2. Фактори змін продуктивності праці

Всі фактори виявляють свій вплив у визначенні природних і суспільних умов, які можуть гальмувати або прискорювати зростання продуктивності індивідуальної і суспільної праці. Наприклад, коли на підприємстві з видобутку руди знижується кількість металу в руді, то продуктивність праці знижується пропорційно цьому зниженню, навіть за умови незмінного виробітку або його зростання. Розглянемо приклад: якщо продуктивність праці, розрахована в тоннах руди на одного робітника, зросла на 4,9 %, а середній склад металу у руді знизився на 1,5%, то загальний розмір індексу зростання продуктивності визначається як добуток окремих індексів зростання:

(25)

При розрахунках безпосередньо в одиницях робочого часу фонд робочого часу після проведення організаційних заходів порівнюють з фондом робочого часу до проведення заходу.

Правило: недопустимо порівнювати розміри втрат робочого часу, зміни, річного фонду робочого часу , браку продукції при визначення індексу змін. Для розрахунку індексу змін використовують їх обернені якісні значення.

Розмір річного зростання продуктивності праці при впровадженні конкретного заходу у виробництво коригують на дату введення за формулою:

(26)

де а − процент зростання продуктивності праці; n − кількість повних місяців з моменту запровадження.

3. Резерви зростання продуктивності праці

Існує два основних методи розрахунку продуктивності праці: індексний і по економії робочої сили. Використовуючи індексний метод, необхідно взяти до уваги, що різні фактори підвищення продуктивності праці, діючи одночасно, взаємно посилюють один одного, тому індекси їх підвищення потрібно перемножити. Вплив резервів зростання продуктивності праці і пов’язані з цим розрахунки базуються на порівнянні показників, взятих за різні періоди (базовий, плановий, звітний). Найбільше використовуються другий метод: прямий розрахунок (порівняння в різних умовах трудомісткості або чисельності робітників).

Наприклад, якщо відомо, яким буде скорочення чисельності (або зменшення трудомісткості), то зростання продуктивності праці визначається за формулою:

(28)

де Ч_вих – вихідна чисельність, необхідна для виконання планового обсягу виробництва за базовими умовами; Е_ч – економія (відносне вивільнення) чисельності.

Індекс продуктивності праці визначається як відношення вихідної чисельності (Ч_вих) до економії чисельності (Е_ч):

(29)

Якщо відомі:

1. розмір зростання продуктивності праці, а необхідно визначити відносне вивільнення чисельності, використовується формула:

(30)

2. загальний розмір зниження трудомісткості продукції, а необхідно визначити зростання продуктивності праці при відомій базовій трудомісткості, то застосовується формула:

(31)

де – сумарне зниження трудомісткості, нормо-годин; – трудомісткість базова виробленої продукції, нормо-годин.