
- •Тема 1. Вступ до психології: об’єкт та предмет психології
- •Тема 2. Внутрішній світ і структура свідомості
- •Тема 3.Психічні процеси особистості
- •Тема 4. Пам’ять людини
- •Тема 5.Біопсихічні та психосоціальні властивості людини
- •Темперамент – це індивідуально-психологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу їх психічних процесів.
- •Тема 6. Інтелект і творчість
- •Тема 7. Потреби, мотиви та поведінка
- •Тема 8. Основи інженерної психології. Основи психології праці, наукової, творчої та педагогічної діяльності
- •Тема 9. Особистість, формування та розвиток особистості
- •Тема 10. Міжособистісні стосунки в групах і колективах
- •Тема 11. Емоційна сфера особистості
- •Тема 12. Особистість у групі. Регуляція та адаптація поведінки людини в групі
- •Тема 13. Психологія спілкування
- •Тема 13. Психологія керування. Методи психологічного впливу в системі керування. Лідерство і керівництво в системі управління
- •Тема 14. Педагогіка як наука про освіту. Предмет педагогіки. Освіта в культурі людства
- •Тема 15. Освіта як основний напрямок виховання. Зміст освіти і виховання
- •Література
Тема 12. Особистість у групі. Регуляція та адаптація поведінки людини в групі
( Позитивний і негативний вплив групи на індивіда. Сприйняття і розуміння людьми один одного. Самопочуття особистості у групі )
Позитивний вплив групи на індивіда:
-
у групі індивід зустрічається з людьми, які є для нього основним джерелом духовної культури;
-
взаємостосунки між людьми у групі, несуть у собі позитивні соціальні норми і цінності;
-
група є місцем, де індивід удосконалює і розширює свої комунікативні вміння і навички;
-
від учасників групи індивід одержує інформацію, що надає йому можливість об’єктивно сприймати та оцінювати себе, позбавитися недоліків і вад;
-
група озброює індивіда системою позитивних емоційних станів, які необхідні для його розвитку.
Деперсоналізація – стан відчуженості від самого себе, неадекватне сприймання людиною самої себе, своєї особи, свого “Я”; власне тілесне чи психічне єство сприймається при деперсоналізації як частково або повністю втрачене.
Дисгармонія особистості – часткове або цілковите порушення принципу гармонійності у розвитку особистості.
Дисоціація особи – розлад між ідеями, прагненнями та діями індивіда. Дисоціація спостерігається у людей, хворих на істерію, та на деякі інші нервово-психічні хвороби. У такого хворого в одній особі одночасно співіснує кілька “Я”, які не знають про існування одне одного.
Ситуаційні причини деперсоналізації:
- анонімність;
- високий рівень емоційної збудженості;
- зосередження уваги людини на особистій поведінці, а не на тому, що відбувається навколо.
Наслідки деперсоналізації:
-
виявлення імпульсивної поведінки;
-
підвищена чутливість до зовнішніх впливів;
-
неможливість керувати своєю поведінкою;
Інтимність – глибоке особисте почуття, в якому виражені приязнь, задушевність, близькість у ставленні однієї людини до іншої.
Дружба – позитивні інтимні взаємостосунки між людьми, які базуються на взаємній щирості, відвертості, довірі, спільності інтересів, готовності прийти на допомогу один одному. Дружні стосунки, як правило, безкорисні, через них людина одержує задоволення від того, що робить приємне іншому.
Кохання – це не тільки почуття, а й здатність любити один одного, можливість бути коханим. У коханні людина віддає, щоб одержувати, і одержує, щоб віддавати.
Любов – високе моральне почуття, яке полягає у стійкій самовідданості і свідомій прихильності людини до когось чи чогось, зумовленій визнанням гідностей об’єкта любові або спільними переконаннями, життєвими цілями та інтересами людей. Розрізняють декілька видів любові: братерська любов, материнська любов, еротична любов, любов до себе, любов до Бога та ін.
Ворожнеча – стосунки цього типу насичені взаємною неприязню і ненавистю один до одного. Основні причини ворожнечі:
- люди з різним життєвим досвідом дуже часто не розуміють один одного, і через це намагаються будь-яким чином схилити іншого до своєї віри, переконань, інтересів тощо. Так виникають непорозуміння між людьми, які різні за віком, професійною діяльністю, життєвими інтересами тощо;
- різниця в індивідуальних властивостях особистості ( темпераменті, характері, нормах моралі тощо);
- конфліктною є ситуація, в якій два індивіди мають протирічні мотиви поведінки. Частіше за все ворожнеча є наслідком ізоляції один від одного, що спричиняє самотність.
Самотність – психічний стан людини, який виявляється у дефіциті спілкування, ізольованості від інших людей. Залишена наодинці з собою, людина відчуває: ущербність, незручність, тугу, відчай, нетерпіння, відчуття особистої непривабливості, беззахисність, панічний страх, внутрішню спустошеність, відчуття особистої неповноцінності, втрату надій, жалість до себе, дратівливість, незахищеність, покинутість, меланхолію, відчуженість (результати опитування самотніх людей). Існує 3 типи самотності (в основі – тривалість у часі):
- хронічна самотність настає тоді, коли індивід протягом тривалого часу не може налагодити дружні взаємостосунки з близькими для нього людьми;
- ситуативна самотність – є результатом будь-яких стресів. Наприклад, смерть близької людини або розрив інтимних (шлюбних) стосунків;
- перехідна самотність – виражається у короткочасних проявах почуття самотності, які швидко минають, не залишаючи наслідків.
Регуляція – вплив на об’єкт з метою стабілізувати його параметри, оптимізувати функціонування, спрямувати його розвиток за певною програмою.
Адаптація – пристосування індивіда до групових норм і соціальної групи до окремого індивіда.