2. Товар та його властивості

Основним елементом товарного виробництва є товар, під яким розуміють будь-який продукт праці, що задовольняє певну потребу людини та вироблений для обміну. Кожен товар має дві властивості: 1) споживчу вартість, 2) вартість. Споживча вартість – це певна річ, що завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різні людські потреби. Вартість товару визначається кількістю суспільної праці, що витрачено на його виробництво. Розрізняють також мінову вартість, під якою розуміють здатність товару обмінюватися на інші в певних кількісних пропорціях в залежності від пропозиції та попиту на нього.

Вартість товару визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними витратами праці, в основі яких лежить суспільно необхідний робочий час. Суспільно необхідний робочий час – це час, необхідний для створення будь-якої споживчої вартості при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва, інтенсивності, продуктивності праці та середньому рівні праці. Ці середні умови встановлюються на тих підприємствах, що виготовляють основну масу цієї продукції.

3. Сутність та функції грошей

При низькому рівні обмінних операцій існував пропорційний обмін одних товарів на інші. По закінченні суспільного поділу праці та при необхідності регулярного обміну товарами людство створило гроші – певний товар, що служить загальним еквівалентом при обміні товарів та є для них формою вартості. Грішми могли бути шкіра, хутра, скотина, сіль, перлини тощо. Поступово їх замінили коштовними металами – золотом та сріблом, бо вони мали властивості однорідності, збереження, компактності, високої вартості. В12 ст. в обіг було введено паперові гроші. В теперішній час гроші можуть бути безготівкові (банківські гроші, електронні гроші тощо).

Гроші виконують наступні функції. Вони є:1) мірою вартості,2) засобом обігу, 3) засобом накопичення, 4) засобом платежу, 5) світовими грошами.

1. використання грошей як міри вартості проявляється в тому, що гроші слугують для вираження вартості всіх інших товарів. І в грошах, і в товарах вміщується уречевлена праця, і за допомогою грошей відбувається зрівняння їхньої вартості. Вартість товару, що виражена в грошах, є його ціною. Функцію міри вартості гроші виконують як уявлені або ідеальні гроші. Вагову кількість дорогоцінного металу, що прийнята в певній країні за грошову одиницю, називають масштабом цін. За допомогою цієї технічної функції гроші є шкалою для вираження вагової кількості металу (так, в доларі до 1933 р. було 1,505 г золота, в російському рублі до 1897 р. – 0,7742 г)

2. як посередник в процесі обігу, товарні гроші виконують функцію засобу обігу, тобто слугують інструментом реалізації товарів. Цю функцію можуть виконувати тільки реальні гроші у вигляді зливків, монет або паперових замінників.

3. оскільки дорогоцінні метали довгі часи були основною формою багатства, товари часто продавали з метою заволодіти цим багатством. Гроші тоді випадали з грошового обігу, утворюючи скарб. Таке нагромадження грошей здійснювалось для того, щоб зберегти цінності, сформувати страховий запас, накопичити для надання у позику, сформувати первісний капітал.

4. у процесі купівлі-продажу товарів з’являється такий вид торгівельних операцій як відстрочка платежу та продаж у кредит. Виникнення кредитних відносин між товаровиробниками означає, що гроші виступають засобом оплати боргових зобов’язань і виконують функцію засобу платежу. В цій функції гроші використовуються також при виплаті заробітної плати, позички, податків, орендної плати.

5. з розвитком міжнародного поділу праці та міжнародного ринку гроші починають обслуговувати і міжнародну торгівлю. Краще за все цю функцію виконувало золото. Але з середини 70-х рр.. ХХ ст. у зв’язку з припиненням розміну долара на золото центральні банки використовують золото як світові гроші шляхом продажу його за іноземну валюту на приватних ринках золота для покриття дефіциту зовнішньоторгових балансів. Зараз як міжнародний платіжний та купівельний засіб використовуються резервні валюти – американський долар, євро, англійський фунт.