Розподіл страховиків за регіонами України

Регіон	Кількість страховиків на початок року		У % до загальної кількості по Україні
	1998	2002	1998	2002
Західний	29	22	12,9	6,7
Східний	58	83	25,9	25,4
Південний	47	41	21,0	12,5
Центральний	90	181	40,2	55,4
У тому числі м. Київ	78	160	34,8	48,9
Разом	224	327	100	100

За територією обслуговування компанії можна поділити на місцеві, регіональні, національні та транснаціональні. На жаль, нині практично відсутня статистика укладених договорів кожною компанією в межах області. Ліцензії майже всім компаніям видані з правом здійснення діяльності на території всієї країни. Тому важко виокремити страховиків, які діють лише в межах певного регіону.

Досвід країн Європейського союзу показує, що на вищому етапі свого розвитку страхування об’єктивно потребує виходу за межі країни. Це вигідно страховикові — ризики територіально розосереджуються, зростає обсяг продажу полісів, а отже, можливість одержати прибуток. Певні переваги очікують і на страхувальників: вони отримують страхові послуги нерідко вищої якості і за порівняно нижчу плату та в необхідному регіоні.

6.2. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній

Відповідно до Угоди про співробітництво і партнерство України з країнами ЄС з червня 1999 року іноземні інвестори дістали право організовувати страхові компанії або їх філії на території нашої держави. Страхова діяльність дозволена виключно резидентам України. Ними можуть бути і компанії, створені і зареєстровані в Україні іноземними інвесторами.

Однією з головних умов підвищення конкурентоспроможності вітчизняних страховиків є нарощування фінансового і кадрового потенціалу компаній, створення механізму стимулювання попиту на страхові послуги, посилення боротьби з фінансовими махінаціями, а також створення клімату довір’я до страховиків, надання страховикам можливостей здійснювати ефективну інвестиційну діяльність. У попередніх розділах уже зазначалося, що страхування є об’єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки. Від його розвитку виграють фізичні та юридичні особи, більше доходів отримує бюджет. Отже, тривале відставання в розвитку страхової індустрії може відчутно гальмувати розвиток ринкової економіки в цілому.

Порядок створення нових або реорганізації існуючих страхових компаній регулюється як загальними законами (про підприємницьку діяльність, реєстрацію та ліцензування юридичних осіб, виконання грошово-валютних операцій, рух цінних паперів і т. ін.), так і законодавством, що стосується особливостей страхової діяльності.

Юридичні особи (крім банків) мають бути зареєстровані в адміністраціях за місцем розташування. Компанія, котра отримала реєстраційне посвідчення як підприємницька структура, може виконувати певні фінансові операції, пов’язані з формуванням статутного фонду, підготовкою офісу, розміщенням тимчасово вільних грошових коштів. Але на цьому етапі компанія ще не є страховиком. Вона набуває такого статусу тільки після внесення її до Державного реєстру страховиків та видачі їй ліцензії на право здійснення певних видів страхування.

Страхові організації переважно утворюються в два етапи:

1. На першому відбувається утворення компанії як юридичної особи, її реєстрація в місцевих органах влади і реєстрація першого випуску акцій.

2. На другому етапі відбувається експертиза бізнес-плану та правил страхування, на підставі чого компанія реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

У зв'язку з тим, що страховики переважно існують в формі колективних підприємств, їх утворення розпочинається з організації ініціативної групи котра виступає засновником товариства. Членів такої групи повинно бути не менше трьох(юридичних або фізичних осіб). Після досягнення домовленості між собою про утворення компанії вони проводять перші, так звані "установчі" збори, на котрих приймається рішення утворити страхову компанію, затвердити її назву і статут, адресу, величину статутного фонду і призначити директора та головного бухгалтера. На цих же зборах підписується установча угода про заснування компанії.

Після зборів керівні особи компанії відкривають в банку тимчасовий рахунок і розпочинають продаж акцій. Після того, як не менше половини акцій буде продано і за них надійдуть кошти, страхову компанію реєструють в райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер компанія реєструється як платник податків і внесків з усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штамп. Після цього рахунок в банку міняється на постійний і завершується продаж акцій. Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку в Києві.

Для другого етапу страхова компанія розробляє правила страхування і страхові тарифи, а також бізнес-план на 3 або 5 років діяльності. Ці документи, а також установчі документи, список акціонерів, копія реєстраційного свідоцтва та свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій, довідки банків або висновки аудиторів про підтвердження розмірів сплаченого статутного фонду, інформація про керівників страхової компанії та їх освіту представляють в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Спеціалісти комісії перевіряють документацію на відповідність чинному законодавству, після експертизи заносять компанію в Єдиний державний реєстр страховиків України і видають їй відповідні ліцензії. Тільки після цього компанія набуває прав страховика і може розпочинати діяльність. Фінансовою основою діяльності страховика є його статутний фонд, котрий формується тільки грішми. Законом України "Про страхування" (редакція 2001р.) встановлено такі мінімальні розміри статутних фондів: – для страховиків, котрі займаються загальним (ризиковим) страхуванням - в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності законом (тобто до 07.11.2003) повинні набрати 500 тис. ЄВРО і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) - 1 млн. ЄВРО; – для страховиків, котрі займаються страхуванням життя – в сумі, еквівалентній 1,5 млн. ЄВРО, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності цим законом (тобто до 07.11.2003 р.) повинні набрані 750 тис. ЄВРО і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004р.1,5мли.ЄВРО.

Зміст пакету необхідних документів і процедура ліцензування страхових організацій.

Згідо Занону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" для того, щоб займатися страховою діяльністю необхідно отримати ліцензію. Ліцензування здійснюється з метою забезпечення рівності прав, інтересів усіх господарюючих субєктів, встановлення відповідальності субєктів господарювання за порушення правил, встановлених законодавством.

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг заяву, до якої додаються:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

• правила (умови) страхування;

• економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

• інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів.

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг зобов'язана розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Після ухвалення рішення про видачу юридичній особі ліцензії страховик вноситься до державного реєстру страховиків (перестраховиків) України. Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у суді.


Ліквідація страхової компанії – це повне припинення її діяльності. Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).

Як і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть:

• ліквідовуватись (повністю припиняти діяльність),

• реорганізовуватись (зливатись з іншими або приєднуватись до інших),

• сануватись (оздоровлюватись, тобто зміцнювати фінансовий стан).

Повна ліквідація може здійснюватися згідно зрішенням акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).


Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію страхової компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона складає перелік діючих договорів страхування, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.


Після розрахунків із застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки, збори та здійснюються розрахунки з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс, котрий підтверджується аудитором, а в реєструючий орган подається заява щодо виключення компанії з реєстру підприємств та організацій України.


Про визнання страхової компанії банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури публікується інформація в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.


Клієнтові ліквідованої страхової компанії у відповідності з Законом для отримання відшкодування необхідно протягом місяця від початку ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора з заявою про внесення до реєстру кредиторів. До заяви необхідно додати документи, які підтверджують, що ви є клієнтом даної страхової компанії (достатньо копії договору страхування та квитанції про сплату страхового платежу).


Заяви, які надійшли після 30-денного терміну, не розглядаються та вважаються погашеними. Тобто, якщо клієнт протягом місяця не звернеться з вимогою до ліквідатора, він втрачає право повернути свої кошти.


Важливо відстежити, чи визнані ваші вимоги щодо виплати страхового відшкодування і якщо ні - таке рішення можна оскаржити в судовому порядку.


За результатами обліку заявлених вимог складається реєстр вимог кредиторів та  розглядається в судовому засіданні.


Розраховувати на отримання відшкодувань за страховими випадками можуть лише ті, у кого страховий випадок стався до дати відкриття ліквідаційної процедури. Інші страхувальники можуть розраховувати на повернення частини сплаченої ними премії – за той строк, що договір вже не діє, хоча був сплачений.


Порядок черговості претендентів на отримання коштів від страхової компанії визначено статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:


перша черга — вимоги за договорами особистого страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови, про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
друга черга — вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування за наявності підстав, визначених для першої черги; 
третя черга — вимоги за договорами особистого страхування, за якими страховий випадок не настав до визнання страховика банкрутом та дія яких припинена;
четверта черга — вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, за якими страховий випадок не настав та дія яких припинена; 
п’ята черга — вимоги юридичних осіб за договорами, страховий випадок за якими настав до дня визнання страховика банкрутом;
шоста черга — вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до визнання страховика банкрутом та дія яких припинена.


Ліквідація може тривати в цілому півтора року. Фактично вона починається з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та не може перевищувати 12 місяців, при цьому цей строк може бути продовжений відповідним господарським судом ще на 6 місяців.


Важливий аспект питання банкрутства страхової компанії – те, що страхувальники мають право на звернення до суду та ініціацію банкрутства компанії. Суд починає провадження у справах про банкрутство, коли безперечні  вимоги кредитора або кредиторів складають не менше 300 мінімальних заробітних плат.


Повна ліквідація страхової компанії може відбуватися також за рішенням акціонерів компанії.


Відповідно до Закону, до складу ліквідаційної комісії, крім представників акціонерів страхової компанії і фінансових органів повинні бути включені і представники кредиторів компанії (тобто страхувальників). Тому, в разі ліквідації страхової компанії ви «за власним бажанням» можете відстежувати, чи не порушуються ваші права і чи представлені вони належним чином у ліквідаційній комісії.


Відповідно до статті 25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідаційної комісії можуть бути оскаржені в господарському суді кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів.