4. Інфляція. Антиінфляційна політика держави

Випуск грошей в обіг повинний здійснюватися згідно із дією законів грошового обігу. Це є особливі економічні закони, що віддзеркалюють внутрішнє необхідні, стабільні та істотні зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів та вартістю грошей. Кількість грошей в обігу залежить від річної кількості товарів, що продаються, середнього росту цін на них, середньої швидкості оборотів одиниці грошей за рік, об’єму безготівкових розрахунків.

В разі порушення цих законів можлива поява інфляції.

Інфляція – це знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що знаходяться в обігу, суми товарних цін, що призводить до росту цін на товари.

До причин інфляції належать: 1) надмірна грошова емісія, 2) дефіцит державного бюджету, 3) мілітаризація економіки, 4) монополізм підприємств, 5) недосконалий механізм оподаткування, 6) диспропорції в суспільному виробництві, 7) надмірне зростання рівня заробітної платні.

Розрізняють декілька типів інфляції:

- в залежності від характеру інфляції (відкрита, затамована, прихована),

- в залежності від причини (інфляція попиту, інфляція пропозиції),

- в залежності від можливості прогнозування (очікувана, неочікувана),

- в залежності від темпів (повзуча, галопуюча, гіперінфляція).

Якщо інфляція супроводжується стагнацією виробництва із високим рівнем безробіття, то вона називається стагфляцією.

Економічні наслідки інфляції дуже негативні:

- вона дезорганізує господарство, призводить до збитків підприємств,

- ускладнює проведення ефективної макроекономічної політики,

- збільшує диспропорції між галузями економіки,

- ціна не виконує свою головну інформаційну функцію,

- відбувається відтік капіталу в торгівлю,

- зростає рівень бартерних операцій, зменшуються податкові збори,

- збільшується підприємницький ризик,

- знижується ділова активність, життєвий рівень населення.

Державна економічна політика в разі інфляції налічує 2 основних підходи – адаптаційний та антиінфляційний.

Адаптаційний застосовується при невеликих та прогнозованих темпах інфляції і полягає в урахуванні в своїх діях відсотка інфляції.

Якщо треба подолати надмірні темпи інфляції, необхідно: вдосконалити структуру відтворення, провести фінансово-кредитну реформу, податкову реформу, сприяти розвитку підприємництва, збільшити норму збереження, врегулювати валютний курс. Різновидами заходів щодо стабілізації грошового обігу є нуліфікація, ревалоризація та девальвація. При дуже великій інфляції застосовують нуліфікацію – анулювання знецінених грошових знаків. Метою ревалоризації є повернення до попередній споживчій здатності грошей, а девальвації – приведення до відповідності курсу національної і іноземної валюти.

ТЕМА 6. РИНОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

1. Сутність та функції ринку

2. Типи та види ринків

3. Конкуренція як рушійна сила ринку. Методи конкурентної боротьби

4. Поняття та види монополії. Антимонопольна політика держави

5. Ринкова інфраструктура

1. Сутність та функції ринку

Як явище господарського життя ринок з’явився багато століть тому внаслідок історичного розвитку виробництва та обміну від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім до товарного обміну та ринку. Первісно під ринком розуміли місце, де зустрічалися продавці з покупцями для здійснення торгівельних угод. В сучасному розуміння ринок – це певна сукупність відносин власності між покупцями та продавцями з приводу купівлі-продажу товарів та послуг і механізм забезпечення цього процесу згідно з законами товарного виробництва.

Ринок виконує наступні функції:

1) здійснює кінцеве визначення вартості товарів та послуг і їх реалізацію, перетворює продукт праці в товар;

2) забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення;

3) стимулює виробників знижувати витрати виробництва та збільшувати корисність товарів;

4) здійснює регулюючий вплив на економіку та на пропорції між галузями;

5) сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнює ціни,

6) зміцнює конкуренцію.

Ринок може існувати тільки при наявності наступних умов:

1) різноманітність форм власності;

2) неспроможність суб’єктів підприємництва впливати на ціни;

3) розвинуте антимонопольне законодавство;

4) розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави;

5) наявність та доступність інформації про ринок;

6) конкуренція;

7) розвинений комплекс об’єктів власності.

Ринковий механізм складається з таких основних елементів як платоспроможний попит на товар, пропозиція товару та ціна товару.

Величиною попиту називають кількість товарів, яку готові придбати споживачі за певної ціни.

Величиною пропозиції називають кількість товарів, яку готові виставити на продаж виробники за ціну, що склалася.

Ціна на товар може коливатися під впливом низки факторів і може задовольняти покупців, або продавців, або тих та других.

Ідеальним варіантом ціни товару для врівноваженого ринку є ціна, що одночасно задовольняє і споживача, і продавця. Така ціна називається ціною рівноваги. В цьому випадку попит та пропозиція співпадають.

Кількість попиту та кількість пропозиції товару чітко залежить від ціни на твар, що склалася. Така залежність відображається в кривій попиту та кривій пропозиції відповідно

Форма кривої попиту вказує на те, що з падінням ціни на товар попит на нього зростає, тобто існує зворотна пропорційність між величиною попиту на товар та його ціною. Навпаки, величина пропозиції напряму залежить від зміни ціни. Найменша ціна на викликає у продавців бажання займатися виробництвом даного товару взагалі, а зростання ціни на даний товар стимулює виробників до зростання масштабів виробництва та збуту.

Існують і інші незбалансовані варіанти ринкової ціни.

Якщо попит перевищує пропозицію, пропозиція товару обмежена, що призводить до конкуренції між покупцями та до певного диктату продавців. Така ціна, виставлена продавцями, перевищує ціну рівноваги та називається ціною пропозиції.

Якщо пропозиція за певних причин перевищує попит, продавці конкурують між собою за можливість продати свою продукцію, при чому ціну зменшують відносно до ціни рівноваги. Така ціна називається ціною попиту.

Ринок базується на дії закону попиту та пропозиції, що полягає у взаємодії між кількістю товарів та послуг, що їх пропонує виробник, та об’ємом платоспроможного попиту. Ця залежність виражається в тому, що пропозиція формує попит за допомогою асортименту товарів, що виготовляються, а попит, в свою чергу, визначає структуру та об’єм пропозиції, тим самим впливаючи на виробництво.

Точка, де пересікаються крива попиту із кривою пропозиції, називається точкою рівноваги. Такий варіант ринку, де ціна товару та розмір купівлі-продажу задовольнять як продавців, так і покупців, називається врівноваженим чи збалансованим.