2. Основні форми власності

Виходячи з законодавства України розрізняють декілька форм власності:

1. Індивідуальна, тобто власність громадян. Вона може бути приватною, якщо використовується для отримання доходу.

2. Колективна, тобто власність трудових колективів, громадянських об’єднань, акціонерних товариств.

3. Державна, суб’єктом якої є українська держава в особі Верховної Ради.

4. Комунальна (муніципальна), тобто власність адміністративно-територіальних одиниць, суб’єктом якої є обласні та інші виконавчі комітети.

5. Змішана, в якій об’єднуються окремі форми власності.

Кожна форма власності повинна відображати рівень розвитку суспільного розподілу праці, бути адекватною структурі та складності суспільній виробничій силі, сприяти збільшенню ефективності виробництва. Ніяке нав’язування якій-небудь форми власності не повинно відбуватися в економіці, якщо бажано скоріше підняти її рівень розвитку. Досвід сучасного економічного розвитку свідчить про ефективність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, що функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використання механізмів регулювання та управління ними.

3. Необхідність та сутність роздержавлення та приватизації

Первісними причинами, що зробили економіку України неефективною, віддалили трудову людину від власності та влади, стали нераціональні відносини власності в країні. За часів Радянського Союзу вони були монопольно зосереджені в руках держави, що давало змогу міністерствам та відомствам самостійно вирішувати всі питання економічного розвитку країни та господарського життя будь-якого підприємства: це структурна політика, асортиментна, інвестиційна, фінансова, податкова, встановлення цін та рівня заробітної плати, взаємини з постачальниками та споживачами. Монополізм держави в економічних відносинах, повна відсутність конкуренції з боку інших суб’єктів господарювання привела до поступової деградації структури економіки, падінню ефективності, масового дефіциту товарів, низької якості споживчих товарів та послуг.

Уникнути цих негативних явищ та підняти ефективність економіки можна тільки увімкнувши механізм саморегуляції економіки шляхом створення ринкової економіки на засадах появи інших, недержавних форм власності.

До числа таких регулятивних процесів належать роздержавлення та приватизація.

Роздержавлення – то є комплекс заходів, що спрямовані на ліквідацію монополії держави на власність, скорочення державного сектору та створення багатоукладної економіки, зміцнення процесів саморегуляції економіки. Держава за допомогою різних механізмів бажає передати частину своїх прав власності більш ефективним власникам для отримання позитивного економічного результату.

Приватизацією називають процес перетворення державної чи колективної власності на приватну. При накопиченні вагомої частки власності в руках приватного сектору створюється так званий середній клас, що надає суспільству стабільності та добробуту. Громадяни, що наділені власністю, працюють більш свідомо, більш ефективно, відчувають себе вагомим ланцюжком в економічній системі.