3 Розрізи

3.1 Багато машинобудівних деталей мають різні отвори, виїмки, проточки і тощо, які не цілком виявляються на видах. Якщо невидимий внутрішній контур показувати штриховими лініями, то у випадках складних внутрішніх форм деталі креслення вийде неясним і незручним для читання. Для виявлення внутрішнього контуру деталі користуються розрізами і перетинами. При виконанні розрізу або перетину деталь розсікають уявною площиною і видаляють частину, що знаходиться між спостерігачем і січною площиною. Плоска фігура, що вийшла при цьому, називається перетином. Перетин виділяється штрихуванням. Якщо показувати не тільки перетин, але і видимі поверхні, розташовані за площиною перетину, то виходить розріз.

3.2 Отже, розрізом називається зображення предмета, уявно розсіченого однією чи декількома площинами. На розрізі показується те, що виходить у січній площині і те, що розтошоване за нею.

3.3 Перетином називається зображення фігури, що виходить при уявному розсіченні предмета однією чи декількома площинами. На перетині показується тільки те, що виходить безпосередньо в січній площині.

3.4 У залежності від числа січних площин розрізи розділяють на прості (при одній січній площині) і складні (при двох і більше січних площинах). У залежності від положення січної площини розрізи розподіляються на горизонтальні, вертикальні і похилі.

3.5 Розріз називається горизонтальним, якщо січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій.

Розріз називається вертикальним, якщо січна площина перпендикулярна горизонтальній площині проекцій. Вертикальний розріз може бути фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій, і профільним, якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій.

Розріз називається похилим, якщо січна площина похилена до однієї з площин проекцій.

В усіх випадках, коли від цього не страждає чіткість креслення, розрізи розтошовують на місці видів: горизонтальний – на місці виду зверху, фронтальний – на місці головного виду і профільний – на місці виду ліворуч.

У випадках, коли вид і розріз симетричні щодо однієї і тієї ж осі, потрібно зображувати з однієї сторони від осі вид, а з іншого боку – розріз (рис.11).

Рис.10 Рис.11

Рис.12

Рис. 13

3.6 У прикладі, приведеному на рис.10, головне зображення є простим фронтальним розрізом, який являє собою симетричну фігуру відносно вертикальної осі. У випадках, коли вид і розріз симетричні відносно однієї і тієї ж осі, потрібно зображувати з однієї сторони вид, а з іншого боку – розріз (рис.11). При цьому на половині виду не слід показувати невидимий контур штриховими лініями, тому що це лише затемнить креслення; з'єднання частин виду і розрізу затверджує однаковий внутрішній і зовнішній контур по обидва боки осі.

Через те, що при утворенні розрізів відділення частини деталі умовне (проводиться лише уявно), положення виду і розрізу на з'єднаному зображенні розділяються осьовою, а не суцільною лінією, і лише в тих випадках, коли вісь збігається з проекцією ребра, яке необхідно показати, частини виду і розрізу розділяють не осьовою, а тонкою хвилястою лінією (S/2); при цьому, якщо ребро розташоване на внутрішній поверхні, хвилясту лінію проводять з боку виду, збільшуючи тим самим розрізану частину деталі (рис.12). І навпаки, якщо ребро розташоване на зовнішній поверхні, хвилясту лінію проводять на половині розрізу, збільшуючи в даному випадку частину виду деталі (рис.13). При вертикальній осі симетрії вид потрібно розташовувати ліворуч від осі, а розріз – праворуч; при горизонтальній осі – вид потрібно розташовувати зверху, а розріз – знизу.

3.7 Позначення простих розрізів. Лінію перетину (слід січної площини) позначають розімкненою лінією товщиною від S до 1,5S. За ДЕРЖСТАНДРТОМ довжина штриха від 8 до 30 мм. Штрихи цієї лінії проводять на полі креслення так, щоб вони не перетинали контури деталі. Напрямок проектування, прийнятий при утворенні розрізу, відзначають тонкою лінією (S/2÷S/3), перпендикулярною лінії перетину, і стрілкою, що упирається у штрихи лінії перетину; поруч з тонкою лінією, з боку зовнішнього кута, пишуть букву, якою позначений даний розріз. Стрілку проводять на відстані 2÷3 мм від зовнішнього кінця штриха.

Розрізи позначають прописними буквами українського алфавіту, в обох штрихах однієї і тієї ж лінії перетину вказують однакові букви.

Над розрізом роблять напис типу А-А.

Прості розрізи позначають не завжди. Прості розрізи не позначають, якщо січна площина проходить по площині симетрії деталі, а розріз розташований безпосередньо на місці відповідного виду.

На рис. 13 фронтальний і профільний розрізи не позначені, тому що січні площини в обох випадках збігаються з площиною симетрії деталі. Горизонтальний розріз площиною А позначений, тому що площина перетину не збігається з площиною симетрії деталі. Позначають також розрізи (незалежно від розташування лінії перетину), якщо вони розміщені не на місці основних видів. Так, простий фронтальний розріз Б-Б, що збігається з площиною симетрії деталі, але розміщений не на місці головного виду (рис.14), позначений написом Б-Б. На виді зверху показано, як проходить січна площина Б. Позначення профільного розрізу, що проходить по площині симетрії деталі, у даному випадку зайве, тому що він розміщений на місці виду ліворуч.

Розріз А-А позначений тому, що січна площина А не збігається з площиною симетрії деталі (рис.14).

Рис.14

3.8 На початку освоєння курсу креслення важко орієнтуватися у визначенні лінії перетину і розташуванні відповідного розрізу. Для правильного рішення подібних питань варто пам'ятати, що коли розріз виконаний горизонтальною січною площиною, то він може бути зображений лише на місці виду зверху ( у даному випадку обмежуємося розглядом трьох основних видів), тому що тільки на цьому виді проектується в натуральну величину усе, що розташоване в горизонтальній площині. Позначення площини перетину горизонтального розрізу може бути зроблене на головному виді чи виді ліворуч.

Аналогічно, вертикальні розрізи можуть бути розташовані: фронтальний – на місці головного виду, а профільний на місці виду ліворуч, позначення лінії перетину вертикальних розрізів може бути зроблене на виді зверху, крім того, фронтальний розріз може бути позначений на виді ліворуч, а профільний – на головному виді.

3.9 У ряді випадків для виявлення внутрішнього контуру деталі застосовують складні розрізи. Якщо січні площини розташовані паралельно одна одній, то такий розріз називається ступінчастим; якщо січні площини перетинаються під кутом, більш ніж 90⁰, розріз називається ламаним. На рис. 15 приведений приклад ступінчастого розрізу, коли одна січна площина проходить через вісь малого отвору, а інша – через вісь великого отвору. Цей розріз розташований на місці головного виду деталі. Перетини, отримані в обох січних площинах, умовно сполучені.

Рис.15

Перехід від однієї січної площини до іншої, відзначений на виді зверху перетином штрихів (кутами), на розрізі не відображений через умовність самого розрізу.

При ламаних розрізах січні площини умовно повертають до сполучення в одну площину, при цьому напрямок повороту може не збігатися з напрямком погляду.

На рис.16 зображений ламаний розріз деталі, що представляє собою циліндричний диск із трьома різними отворами, осі яких розташовані в різних площинах. Січні площини (фронтальна і похила), що проходять через осі отворів, перетинаються на осі деталі. Це відзначено перетинанням штрихів. Ламаний розріз розташований на місці головного виду.

Рис.16

Складні розрізи деталей, симетричних за зовнішнім і внутрішнім контурами, можна також, як і прості розрізи, зображувати не цілком, сполучаючи частину виду з частиною відповідного розрізу. На рис.17 показана половина ступінчатого розрізу, з'єднана з половиною головного виду.

Рис.17

3.10 Позначення складних розрізів. Усі без винятку складні розрізи позначають. Лінії перетину кожної січної площини позначають розімкненою лінією (двома штрихами). Перехід від однієї січної площини до іншої у ступінчастих розрізах відзначають так, що утворюються кутки. У ламаних розрізів перетинаються штрихи січних площин, утворюють кут, більш ніж за 90⁰. У першого штриха першої січної площини й останнього штриха останньої січної площини під прямим кутом до лінії перетину тонкими лініями зі стрілками показують напрямок погляду при утворенні розрізу; біля цих же тонких ліній із зовнішньої сторони пишуть ту саму прописну букву українського алфавіту.

Сам же розріз супроводжують написом типу А-А (рис.16, 17).

3.11 При розробці креслень, крім простих і складних розрізів, широко використовують місцеві розрізи. У практиці машинобудування зустрічаються складні металеві деталі, що мають лише в деяких місцях засверловки, отвори, канавки тощо. Розрізати всю деталь для того, щоб показати форму цих отворів чи поглиблень, недоцільно, тому що при цьому виходять великі поля штрихування, які вимагають зайвої витрати зусиль і часу.

Розріз, що служить для з'ясування форми деталі лише в одному, вузько обмеженому місці, називається місцевим розрізом. Місцевий розріз виділяють на зовнішньому виді суцільною тонкою хвилястою лінією (S/3), ця лінія не повинна збігатися з будь-якими лініями креслення.

Рис.18

На рис.18 показані місцеві розрізи по отворах на валу. Місцеві розрізи не позначаються.