5.Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на двох основних принципах: територіальному і громадянства. Територіальний принцип чинності (дії) закону про кримінальну відповідальність сформульований у ст. 6 КК і полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.
Такими особами є громадяни України, іноземці (крім тих, стосовно яких питання про кримінальну відповідальність у випадку вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом), а також особи без громадянства.
Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений на території України; 2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України; 3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України (наприклад, постріл було зроблено з території Молдови, а смертельне поранення особи сталося на території України).
Поняття території України визначається нормами державного та міжнародного права. Згідно зі ст. 1 Закону «Про державний кордон України» державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними договорами України (ст. 2 Закону). Порядок встановлення та позначення державного кордону регламентується статтями 3 та 4 цього Закону.
Поняттям «територія України» охоплюються:
1) суша, море, річки, озера та інші водойми, надра землі в межах кордонів України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальними водами (територіальним морем);
2) військові кораблі, приписані до портів на території України, які знаходяться під прапором України у відкритому морі, у територіальних водах або портах іншої держави;
3) невійськові кораблі, приписані до портів на території України, які знаходяться під прапором України у відкритому морі;
4) військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на території України, які під розпізнавальним знаком України знаходяться у відкритому повітряному просторі, у повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;
5) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України та знаходяться поза її межами у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.
Сфера застосування закону про кримінальну відповідальність поширюється (із певними обмеженнями) також на окремі об'єкти, які не є територією України. До них належать: а) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за зоною територіального моря до глибини 200 м або за цією межею до таких місць, де глибина вод, що його покривають, дозволяє вести розробку природних багатств цих районів. Сфера дії закону про кримінальну відповідальність на континентальному шельфі стосується лише злочинів, пов'язаних із розробкою його мінеральних і живих ресурсів, провадженням бурових робіт, спорудженням, експлуатацією й використанням штучних островів, установок, споруд, здійсненням наукових досліджень, захистом і збереженням морської сфери тощо; б) виключна (морська) економічна зона, тобто морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. її ширина становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що й територіальне море України (ст. 2 Закону «Про виключну (морську) економічну зону»). Суверенні права та юрисдикція України у виключній (морській) економічній зоні стосуються розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, управління цими ресурсами, інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони (ст. 4 Закону); в) підводні телеграфні кабелі й трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря; г) наукова станція, розташована на острові Галіндес в Антарктиді; г) запущені в космос об'єкти, що належать Україні.
Територіальна чинність закону про кримінальну відповідальність України розповсюджується і на іноземні невійськові судна, які перебувають у територіальних водах чи порту України. Згідно з п. 5 ст. 28 Закону «Про державний кордон України» прикордонні війська України мають право «знімати із судна і затримувати осіб, які вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України, передавати цих осіб органам дізнання і досудового слідства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України».
Норми міжнародного права, зокрема: «Віденська Конвенція про дипломатичні зносини» від 18 квітня 1961 p., «Віденська Конвенція про консульські зносини» від 24 квітня 1963 р. та внутрішнє, прийняте на основі цих конвенцій, «Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 р. надають особистої недоторканності та виключають з-під кримінальної юрисдикції України дипломатичних представників іноземних держав та певне коло інших іноземних громадян або частково це обмежують щодо консульських посадових осіб і консульських службовців, виходячи з принципу взаємності.
Дані особи за вчинений злочин на території України підлягають юрисдикції лише акредитуючої держави, тому питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.
Відповідно до міжнародних угод і законів України із кримінальної юрисдикції України виключені іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом. Він передбачає, що кримінально-правова юрисдикція України не поширюється на осіб, які мають повний або частковий дипломатичний імунітет, але зберігається щодо вчинених ними в Україні злочинів. До відповідальності такі особи притягуються державою, представниками якої вони є.
Повним дипломатичним імунітетом користуються: глава дипломатичного представництва (посол, посланник, повірений у справах), члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг (радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників, помічники аташе), а також члени сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не є громадянами України.
Обмеженим дипломатичним імунітетом користуються консульські посадові особи і консульські службовці, члени адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також представники і посадові особи міжнародних організацій, члени парламентських і урядових делегацій. Ці особи не підлягають юрисдикції України лише щодо злочинних діянь, вчинених ними при виконанні своїх службових обов'язків.
Дипломатичний кур'єр є недоторканним та не підлягає українській кримінальній юрисдикції лише при виконанні своїх обов'язків, а тимчасовий дипломатичний кур'єр - лише на час доставки пошти за призначенням.
Недоторканністю та імунітетом від кримінальної юрисдикції користуються також дипломатичні агенти, акредитовані в іншій державі, які транзитом проїжджають через територію України. Це поширюється і на членів їхніх сімей, які супроводжують вказаних осіб або слідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутися у свою державу.
Принцип громадянства (його ще називають національним) означає, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК).
Якщо громадянин України або особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні, за вчинений за кордоном злочин зазнали кримінального покарання за межами України, то вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за ці злочини (ч. 2 ст. 7 КК). Це положення випливає із ст. 61 Конституції України, в якій сказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КК, у разі вчинення зазначеними особами нового злочину на території України, при його кваліфікації, призначенні за нього покарання, звільненні від кримінальної відповідальності чи покарання суд має врахувати правові наслідки вироку суду іноземної держави.
Крім розглянутих вище принципів дії закону про кримінальну відповідальність у просторі, доктрина виділяє ще два додаткових принципи: універсальний (його ще називають космополітичним) та реальний.
Універсальний принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародними договорами (ст. 8 КК).
Цей принцип відображає спільність інтересів кількох держав у боротьбі зі злочинами, відповідальність за які випливає з міжнародно-правових актів. КК 2001 р. містить низку статей, які включені в нього саме у зв'язку з ратифікацією міжнародних конвенцій, договорів тощо. До них належать, наприклад, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК), ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК), неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), піратство (ст. 446 КК), найманство (ст. 447 КК).
Реальний принцип полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, підлягають кримінальній відповідальності за вчинені за її межами особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України. Цей принцип, як і попередній, випливає зі змісту ст. 8 КК. Він є новелою, яка відображає прагнення нашої держави захистити права й свободи громадян України та свої інтереси від злочинних посягань навіть тоді, коли вони вчинюються на території інших держав. Він базується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, відповідно до яких Україна має право карати іноземців за діяння, вчинені ними за її межами, якщо вони спрямовані проти прав і свобод громадян нашої держави або ставлять під загрозу її інтереси.
Універсальний і реальний принципи виключають притягнення до кримінальної відповідальності зазначених осіб, якщо вони були засуджені за вчинені злочини іноземним судом та відбули за них покарання.
У КК 2001 р. вперше закріплено положення про те, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (ч. 1 ст. 10 КК). До набрання чинності зазначеним КК таке піклування та захист вказаних осіб гарантувались ст. 25 Конституції України.
Водночас іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України (ч. 2 ст. 10 КК).
Видачі на підставі міжнародних угод іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або для відбування покарання підлягають також іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території (ч. З ст. 10 КК).
Не підлягають видачі іноземні громадяни і особи без громадянства, яким Україною було надано притулок (ст. 26 Конституції України).
6. Екстрадиція (видача злочинців) - форма міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (по запиту) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.
КРИМІНАЛЬНО - ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ