3. Результативність суспільного виробництва

Результати суспільного виробництва розраховують за допомогою наступних показників результативності:

1. сукупний суспільний продукт (ССП),

2. валовий національний продукт (ВНП),

3. внутрішній валовий продукт (ВВП),

4. національний дохід (НД),

5. національне багатство (НБ).

ССП є найбільш узагальнюючим показником виробничої діяльності всього працездатного населення країни та являє собою всі товари та послуги, створені працею сукупних робітників в різних сферах та галузях виробництва за певний період.

Розрізняють фонди заміщення, споживання та накопичення.

Фонд заміщення – це частка суспільного продукту, що йде на відновлення зношених засобів виробництва і за натуральним складом є засобами праці або предметами праці.

Фонд споживання – це частка суспільного продукту, що йде на задовольняння матеріальних та духовних потреб людини, а за натуральною формою при простому відтворенні є предметами споживання, а при розширеному – додатково ще й на накопичення.

Фонд накопичення – це частка суспільного продукту, що йде на збільшення особистих та матеріальних факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва, а за натуральним складом є предметами споживання, а також засобами виробництва.

Сукупність фонду заміщення, фонду споживання та фонду накопичення разом створюють величину сукупного суспільного продукту.

Формами прояву ССП є ВНП, ВВП та НД.

ВНП – це сукупність доданих вартостей всіх виготовлених товарів та послуг в країні за рік , виражена в грошових одиницях.

ВВП – це модифікація ВНП, є сукупністю доданих вартостей всіх товарів та послуг, що створені підприємствами всередині країни без урахування продукту, що створені закордонними відділеннями національних фірм.

НД – це реальний дохід, що використовується в суспільстві для особистого споживання і для розширеного відтворення. Він є часткою ВНП, крім тих засобів праці, які витрачаються на заміщення їх зношеної частини. Тобто він включає сукупність фондів споживання та накопичення.

НБ – це сукупність створених та накопичених в країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду тощо, які призначені для розширеного відтворення та економічного зростання. До складу НБ входять виробничі та невиробничі фонди, залишки готової продукції, домашнє майно громадян, природні ресурси, що залучені до виробничої діяльності.

4. Ефективність суспільного виробництва

Якісним показником суспільного виробництва є його ефективність – соціальна та економічна. Соціальна показує відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам та цілям суспільства, інтересам окремої людини. Основним показником соціальної ефективності є частка обсягів товарів народного споживання (ТНС) в загальнім обсязі виробництва країни. Чим вища частка ТНС, тим більше економіка задовольняє нужди людей, тобто мета суспільного виробництва реалізується.

Однак, потрібно ще й оцінити, за рахунок яких витрат виготовляється ця продукція, тобто її економічна обґрунтованість. Для цього розраховується показник економічної ефективності.

За допомогою економічної ефективності можна порівнюти досягнуті результати із відповідними витратами трудових та матеріальних ресурсів.

Ефективність суспільного виробництва – це найважливіша характеристика результативності суспільного виробництва, яка виражає співвідношення величини створених товарів та послуг до сукупних витрат суспільної праці.

З найбільш загальному вигляді таку ефективність розраховують так:

Результати

Ефективність = -----------------------------------

Витрати

В масштабах країни ефективність можна визначити за допомогою співвідношення розмірів ВНП, ВВП або НД до витрат суспільної праці.

Економічну ефективність можна розраховувати також в межах галузі, підприємства, цеху, робочого місця.

Також можна окремо розраховувати економічну ефективність використання тих чи інших ресурсів:

1. трудових (продуктивність праці, трудомісткість продукції);

2. матеріальних (матеріаломісткість, матеріаловіддача);

3. фондів підприємства (фондомісткість, фондовіддача);

4. капітальних вкладень (строк окупності) тощо.

ТЕМА 3. ВЛАСНІСТЬ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Поняття власності, її аспекти

2. Основні форми власності

3. Необхідність та сутність роздержавлення та приватизації

4. Форми роздержавлення та приватизації

5. Механізм роздержавлення та приватизації

1. Поняття власності, її аспекти

Власність є складною категорією, що грає важливішу роль в характері кожної економічної формації. Власність розглядається як предмет вивчення не тільки економічною, а ще юридичною наукою, політологією, соціологією та психологією, тому і виділяють економічний, юридичний, політичний, соціологічний та психологічний бік категорії власності

З економічної точки зору в категорії власності можна виділити як кількісний, так і якісний аспекти.

Кількісний аспект власності вміщує самі об’єкти власності, які можуть належати будь-кому (це земля, споруди, засоби виробництва, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність у вигляді патентів та ліцензій). В той чи інший час певний об’єкт може ставати домінуючим, володіння яким дає найбільші прибутки. Так, в часи рабовласництва це люди, при феодалізмі – землі, при капіталізмі – засоби виробництва, в постіндустріальному суспільстві – знання та інформація.

Якісний аспект власності – це відношення між будь-якими суб’єктами власності з приводу володіння ними тими чи іншими об’єктами та присвоєння ними продуктів у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності є центральними у будь-якому типі суспільного устрою, тому що від того, у чиїх руках знаходяться основні об’єкти власності, залежить те, яку форму будуть мати і економічні відносини в суспільстві.

Юридичний бік власності означає прояв волі певного класу, соціальної групи, окремої людини у відношенні до певного об’єкту власності та правове оформлення цієї волі у юридичних актах та нормах, у праві власності. Окремо розрізняють право володіння, управління, використання, присвоєння результатів, відповідальності тощо.

Соціальний аспект власності розкриває процес створення класів, соціальних груп та взаємодію між ними в залежності від їх відношення до засобів виробництва, способів отримання доходів.

Політичний аспект власності характеризує наявність впливу на політику держави в залежності від присвоєння засобів виробництва та інших об’єктів власності.

Психологічний аспект відображає наявність відчуття власника у робітника або його відсутність; відношення до власності як до своєї, чужої або нічийній.