Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загальний файл історія донаукова.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
08.11.2018
Размер:
265 Кб
Скачать
☆
    • Психологічна наука та її предмет

У загальному визначенні - психологія вивчає пси­хіку живих істот у різноманітних проявах. Але ця відповідь не може задовольнити.

Варто пояснити, по-перше, якими саме ознаками відрізняється психіка від інших явищ буття, по-друге, чим відрізняються наукові погляди на неї від будь-яких інших. Треба мати на увазі, що саме уявлення про психіку не було однаковим у різні часи. Протягом сторіч явища, які крилися під цим поняттям, позначалися словом «душа». Та й нині це слово часто вживається, коли мова йде про психічні якості людини, не тільки тоді, коли підкреслюють її пози­тивні якості, говорять про її душевність. Ми бачимо, що в історії психології науковий прогрес був досягнутий, коли термін “душа” поступився місцем терміну «свідомість». Це була не проста заміна слів, але дійсна революція у визначенні предмета психології. Поряд з цим з'явилося поняття про несвідому психіку. Довгий час воно за­лишалося у тіні, однак наприкінці минулого сторіччя, здобуваючи владу над розумом, перекинуло звичні погляди на всю структуру особистості і на мотиви, що рухають її поведінкою. Але і цим уявлення про сферу, досліджувану психологією як наукою, відмінною від інших, не обмежилося. Воно радикально змінилося за рахунок включення в коло явищ, що підлягають її веденню, того внутрішнього стану, якому дали визначення «поведінка». З цим знову від­булася революція в дослідженні предмета науки психології. Уже це саме говорить про глибинні зміни, що зазнали погляди на визначення предмета психології в спробах наукової думки ними опанувати, відобразити в поняттях, адекватних природі психіки, знайти методи опанування цієї природи.

Завжди потрібно розрізняти об'єкт пізнання і його предмет. Пер­ший існує сам по собі, незалежно від того чи відомий він чи ні. Інша справа - предмет науки. Вона його будує за допомогою спеціальних засобів, власних методів, теорій, категорій.

Психічні явища об'єктивно унікальні. Тому унікальним є і пред­мет науки. У той самий час їхня природа відрізняється включеністю в життєдіяльність організму, у роботу центральної нервової системи, з одного боку, у систему відносин їх носія, суб'єкта, із со­ціальним світом - з іншого. Природно, тому що будь-яка спроба освоїти предметну область психології включала поряд з вивченням того, що випробовує суб'єкт, його видимі й невидимі залежності від природних (включаючи життя організму) і соціальних факторів (різних форм стосунків індивіда з іншими людьми). Коли змінюва­лися погляди на організм і на суспільство, тоді новим змістом зба­гачувалися і наукові дані про психіку.

Отже, щоб пізнати предмет психології, не можна обмежитися тим великим колом явищ, що знайомі кожному з власних переживань і спостережень за навколишнім, зі свого психологічного досвіду.

Людина, що ніколи не вивчала фізику, може на практиці про­тягом свого життя пізнавати і розрізняти фізичні властивості речей, їхню твердість, -горючість і т.д. Так само, не вивчаючи психологію, людина здатна розбиратися в психічному стані своїх близьких. Але подібно тому, як наука розкриває перед нею побудову і закони фізичного світу, так само вона висвічує своїми поняттями таємниці психічного світу, дозволяє проникнути в закони, що ним правлять. Крок за кроком їх освоювала допитлива наукова думка, передаючи крихти здобутих нею істин новим ентузіастам. Уже це саме по собі говорить нам, що предмет науки - історичний. І ця історія зовсім не обірвалася на сьогоднішніх рубежах. Ось чому знання про пред­мет психології неможливе без з'ясування його «біографії», без від­творення «драми ідей», у якій були задіяні і найвидатніші постаті людства, і скромні трудівники науки.

Звичайно, психології за своїми теоретичними досягненнями і практикою зміни життя далеко до фізики. Досліджувані фізикою явища невимірне перевершують фізичні - за своєю складністю їх­нього пізнання. Фізик А.Ейнштейн, знайомлячись з дослідами пси­холога Ж. Піаже, помітив, що вивчення фізичних проблем - дитяча гра порівняно із загадками дитячої гри.

Проте і про дитячу гру, як особливу форму людської поведінки, відмінної від ігор тварин (у свою чергу цікавого феномена), психоло­гія знає тепер чимало. Вивчаючи дитячу гру, психологія відкрила ряд факторів і механізмів, що стосуються закономірностей інтелек­туального і морального розвитку особистості, мотивів її рольових реакцій, динаміки соціального сприйняття.

Просте, усім зрозуміле слово гра - маленька вершина гігант­ського айсберга душевного життя, сполученого з глибинними соціаль­ними процесами, історією культури, випромінюваннями таємничої людської природи. Склалися різні теорії гри, що пояснюють за допомогою методів наукового спостереження й експерименту її різноманітні прояви: від теорії й емпірії - до практики, насамперед педагогічної (але й не тільки до неї).

    • предмет історії психології

Історія науки - особлива галузь знання, її предмет зовсім ін­ший, ніж предмет тієї науки, розвиток якої вона вивчає.

Варто мати на увазі, що про історію науки можна розглядати з двох позицій. Історія - це те, що реально відбувається в часі і про­сторі як процес. Він йде своєю чергою незалежно від того, яких по­глядів дотримуються ті чи інші індивіди. Це ж стосується й розвитку науки. Як неодмінна складова культури, вона виникає і змінюється

незважаючи на те, які думки з приводу цього розвитку висловлю­ють різні дослідники в різні епохи й у різних країнах.

Що ж до психології, століттями народжувалися і змінювали одне одного уявлення про душу, свідомість, поведінку. Відтворити об'єктивну картину цієї зміни, виявити, від чого вона залежала, і по­кликана історія психології.

Таким чином, психологія як наука вивчає процеси, форми та за­кономірності психічної діяльності. Історія психології описує і пояс­нює, як саме ці факти й закони були відкриті (часом у болісних по­шуках істини) людському розуму. Тому, якщо предметом психології є одна реальність, а саме реальність відчуттів і сприймань, пам'яті і волі, емоцій і характеру, то предметом історії психології є діяльність людей, які вивчають психічний світ.

Визначена послідовність у зміні основних «формацій» науково­го мислення (його стилів і структур): кожна «формація» визначає типову для даної епохи картину психічного життя. Закономірності цієї зміни (перетворення одних категорій і понять в інші) вивчають­ся історією психології і тільки нею. Звідси - її унікальні задачі. Перша задача - це вивчати закономірності розвитку знань про пси­хіку. Друга - розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення. Третя - з'ясувати залежність зародження і сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від потреб су­спільства (бо наука — не ізольована система, вона покликана задо­вольняти потреби). Четверта задача - осмислити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.