної санітарної обробки. Корисна площа на одну дитину — 2,4 м2. Необхідно виділити палати для травмованих дітей, недоношених і для інтенсивної терапії. Щоб краще спостерігати за дітьми, між палатами бажано мати скляні перегородки. В приміщенні для доношених дітей повинна бути температура 22—24 °С і відносна вологість повітря 60 %. Кожну палату треба обладнати індивідуальними ліжечками з ватними матрацами або полотняними гамаками, сповивальним столом, медичною шафою, вагами, столиком для предметів догляду за дітьми і баком з клейончатим мішком для брудних пелюшок. Тут же має бути емальований посуд із пляшечками, сосками, щітками для миття рук і дезинфікуючими розчинами, необхідна кількість стерилізаторів зі шприцами, пінцетами, шпателями, піпетками. Палати слід забезпечити гарячою і холодною водою. Предмети, з якими стикається новонароджений, повинні бути стерильними. Після сповивання кожної дитини стіл протирають 1 % розчином перекису водню або 1 % розчином хлораміну. Перед сповиванням і підмиванням дітей сестра надіває клейончатий фартух, який після кожної дитини протирає 1 % розчином хлораміну. Підмивши всіх дітей, фартух миють і замочують в 3 % розчині перекису водню або в 1 % розчині хлораміну протягом 30 хв. Під час зважування дитини на ваги стелять стерильну пелюшку. Зваживши всіх немовлят, ваги протирають 3 % розчином перекису водню або 1 % розчином хлораміну. Після кожного сповивання проводять вологе прибирання палати із застосуванням дезинфікуючих засобів: миють підлогу, вологою ганчіркою протирають меблі, предмети догляду за дітьми; виносять брудні пелюшки. Перед годуванням дітей палати провітрюють і опромінюють бактерицидними лампами протягом 15—20 хв. Після виписування всіх дітей проводять генеральне прибирання. Догляд за немовлям у палаті новонароджених. Як тільки дитина надійшла у відділення, її оглядає лікар-неонатолог разом з дитячою медичною сестрою. Залишки сировидного мастила знімають стерильною ватою, змоченою у стерильному вазеліні чи олії. Щодня зранку перед годуванням дитину підмивають теплою проточною водою з милом одноразового використання. Обличчя миють розчином фурациліну (1: 5000). Кожне око протирають із зовнішнього до внутрішнього кута окремим тампоном, змоченим у такому самому розчині фурациліну. Ніс і вуха чистять джгутиками з вати, змоченими олією. Далі міряють температуру тіла у пахвовій ділянці і зважують дитину. Результати вимірювань записують в історію розвитку. Немовля підмивають при кожному сповиванні, а шкіру сідниць змащують 1% таніновою маззю, щоб запобігти попрілості. Залишок пуповини обробляє лікар або медична сестра. Через 12 год після народження стерильну пов'язку знімають, а залишок пуповини протирають 76% етиловим спиртом і 5% розчином калію перманганату. Після туалету кожної дитини сестра ретельно миє руки з милом.Одяг і методи сповивання немовлят. На добу для кожної новонародженої дитини потрібно 75 пелюшок, 5 сорочечок і 2 ковдри. Білизну перуть окремо і обов'язково стерилізують. Одяг не повинен заважати фізіологічному положенню дитини і утруднювати її рухів. У першу добу життя на новонародженого надівають стерильну сорочечку, сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку. Голову прикривають краєм пелюшки. Останнім часом поширене вільне сповивання. При цьому голова залишається відкритою, на тулуб надівають бязеву сорочечку і фланелеву блузочку із зашитими внизу рукавами. Нижню частину тіла загортають у пелюшки (одна розміром 80 см, друга — трикутний підгузок) і ковдру. Дитину кладуть на пелюшки так, щоб широка основа підгузка була на рівні попереку. Нижній його кут проводять між ногами дитини, а лівим і правим краями обгортають стегна і тулуб. Потім немовля сповивають у велику пелюшку і ковдру. Клейонку у відділенні новонароджених не використовують. Білизна має бути з натуральних тканин (бавовняних, лляних). Велику увагу лікар і медсестра повинні приділяти вигодовуванню новонароджених. Харчування призначає лікар, який встановлює спосіб годування (грудь матері, пляшечка з соскою, через зонд), його частоту і одноразову кількість молока. Медична сестра або годує дітей, або наглядає за годуванням. Вона стежить за правильним положенням матері під час годування, дає поради, як краще годувати, як зціджувати молоко після годування. Донорське молоко стерилізують і зберігають у холодильнику. Склянки для зціджування, пляшечки і соски стерилізують кип'ятінням у позначених каструлях або у стерилізаторі.Якщо немає протипоказань, усім новонародженим роблять щеплення від туберкульозу, яке виконує спеціально підготовлена медсестра. Тепер вакцину БЦЖ уводять внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг (вона розведена у 0,1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Для вакцинації треба мати окремий стерилізатор з набором спеціальних шприців, голок, пінцетів, мензурок та інших інструментів. Відповідальна за вакцинацію медсестра вберігає цей стерилізатор під замком. Вакцину в стерильних умовах уводять внутрішньошкірно у верхню третину задньої поверхні лівого плеча, про що роблять відповідний запис в історії розвитку новонародженого.