7.Конурбації: процеси утворення та їх складові

Конурбація (поліцентрична агломерація) — міська територія або агломерація в складі декількох міст і великих міських територій, що через зростання населення і фізичне розширення, злилися в одну безперервну міську промислово розвинену область. В більшості випадків конурбації є поліцентричними агломераціями, в яких транспорт створює єдиний міський ринок праці або доставляє робітників до місця праці [1].

Термін «конурбація» був в перше згаданий як неологізм в 1915 році Патріком Геддесом в своїй книзі міста в еволюції. Він звернув увагу на здатність (у той час) нових технологій виробництва електроенергії і транспорту з'єднувати міста в агломерації, і привів приклади Мідлендтон (Midlandton) в Англії, Рур в Німеччині і Нью-Йорк — Бостон в США.[2]

Конурбації іноді плутатають з метропольним регіоном. Як термін, що використовується в Північній Америці, метропольний регіон складається з багатьох кварталів, тоді як конурбація складається з багатьох різних метропольних регіонів, які сполучені один з одним і є взаємозалежними, як правило, економічно і соціально. У міжнародному плані міська агломерація часто використовується в сенсі конурбація.[3]

Приклади

Рандстад — густо населений район в Нідерландах складається з чотирьох найбільших міст країни і декількох невеликих міст і селищ є одним з найяскравіших прикладів конурбації. Брюссельський столичний регіон в Бельгії, навпаки, є агломерацією — центр одне місто.

В Україні Донецько-Луганське скупчення агломерацій може розглядатися як конурбація з населенням 4 750 тисяч осіб.

8.Особливості формування фауни та флори в урбанізованих територіях

2. Фактори урбанізованого середовища

Фізичні та хімічні фактори в урбанізованому середовищі.

Денатуралізація природи, яка пов`язана з урбанізацією, проявляється не тільки в хімічному забрудненні, а й у зміненні фізичних властивостей і стану оточуючого середовища.

Фізичні фактори зручно класифікувати за характером їх дії на організм. По цій ознаці вони поділяються на 7 класів: механічні, теплові, оптичні, електричні, магнітні, електромагнітні, іонізуючі.

Фізичні фактори, які є в сучасних урбоагломераціях, завжди були в природі, але раніше вони відзначалися стабільністю і не привертали до себе особливої уваги. В сучасних містах значення фізичних факторів оточуючого середовища постійно підвищується. Вони вийшли за межі чисто виробничих недоліків і перетворилися у фактори оточуючого середовища міст.

Механічні фактори.

За останні роки міський шум зростає в середньому на 0,5-1 дБ за рік. Головною причиною цього є зростання потужностей і швидкості пересування транспортних засобів, які обумовлюють щонайменше 60-80 % загального шуму, що діє на населення.

В умовах міста найбільший вплив на режим шуму мають транспортні магістралі.

Інтенсивним джерелом шуму у містах виступає і авіаційний транспорт.

У сучасних містах має місце шумове забруднення середовища міст. Шумове забруднення - це перевищення природного рівня шуму. Тому однією з важливих задач урбоекології є виявлення джерел шумового забруднення і розробка прийомів створення акустичної комфортності для населення при розробці проектів нових населених пунктів і реконструкції існуючих.

Електричні фактори. Електрика існує незалежно від атмосферного повітря, але її фактори - електростатичне поле, електричний струм - пов`язані з аеріонізацією. Іонізація повітря не байдужа для організму людини. Помірно підвищена іонізація повітря (до легких іонів на 1 ) нормально впливає на організм. Більш високі концентрації іонів (понад іонів в 1 ) викликають негативні біологічні ефекти. Тому суттєве підвищення концентрації іонів у повітрі розглядається як несприятливий фактор у гігієнічному відношенні.

При оцінці аероіонізації як фактора зовнішнього середовища необхідно враховувати рухомість іонів (важкі, легкі), загальну концентрацію, динамічність аеронних режимів. Зараз встановлені гранично допустимі концентрації іонів на рівні позитивних і негативних легких іонів в 1 повітря при аеродинамічному режимі і на порядок нижче () - при стабільному.

Радіоактивне випромінювання.

Небезпечними забруднювачами навколишнього середовища в останні роки стали радіоактивні речовини, кількість яких у біосфері помітно збільшується в результаті ядерних вибухів, розвитку атомної енергетики та промисловості, використання радіоактивних препаратів та ізотопів у медицині, господарській діяльності та у побуті.

Вплив радіоактивного випромінювання на живі організми може бути причиною променевої хвороби тварин та людей, мутацій. В оргпнізмах, які споживають забруднені радіоактивними речовинами продукти та воду, поступово зростає концентрація радіонуклідів, в тому числі таких небезпечних, як радіоактивні стронцій і цезій. Це зростання відбувається у харчових ланцюгах від продуцентів до консументів, оскільки основне забруднення відбувається у результаті харчування.

Хімічні фактори міського середовища.

У хімічному плані міське середовище забруднене через повітря, воду і грунт. Перш за все урбанізація діє на людину через забрудненість повітря. Головний забруднювач у містах - це пил.

Забрудненість пилом впливає на термічний режим повітряного басейну міського середовища. Майже усі міста, незалежно від їх топографії і розмірів представляють собою джерела перегрітого повітря.

Пряма сонячна радіація в великих містах літом зменшується до 20 %, а взимку до 50 %.

Місто і вода.

В умовах урбанізації постійно збільшується потреба у воді і постійно збільшуються викиди відпрацьованої води. Цей прцес супроводжується постійним погіршенням якості води, якості водних джерел та зменшенням можливостей використання їх дл пиття, культурно-побутових та рекреаційних потреб, для риборозведення, зрошування і навіть для промислових потреб. Тому можливості подальшого розвитку науково-технічного прогресу і покращення умов життя людей залежить від забезпечення достатньою кількістю прісної води.

Місто і ландшафт.

Природній ландшафт є дуже важливим фактором міст. Це і територія для забудови та росту, це і вільні площі, без яких міста не могли б існувати. Проблема природного оточення особливо актуальна для густонаселених країн, для крупних урбанізованих районів, для окремих агломерацій, для яких характерні ріст населення, постійне підвищення концентрації виробництва, розвиток соціальної та інженерно-технічної інфраструктури.