1.2. Контрольні питання до змістового модуля 1.

1. Екологічна безпека – мета екологічної політики держави.

2. Доктринальні підходи щодо визначення екологічної безпеки в спеціальній та еколого-правовій літературі.

3. Поняття екологічної безпеки та його відображення в законодавстві.

4. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки.

5. Правовідносини в галузі екологічної безпеки: поняття, особливості, види, суб'єктний, об’єктний склад і зміст, підстави виникнення, зміни та припинення екологічно небезпечного впливу за чинним законодавством.

6. Місце нормативно-правового регулювання екологічної безпеки в системі екологічного законодавства України.

7. Комплексні, автономні та інтегровані акти законодавства в галузі екологічної безпеки.

8. Співвідношення законодавства про екологічну безпеку із екологічним та іншими галузями законодавства.

9. Міжнародні конвенції і договори ООН у галузі екологічної безпеки.

10. Нормативно-правове регулювання Ради Європи і Європейського Союзу у галузі екологічної безпеки.

11. Проблеми та межі гармонізації законодавства України в галузі екологічної безпеки із міжнародно-правовими нормами і принципами.

12. Об’єктивні передумови формування права екологічної безпеки.

13. Місце права екологічної безпеки у системі екологічного права. 14. Принципи формування права екологічної безпеки.

15. Особливості функцій права екологічної безпеки.

16. Система та структура права екологічної безпеки як навчальної дисципліни, галузі науки і права.

17. Поняття та особливості права громадян на екологічну безпеку.

18. Право громадян на екологічну безпеку в системі екологічних прав громадян.

19. Конституційні засади права громадян на екологічну безпеку.

20. Законодавче забезпечення права громадян на екологічну безпеку.

21. Поняття, характеристика та види юридичних гарантій реалізації та захисту права громадян на екологічну безпеку.

22. Доюрисдикційні гарантії реалізації та захисту права громадян на екологічну безпеку.

23. Юрисдикційні гарантії реалізації та захисту права громадян на екологічну безпеку.

24. Способи захисту права громадян на екологічну безпеку.

25. Поняття та види організаційно-правових форм забезпечення екологічної безпеки.

26. Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки в системі регулювання екологічної безпеки.

27. Організаційно-правові структури у галузі забезпечення екологічної безпеки.

28. Функціонально-правове забезпечення екологічної безпеки. Поєднання державного і громадського управління у галузі екологічної безпеки.

29. Гарантуюча роль організаційно-правових форм забезпечення екологічної безпеки.

30. Держава та її інституції як організаційно-правові гарантії забезпечення екологічної безпеки.

31. Загальне та особливе у правовому регулюванні забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення господарської та іншої діяльності.

32. Юридичні імперативи та пріоритети забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення господарської та іншої діяльності.

33. Особливості правовідносин у галузі екологічної безпеки, що складаються у процесі здійснення господарської та іншої діяльності.

34. Правові форми забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення господарської та іншої діяльності.

35. Система зобов’язань осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності та експлуатують екологічно небезпечні об’єкти.

36. Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення господарської та іншої діяльності.

37. Правове забезпечення екологічної безпеки у зовнішньоекономічній діяльності.

38. Поняття та види правового режиму екологічно небезпечних територій та об’єктів.

39. Особливості правових режимів екологічно небезпечних територій та об’єктів у залежності від ступеня екологічного ризику.

40. Особливості правових режимів екологічно небезпечних територій та об’єктів у зонах відчуження.

41. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.

42. Правовий режим зони екологічної катастрофи.

43. Правовий режим зони підвищеної екологічної небезпеки.

44. Проблеми встановлення правового режиму зони обмеженої екологічної небезпеки.

45. Юридична природа “зони екологічного лиха”.

46. Проблеми встановлення правового режиму екологічно небезпечних територій та об’єктів.

47. Особливості правового статусу громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

48. Законодавчі та нормативно-правові засади правового статусу громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

49. Зміст правового статусу громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

50. Зобов’язання держави щодо встановлення правового статусу громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

51. Порядок визначення правового статусу громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

52. Пільги, преференції, переваги громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

53. Гарантії реалізації прав громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

54. Форми та методи захисту порушених прав громадян, потерпілих від наслідків прояву екологічної небезпеки.

55. Поняття та види юридичної відповідальності в галузі забезпечення екологічної безпеки.

56. Підстави юридичної відповідальності у правовідносинах забезпечення екологічної безпеки.

57. Класифікуючі ознаки юридичної відповідальності як засобу забезпечення екологічної безпеки.

58. Межі застосування позитивної відповідальності як засобу забезпечення екологічної безпеки.

59. Превентивна відповідальність у системі забезпечення екологічної безпеки.

60. Проблеми застосування абсолютної відповідальності у системі забезпечення екологічної безпеки.

61. Відповідальність за порушення норм, правил та нормативів екологічної безпеки.

62. Різновиди відповідальності за порушення норм, правил та нормативів екологічної безпеки.

63. Проблеми вдосконалення юридичної відповідальності в галузі забезпечення екологічної безпеки.

64. Соціально-правові передумови формування міжнародно-правового забезпечення глобальної екологічної безпеки.

65. Мета, завдання та інструменти міжнародно-правового забезпечення глобальної екологічної безпеки.

66. Норми та принципи регулювання міжнародно-правового забезпечення глобальної екологічної безпеки.

67. Міжнародні договори, їх види у галузі регулювання міжнародно-правового забезпечення глобальної екологічної безпеки.

68. Особливості інституційного та функціонально-правового забезпечення екологічної безпеки у межах ООН, Ради Європи та на рівні окремих регіонів.

69. Міжнародна відповідальність як засіб забезпечення глобальної екологічної безпеки.

70. Перспективи формування міжнародного права екологічної безпеки.

3. Типове завдання модульної контрольної роботи за змістовним модулем 1.

І. Оберіть правильну відповідь на поставлене питання (їх може бути одна або декілька):

1. Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюють:

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

- Міністерство оборони України;

- Міністерство охорони здоров'я України;

- Міністерство внутрішніх справ України;

- Державна комісія з цінних папері та фондового ринку.

2. Законом України „Про безпечність та якість харчових продуктів” дата "Вжити до" (кінцевий термін споживання) визначається як:

- термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, буде мати показники якості, зазвичай очікувані споживачами, але не вважається придатним для реалізації;

- термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації;

- термін, після закінчення якого, за спеціально встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, матиме показники якості, зазвичай очікувані споживачами, але не вважається придатним для реалізації;

- термін, після закінчення якого харчовий продукт не вважається придатним для реалізації;

- термін, після закінчення якого харчовий продукт повинен бути реалізованим кінцевим споживачам протягом 10 робочих днів.

3. Забезпечення додержання вимог законодавства щодо екологічної безпеки у Збройних Силах відповідно до чинного законодавства:

• є функцією Ради національної безпеки і оборони України;

• є правом міністра оборони України;

• не здійнюється жодним органом державної влади;

• є обов’язком Міністерства оборони України;

• забезпечується Генеральним штабом Збройних Сил України.

4. Відповідно до Закону України „Про транспорт”:

- екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту;

- екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення;

- екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і не мають обов’язкового значення для громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення;

- екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення, за умови прийняття відповідного рішення Міністерством транспорту та зв’язку України.

5. До основних принципів здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відноситься:

- пріоритет економічних інтересів над вимогами екологічної безпеки;

- пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами;

- паритетність вимог екологічної безпеки та економічних інтересів;

- індивідуальний підхід до визначення пріоритетності вимог екологічної безпеки або економічних інтересів в кожному конкретному випадку.

ІІ. Дайте розгорнуті відповіді на наступні питання:

1. Характеристика системи органів державної виконавчої влади спеціальної компетенції у сфері забезпечення екологічної безпеки.

2. Юридичні гарантії захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Змістовний модуль 2. Проблеми реалізації та захисту екологічних прав громадян