Тема 10. Міжособистісні стосунки в групах і колективах

( Соціальні групи. Класифікація груп. Закономірності функціонування малих груп. Міжособистісні стосунки. Типи міжособистісних стосунків )

Соціальна група – реально існуюче утворення людей, в якому люди, зібрані разом, об’єднані якоюсь загальною ознакою, різновидом сумісної діяльності чи розміщені в певних ідентичних умовах.

Групова свідомість – цілісна свідомість, яка складається з суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи.

Групові взаємини виникають і здійснюються між членами соціальної групи під час їх контактів.

Взаєморозуміння – спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Серед груп можна виділити великі і малі соціальні групи.

Великі групи – це держави, нації, народи, партії, класи, соціальні спільності, що виділяються за професійними, економічними, віковими, статевими, культурними ознаками. Великі групи, у свою чергу, поділяються на 2 види:

1. ті, що виникли стихійно, випадково. Наприклад, натовп, публіка, аудиторія тощо;

2. соціальні групи, які утворилися в процесі історичного розвитку суспільства і є стійкими, тривалими щодо свого існування. Наприклад, етнічні групи (нації, народи), вікові групи (дитина, підліток, юнак, дорослий), група за статтю (чоловік і жінка) тощо.

Ознаки, що характеризують велику групу:

- встановлення контактів між індивідами за допомогою засобів масової комунікації.

- не обов’язковим є перебування на одній території, тобто, члени великих груп можуть жити у будь-яких частинах однієї чи різних країн.

- структурна складність групи, що містить у собі безліч різних груп – організованих і неорганізованих, формальних і неформальних.

Мала група – це небагаточисленне об’єднання людей, члени якого мають загальну мету і перебувають один з одним у тісних особистих контактах. Найчастіше вона нараховує від 2-3 до 40-45 осіб.

Основні ознаки, що характеризують малу групу:

- прямий контакт між індивідами, що до неї входять, міжособиста взаємодія і взаєморозуміння;

- загальна мета і діяльність, переживання загальних почуттів;

- спільність інтересів, мотивів, цінностей і норм;

- внутрішній розподіл функцій і групових ролей;

- повна локалізація у просторі і стихійність у часі;

- спілкування між членами певної групи.

Класифікація малих груп:

- умовними (номінальними) називають малі групи, які об’єднують людей, що не входять до складу жодної малої групи. Інколи виділення таких груп сприяє проведенню певних соціально-психологічних досліджень;

На противагу номінальним групам виділяються реальні групи. Це реально існуюче об’єднання людей із загальною метою, члени якої перебувають один з одним у тісному контакті;

- природними називають такі групи, які утворюються природно, незалежно від бажання експериментатора;

- лабораторні групи створюються експериментатором з метою проведення якого-небудь наукового дослідження, перевірки первинної гіпотези тощо;

- формальні групи створюються і існують лише у межах офіційно визнаних організацій;

- неформальні групи виникають немов поза цими організаціями. Діяльність цих груп найчастіше спрямована на задоволення особистих потреб її членів;

- слаборозвинуті групи характеризуються тим, що між членами цих груп немає психологічної згуртованості, відсутні ділові і міжособистіісні стосунки, чітка структура взаємодії, розподіл обов’язків, характерна відсутність ватажка та ефективної сумісної роботи;

- високорозвинута група – це соціально-психологічне об’єднання людей, для якого характерна наявність всіх попередніх вимог (тобто тих, про які зазначалося вище).

- корпораціям характерна малокорисна діяльність, чи навіть шкідлива для суспільства;

- колектив характеризується тим, що діяльність спрямована на позитивний результат і має важливе значення для суспільства;

- референтна – це будь-яка реальна чи умовна група, до якої людина добровільно себе призначила чи хотіла б стати її членом;

- нереферентною називається група, психологія і поведінка якої непричетна і стороння для індивіда;

- колектив – група людей, об’єднана загальною метою і завданнями, що у процесі соціально цінної сумісності досягла високого рівня розвитку.

Рівень групового розвитку – характеристика сформованості міжособистісних стосунків, що виявляється через групоутворення.

Групове прийняття рішень – вибір певної думки із ряду можливих альтернатив в умовах взаємного обміну інформацією з метою розв’язання групового завдання.

Взаємостосунки – це дії індивідів, спрямовані одна на одну. Вони поділяються на офіційні і неофіційні, ділові і особистісні, раціональні і емоційні.

Офіційні – відносини, які виникають на посадовій основі. Вони фіксуються законом, регулюються положеннями, затверджені офіційно.

Неофіційні – базуються на особистісних стосунках.

Ділові – виникають у процесі сумісної роботи.

Особистісні – утворюються між людьми незалежно відвиконуємої роботи.

Раціональні – міжособистісні стосунки враховують, у першу чергу, знання людей про кожного та об’єктивні оцінки, які дають оточуючі.

Емоційні – навпаки, оцінки суб’єктивні, що ґрунтуються на власному індивідуальному сприйнятті одне одного.

Бар’єри у взаємостосунках виникають з різних причин. Ось деякі з них:

- різні сфери діяльності (наприклад, художник – інженер);

- віковий бар’єр (дорослі-молодші);

- статевий бар’єр (чоловіки-жінки);

- інтелектуальний бар’єр;

- мовленнєвий бар’єр;

- різниця у соціальному положенні;

- національний бар’єр тощо.

Конфлікт – наявність протиріччя, протилежність інтересів, потреб, що порушує нормальну взаємодію людей, гальмує досягнення їх мети.

Типи конфліктів:

- внутрішньоособистісний;

- міжособистісний;

- між особистістю і групою;

- міжгруповий.