Тема 13. Психологія керування. Методи психологічного впливу в системі керування. Лідерство і керівництво в системі управління

( Психологія керування, предмет вивчення. Методи психологічного впливу в системі керування: переконання, аргументація,навіювання і самонавіювання, психічне зараження, маніпулятивні тактики. Поняття про керівництво і лідерство.Модель сучасного керівника )

Психологія керування - одна з найважливіших галузей сучасної соціальної психології, що вивчає проблеми спілкування і взаємодії людей у різних соціальних структурах. Керування здійснюється за загальними законами у всіх складних динамічних системах (соціальних, психологічних, біологічних, технічних, економічних, адміністративних тощо), воно засноване на засвоєнні, обробці і передачі інформації. Головною ознакою керування в соціальних системах є вироблення рішення на основі аналізу й оцінки інформації суб'єктом керування (керівником), інформаційними контурами керування - прямий і зворотній зв'язки в складних системах.

Об'єктом соціально-психологічної теорії керування є форми взаємодії людей у структурах, групах і колективах, що реалізують правоохоронні, економічні, політичні, виробничі завдання.

Складні системи керування, до яких належить і соціальна система, завжди поділяються на дві основні підсистеми: керуючу (керівництво) і керовану (виконавці), кожну з яких можна, у свою чергу, розглядати як самостійні системи з властивими їм підсистемами. Таким чином, складні системи мають багаторівневу ієрархічну структуру, у кожній галузі (підсистемі) якої існують свої локальні напрямки прямих і зворотніх зв'язків, що створюють внутрішні контури саморегуляції.

Тому соціальна система керування - це завжди процес активної взаємодії двох індивідуальних суб'єктів, кожний з який має властивості регуляції і саморегуляції.

Методи психологічного впливу в системі керування.

1. Переконання – це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і до досвіду іншої людини з тим, щоб сформувати в неї нові установки.

Різновиди переконання:

• інформування;

• висунення тез;

• визначення понять;

• висунення гіпотез;

• пояснення;

• показ;

• опис, характеристика;

• поради і пропозиції.

2. Прийоми аргументації – це наведення логічних і достовірних фактів з метою довести правдивість будь-якого положення.

3. Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі.

Виділяють: пряме і непряме навіювання.

Прийоми навіювання:

• натяк;

• відступ тощо.

4. Маніпулятивні тактики. Маніпулятивний вплив – це форма міжособистісного спілкування, при якій вплив на партнера зі спілкування з метою реалізації своїх намірів здійснюється приховано.

Керівництво – процес правової організації та керування спільною діяльністю членів колективу, який здійснюється керівником як представником соціального контролю і влади.

Лідерство – процес внутрішньої соціально-психологічної організації та керування спілкуванням та діяльністю членів малої групи, який здійснюється лідером, як суб’єктом, спонтанно сформованих у міжособистісних стосунках групових норм.

Керівник :

1. регулює стосунки у межах офіційної соціальної організації;

2. більш стабільний, має більше санкцій;

3. це елемент макросередовища;

4. керується зверху, діяльністю соціальних організацій;

5. це соціальна характеристика формальних відносин у групі

Лідер :

1. регулює переважно внутрішньогрупові міжособистісні стосунки, які мають неофіційний характер;

2. це феномен мікросередовища;

3. немає санкцій;

4. виникає і функціонує стихійно;

5. це психологічна характеристика поведінки певних членів групи.

Функції керівника:

- адміністративно-організаційна;

- стратегічна;

- експертно-консультативна;

- комунікативна;

- виховна (психотерапевтична);

- функція представництва.

Типи лідерів. З точки зору масштабності завданю, розв’язуються, виділяють:

- побутового лідера (у шкільних, студентських групах, сім’ї);

- соціального (на виробництві, у профсоюзі);

- політичного (державні, суспільні діячі).

Психоаналітики виділяють 10 типів: "совєрєн" (патріарх), "ватажок", "тиран", "організатор", "спокусник", "герой", "дурний приклад", "кумир", "вигнанець", "козел відпущення".

Стилі керівництва:

- авторитарний стиль. Характерно: категоричне прийняття всіх рішень керівником, постійний контроль за виконанням рішень з погрозою покарання, відсутність інтересу до робітника як особистості;

- демократичний стиль. Характерно: рішення приймаються колективно у процесі обговорення, враховується думка та ініціатива співробітників; керівник доброзичливий до підлеглих і ставиться до них як до особистостей; виконання прийнятих рішень контролюється і керівником, і підлеглими;

- ліберально-анархічний стиль. Характерно: з одного боку – "максимум демократії" (всі пропонують щось, але єдиної згоди відшукати не можуть), а з іншого – "мінімум контролю" (навіть прийняті рішення не виконуються, відсутній контроль за їх реалізацію); результати роботи низькі, психологічний клімат у групі несприятливий;

- ситуативний стиль – гнучко та інтуїтивно враховується рівень психологічного розвитку підлеглих і колективу.