
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Економічна теорія як наука
- •1. Виникнення та еволюція економічної думки
- •1. Виникнення та еволюція економічної думки
- •2. Предмет вивчення економічної теорії та її функції.
- •3. Методологія економічної теорії.
- •Основні фактори суспільного виробництва
- •Результативність суспільного виробництва
- •Ефективність суспільного виробництва
- •Основні форми власності
- •Необхідність та сутність роздержавлення та приватизації
- •Форми роздержавлення та приватизації
- •Механізм роздержавлення та приватизації
- •Форми роздержавлення та приватизації,
- •Форми розподілу доходів
- •Сімейні доходи та структура їх використання
- •Розподіл та перерозподіл доходів та продукту
- •Товар та його властивості
- •Сутність та функції грошей
- •Інфляція. Антиінфляційна політика держави
- •Типи та види ринків
- •Конкуренція як рушійна сила ринку. Методи конкурентної боротьби
- •Поняття та види монополії. Антимонопольна політика держави
- •Ринкова інфраструктура
- •Сутність та структура податкової системи
- •Структура банківської системи та її еволюція
- •Кредит та кредитна система
- •Форми організації підприємництва
- •Маркетинг та менеджмент у системі підприємництва
- •Підприємництво в апк
- •Безробіття та способи боротьби з нею
- •Причини та особливості української кризи
- •Виникнення та розвиток світового господарства
- •5. Інтеграція України в світове господарство
-
Виникнення та розвиток світового господарства
Прямим продовженням суспільного поділу праці всередині країни є міжнародний поділ праці (МПП). Він являє собою взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, об’єднань, підприємств на виробництві окремих продуктів або їх частин із кооперуванням виробників для сумісного випуску кінцевої продукції.
Подальший розвиток МПП призводить до перетворення світового ринку в якісно нову форму – світове господарство.
Світове господарство – це сукупність національних господарств, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових на інших організаційних об’єднань та підприємств, об’єднаних міжнародним поділом праці, й відповідна система міжнародних економічних відносин. Необхідність таких зв’язків пов’язана із:
1)стремлінням до політики мирного співіснування держав;
2)стрімким розвитком НТР. Жодна країна не в змозі самотужки використовувати всі досягнення сучасної науки та техніки;
3)намаганням країн з використанням міжнародної спеціалізації та кооперації підвищувати якість та зменшувати витрати на випуск продукції;
4)раціонально використовувати природні, трудові, енергетичні, земельні та інші ресурси, що нерівномірно розподілені між окремими країнами Земної кулі;
5)необхідністю об’єднання зусиль країн в вирішенні глобальних проблем людства.
Зараз чітко проглядається така структура світового господарства:
- світовий ринок товарів та послуг;
- світовий ринок капіталів;
- світовий ринок робочої сили;
- міжнародна валютна система;
- міжнародна кредитно-фінансова система.
Суб’єктами світового господарства є:
- держави з їхніми народногосподарськими комплексами;
- транснаціональні корпорації;
- міжнародні організації та інститути.
Транснаціональні корпорації (ТНК) – це відносно нові діючі особи на міжнародному ринку, що мають неабиякий вплив на міжнародну економічну ситуацію. До ТНК відносять такі корпорації, що є міжнародними за масштабом своєї діяльності, та національними за капіталом та характером контролю.
Однією з найважливіших характеристик світового господарства є інтернаціоналізація господарського життя, яка реалізується в формуванні сталих, всебічних взаємозв’язків в міжнародній сфері на основі МПП.
Інтернаціоналізація виробництва – це об’єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв’язків між різними країнами, зумовлений розвитком МПП, виробничою та науково-технічною спеціалізацією та кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах.
Така об’єктивна історична тенденція охоплює всі країни незалежно від соціально-економічної системи чи рівня розвитку.
Передумови інтернаціоналізації господарських зв’язків виникли в період переходу до великого машинного виробництва. НТП є найдієвішим чинником інтернаціоналізації економіки, яка набуває нових рис, пов’язаних з переходом від переважно зовнішньоторгових зв’язків до міжнародного науково-технічного і виробничого співробітництва.
Інтернаціоналізація виробництва зумовлює необхідність утворення відповідних організаційних форм, які дають змогу долати перепони, породжені державними кордонами. Найважливішою стала економічна інтеграція, яка є певним міждержавним економічним об’єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод. У межах території країн-учасниць вона охоплює певні види господарської діяльності на особливих умовах порівняно з іншими країнами.
Міжнародна економічна інтеграція –це процес зрощення, об’єднання економік різних країн на основі розвитку та поглиблення стійких взаємозв’язків у виробництві та розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств.
Основними формами економічної інтеграції є:
1)преференційні торгівельні угоди;
2)зони вільної торгівлі;
3)митний союз;
4)загальний ринок;
5)економічний союз;
6)валютний союз;
7)політичний союз.
Між учасниками цього процесу здійснюється глибший поділ праці, ведеться інтенсивніший обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою.
Основними чинниками інтеграції є:
1)близькість рівнів економічного розвитку і рівня ринкової зрілості країн, що інтегруються;
2)географічна близькість, наявність спільного кордону і тісних економічних зв’язків, сформованих історично;
3)спільність економічних та інших проблем, які постають перед країнами у певних галузях (фінансів, державного регулювання економіки, політичного співробітництва);
4)демонстраційний ефект і економічні зрушення.
У різних регіонах світу сформувалося кілька десятків інтеграційних угруповань, серед них ЄС, НАФТА, АТЕК, ОПЕК, СНД.
Майже всі інтеграційні об’єднання, які виникають та розвиваються в нинішній світовій економіці, вирішують схожі завдання, сутність яких зводиться до використання переваг масштабної економіки, утворення сприятливого зовнішньополітичного середовища, вирішення проблем торгівельної політики, максимального сприяння структурній перебудові економіки, підтримки молодих галузей і забезпечення необхідних умов для створення нових.
Крім того, економічне зближення країн-учасниць певної інтеграційної групи певною мірою захищає їх від гострої конкуренції з боку інших країн.
Інтеграційна взаємодія дає змогу країнам-учасницям разом вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми, проводити спільну науково-технічну політику.