
- •Мислення і мова
- •Формалізації
- •Поняття
- •1) Специфіка поняття як логічної форми
- •2) Структкра поняття
- •3) Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття
- •4) Види понять. Логічна характеристика поняття.
- •5) Логічні відношення між поняттями
- •6) Логічні операції над поняттями. Обмеження й узагальнення понять
- •7) Поділ поняття. Структура поділу. Види поділу. Класифікація
- •8) Визначення поняття та його структура. Види визначення поняття
- •9) Правила визначення
- •1. Дефініція повинна бути відповідною.
- •10) Прийоми, подібні до визначення поняття
- •Судження
- •1) Загальна характеристика судження. Судження та речення. Види суджень.
- •2) Прості судження. Види простих суджень.
- •3) Класифікація атрибутивних суджень за якістю та кількістю.
- •4) Логічні відношення між атрибутивними судженнями.
- •5) Модальні судження.
- •6) Запитання. Його структура та види. Види відповідей.
- •7) Складні судження та їх види. Поняття про логічний сполучник.
- •8) Логічні відношення між складними судженнями.
- •2) Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обґрунтування залишалася незмінною.
- •1) Аргументи повинні бути істинними і не суперечити один одному
- •2) Аргументи мають бути достатньою підставою для тези
8) Визначення поняття та його структура. Види визначення поняття
Визначенням поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття.«Визначенням називається логічна процедура, за допомогою якої відшукується, будується який-небудь предмет, відрізняється від інших, а також формується значення вперше вживаного терміну чи уточнюються значення уже існуючого терміну». «дефініція»
За своєю структурою операція визначення складається із: визначуваного(«дім») і визначуючого(«будівля, яка пристосована для постійного проживання».)
Операцію визначення поняття можна аналізувати в трьох площинах:
1) семантичній (З позицій логічної семантики дефініція є операцією, за допомогою якої розкривається або смисл, або денотат «визначуваного терміну» через смисл чи денотат «визначуючого терміну»)
2) синтаксичній(З точки зору логічного синтаксису дефініція складається з двох термінів)
3) прагматичній(З точки зору логічної прагматики дефініції досліджуються з боку їх ролі у комунікативних процесах)
Залежно від завдань усю множину дефініцій поділяють на дві підмножини: а) реальні дефініції і б) номінальні дефініції.
+Реальною дефініцією називається визначення, яке ототожнює,розрізняє, будує, виділяє предмет. Іншими словами, реальна дефініція визначає предмет. До реальних визначень належать: 1. Визначення через рід і найближчу видову відмінність; 2. Визначення через вказівку на протилежність; 3. Генетичне визначення; 4. Операціональне визначення; 5. Індуктивне визначення.
++Суть дефініції через рід і видову відмінність полягає в тому, що спочатку знаходять найближче родове поняття для визначуваного, а потім перераховують характерні видові відмінності.(«Барометр — це прилад, що слугує для виміру атмосферного тиску»;)
++Якщо потрібно дати визначення універсальним поняттям, а саме категоріям філософії, то тут дефініція через рід і видову відмінність малоефективна. У цих випадках застосовують дефініцію через вказівку на протилежність.(«Випадковість — це форма прояву і доповненння необхідності».
++ Генетичним визначенням називається така реальна дефініція, у якій фіксуються способи походження і побудови визначуваного предмета. («Куля — це тіло, яке утворюється обертанням півкола навколо діаметра»)
++ Операціональним визначенням називається такий вид реальної дефініції, який полягає у описові специфічних експериментальних операцій для знаходження тих чи інших об'єктів. («Ять-мідянка — зелена фарба, яка отримується шляхом окислення міді»)
++ Індуктивним визначенням є процедура, яка передбачає: 1) явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини); 2) правила утворення із вихідних елементів похідних; 3) обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.
+Номінальною дефініцією називається визначення, за допомогою якого розкривається, уточнюється, вводиться значення термінів.
Номінальні дефініції поділяються на синтаксичні і семантичні, а семантичні — на аналітичні і синтетичні.
++ Синтаксичним називається визначення у якому вказується як можна замінити знаки або їх сполучення іншими (як правило коротшими), не
звертаючи уваги на їх значення.(«0» — це таке число, яке після перемноження його з будь-яким числом «п» дає 0, тобто відповідає рівності 0 х п = 0».
Граматичні знаки, коми, крапки, дужки тощо, також визначаються синтаксично.)
++ Семантичним називається визначення, яке певному позначенню ставить у відповідність предмет, охарактеризований через його відмінні ознаки.( «Слово «п'ятикутник» означає багатокутник з п'ятьма сторонами». Особливістю семантичних визначень є те, що у них у правій частині говориться про предмет, а у лівій — про термін.)
+++ Аналітичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення термінів, що уже існують у даній мові. (Формою аналітичного визначення може бути вираз: «Під терміном Т у науці N розуміють...». Наприклад, «під терміном «нормативний акт» у юридичній практиці розуміють правовий акт держави, у якому містяться накази — норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду».)
+++ Синтетичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення терміну що вперше вводиться, або уточнює значення терміну, який уже наявний у даній мові. Прикладами синтетичних визначень будуть визначення вперше введених термінів: «аеробіка», «ринкова економіка», «космонавтика» тощо.