- •Історія психології, її предмет і задачі План
- •Психологічна наука та її предмет
- •Антична психологія, її особливості та відмінності План
- •Загальний нарис розвитку античної психологічної думки.
- •Погляди вчених античності на природу психічного.
- •Погляди на природу психічного. Анімізм
- •Психологічні погляди в епоху еллінізму
- •Епікурейці
- •Проблеми моральної поведінки і виховання
- •Олександрійська наука
- •Підсумки розвитку античної психологічної думки
- •Зародження вчення про нервово-психічні функції
- •Зародження матеріалістичного напрямку в російській психології
- •Прогресивні психологічні концепції в сша
- •Асоціативна психологія
-
Психологічна наука та її предмет
У загальному визначенні - психологія вивчає психіку живих істот у різноманітних проявах. Але ця відповідь не може задовольнити.
Варто пояснити, по-перше, якими саме ознаками відрізняється психіка від інших явищ буття, по-друге, чим відрізняються наукові погляди на неї від будь-яких інших. Треба мати на увазі, що саме уявлення про психіку не було однаковим у різні часи. Протягом сторіч явища, які крилися під цим поняттям, позначалися словом «душа». Та й нині це слово часто вживається, коли мова йде про психічні якості людини, не тільки тоді, коли підкреслюють її позитивні якості, говорять про її душевність. Ми бачимо, що в історії психології науковий прогрес був досягнутий, коли термін “душа” поступився місцем терміну «свідомість». Це була не проста заміна слів, але дійсна революція у визначенні предмета психології. Поряд з цим з'явилося поняття про несвідому психіку. Довгий час воно залишалося у тіні, однак наприкінці минулого сторіччя, здобуваючи владу над розумом, перекинуло звичні погляди на всю структуру особистості і на мотиви, що рухають її поведінкою. Але і цим уявлення про сферу, досліджувану психологією як наукою, відмінною від інших, не обмежилося. Воно радикально змінилося за рахунок включення в коло явищ, що підлягають її веденню, того внутрішнього стану, якому дали визначення «поведінка». З цим знову відбулася революція в дослідженні предмета науки психології. Уже це саме говорить про глибинні зміни, що зазнали погляди на визначення предмета психології в спробах наукової думки ними опанувати, відобразити в поняттях, адекватних природі психіки, знайти методи опанування цієї природи.
Завжди потрібно розрізняти об'єкт пізнання і його предмет. Перший існує сам по собі, незалежно від того чи відомий він чи ні. Інша справа - предмет науки. Вона його будує за допомогою спеціальних засобів, власних методів, теорій, категорій.
Психічні явища об'єктивно унікальні. Тому унікальним є і предмет науки. У той самий час їхня природа відрізняється включеністю в життєдіяльність організму, у роботу центральної нервової системи, з одного боку, у систему відносин їх носія, суб'єкта, із соціальним світом - з іншого. Природно, тому що будь-яка спроба освоїти предметну область психології включала поряд з вивченням того, що випробовує суб'єкт, його видимі й невидимі залежності від природних (включаючи життя організму) і соціальних факторів (різних форм стосунків індивіда з іншими людьми). Коли змінювалися погляди на організм і на суспільство, тоді новим змістом збагачувалися і наукові дані про психіку.
Отже, щоб пізнати предмет психології, не можна обмежитися тим великим колом явищ, що знайомі кожному з власних переживань і спостережень за навколишнім, зі свого психологічного досвіду.
Людина, що ніколи не вивчала фізику, може на практиці протягом свого життя пізнавати і розрізняти фізичні властивості речей, їхню твердість, -горючість і т.д. Так само, не вивчаючи психологію, людина здатна розбиратися в психічному стані своїх близьких. Але подібно тому, як наука розкриває перед нею побудову і закони фізичного світу, так само вона висвічує своїми поняттями таємниці психічного світу, дозволяє проникнути в закони, що ним правлять. Крок за кроком їх освоювала допитлива наукова думка, передаючи крихти здобутих нею істин новим ентузіастам. Уже це саме по собі говорить нам, що предмет науки - історичний. І ця історія зовсім не обірвалася на сьогоднішніх рубежах. Ось чому знання про предмет психології неможливе без з'ясування його «біографії», без відтворення «драми ідей», у якій були задіяні і найвидатніші постаті людства, і скромні трудівники науки.
Звичайно, психології за своїми теоретичними досягненнями і практикою зміни життя далеко до фізики. Досліджувані фізикою явища невимірне перевершують фізичні - за своєю складністю їхнього пізнання. Фізик А.Ейнштейн, знайомлячись з дослідами психолога Ж. Піаже, помітив, що вивчення фізичних проблем - дитяча гра порівняно із загадками дитячої гри.
Проте і про дитячу гру, як особливу форму людської поведінки, відмінної від ігор тварин (у свою чергу цікавого феномена), психологія знає тепер чимало. Вивчаючи дитячу гру, психологія відкрила ряд факторів і механізмів, що стосуються закономірностей інтелектуального і морального розвитку особистості, мотивів її рольових реакцій, динаміки соціального сприйняття.
Просте, усім зрозуміле слово гра - маленька вершина гігантського айсберга душевного життя, сполученого з глибинними соціальними процесами, історією культури, випромінюваннями таємничої людської природи. Склалися різні теорії гри, що пояснюють за допомогою методів наукового спостереження й експерименту її різноманітні прояви: від теорії й емпірії - до практики, насамперед педагогічної (але й не тільки до неї).
-
предмет історії психології
-
Історія науки - особлива галузь знання, її предмет зовсім інший, ніж предмет тієї науки, розвиток якої вона вивчає.
Варто мати на увазі, що про історію науки можна розглядати з двох позицій. Історія - це те, що реально відбувається в часі і просторі як процес. Він йде своєю чергою незалежно від того, яких поглядів дотримуються ті чи інші індивіди. Це ж стосується й розвитку науки. Як неодмінна складова культури, вона виникає і змінюється
незважаючи на те, які думки з приводу цього розвитку висловлюють різні дослідники в різні епохи й у різних країнах.
Що ж до психології, століттями народжувалися і змінювали одне одного уявлення про душу, свідомість, поведінку. Відтворити об'єктивну картину цієї зміни, виявити, від чого вона залежала, і покликана історія психології.
Таким чином, психологія як наука вивчає процеси, форми та закономірності психічної діяльності. Історія психології описує і пояснює, як саме ці факти й закони були відкриті (часом у болісних пошуках істини) людському розуму. Тому, якщо предметом психології є одна реальність, а саме реальність відчуттів і сприймань, пам'яті і волі, емоцій і характеру, то предметом історії психології є діяльність людей, які вивчають психічний світ.
Визначена послідовність у зміні основних «формацій» наукового мислення (його стилів і структур): кожна «формація» визначає типову для даної епохи картину психічного життя. Закономірності цієї зміни (перетворення одних категорій і понять в інші) вивчаються історією психології і тільки нею. Звідси - її унікальні задачі. Перша задача - це вивчати закономірності розвитку знань про психіку. Друга - розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення. Третя - з'ясувати залежність зародження і сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від потреб суспільства (бо наука — не ізольована система, вона покликана задовольняти потреби). Четверта задача - осмислити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.
