Тема 1. Економічна теорія як наука

1. Виникнення та еволюція економічної думки

2. Предмет вивчення економічної теорії та її функції

3. Методологія економічної теорії

1. Виникнення та еволюція економічної думки

Термін “економіка” походить з грецького “oiconomia” (“ойкос” – дім, хазяйство, “номос” – вчення, закон). В первісному розумінні то була наука про управління домашнім господарством. Вперше цей термін було вжито в ІІІ ст.. до н.е. давньогрецьким мислителем Ксенофонтом при описанні організації господарства в умовах рабовласництва.

В подальші роки було знищено економічну замкнутість рабовласницьких та феодальних хазяйств та сформовано єдиний національний ринок. З’явилася потреба в більш широкому тлумаченні поняття “економіка”. Тому в 1615 р. французький вчений А.Монкрет‘єн вводить в обіг новий термін “політична економія”, що означає “мистецтво державного управління господарством”. Тим самим він загостряв увагу на необхідності створення державної національної економічної політики у зв’язку із зростанням ролі держави в процесі первинного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі.

Термін “політична економія” був найбільш вживаним до 20 ст., коли був відтиснений новим терміном “економікс” після виходу в світ праці англійського економіста А.Маршала «Принципи економікс».

У сучасному розумінні термін “економіка” означає важливішу сферу суспільного життя, в якій на основі використання різних ресурсів здійснюються виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система виробничих сил та економічних відносин.

В залежності від ступеню розвитку суспільного розподілу праці економіка є системою сфер, галузей народного господарства, видів виробництва. Економіка – це також і система економічних наук, що вивчають всі елементи економічної система, де економічна теорія є теоретичною основою всіх цих наук. Під економічною системою розуміють сукупність усіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, що є направленими на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання цій діяльності згідно з метою розвитку суспільства.

Загальними елементами економічної системи є:

1. виробничі сили,

2. техніко-економічні відносини,

3. організаційно-економічні відносини,

4. економічні відносини власності,

5. господарчій механізм.

Виробничі сили у поєднанні з техніко-економічними відносинами складають технологічний спосіб виробництва. Техніко-економічні відносини та відносини власності складають сукупність економічних відносин. Виробничі сили в сукупності з відносинами власності складають суспільний спосіб виробництва.

2. Предмет вивчення економічної теорії та її функції.

Предметом економічної теорії є економічні відносини в взаємодії із розвитком виробничих сил. В більш широкому розумінні, предметом вивчення економічної теорії є закони розвитку економічних систем, що їх поступово проходило людство в процесі свого розвитку. До таких систем відносять первісну, рабовласницьку, феодальну, різні типи ринкової, соціально-ринкової та змішаної економіки.

Предмет вивчення економістів різних часів змінювався, окремі економічні школи та течії переймалися різними проблемами, що були актуальні у відповідні їм часи. Наприклад, теорія меркантилізму вивчала причини збагачення окремої держави за рахунок розвитку та всілякої підтримки зовнішньої торгівлі, фізіократія – за рахунок розвитку аграрних відносин, класична політична економія – виробничих відносин у промисловості. Прихильники маржиналізму вивчали суб’єктивні передумови економічної поведінки окремої людини в процесі її господарювання. Предметом вивчення економістів 20 століття була роль держави в розвитку ринкових відносин, обґрунтування доцільності певних заходів, методів та інструментів з боку держави. Сучасним предметом вивчення є світова економіка, процес її розвитку.

Економічна теорія виконує кілька важливих функцій, до яких насамперед належать:

1. пізнавальна – що полягає в тому, щоб розкрити сутність економічних законів та категорій, форми їх прояву, характерні для них внутрішні суперечливості, механізм їх дії.

2. практична – що полягає у тому, щоб застосовувати отримані теоретичні знання для вирішення конкретних практичних задач. Практична функція реалізується при розробці господарських програм, відповідних заходах щодо розвитку економічних відносин, вдосконалення відносин власності, господарського механізму, вдалому застосуванню передового економічного досвіду.

3. методологічна функція тісно пов’язана із пізнавальною і полягає в тому, що економічна теорія є теоретичною базою для всіх економічних наук, бо вивчає ті економічні закони, що діють в кожній з сфер економічної діяльності.