Висновки

Отже, система права — це обумовлена економічним і соціальним устроєм структура права що відображає внутрішню узгодженість і єдність юридичні норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути. Системи права являє собою явище об'єктивного характеру, що складається не довільно, а у зв'язку із системою існуючих суспільних відносин.

У розвиткові і функціонуванні правової системи особливу роль відіграють принципи права, що забезпечують її гуманізм, демократизм, соціальність, упорядкованість і послідовність функціонування всіх елементів правової системи. Принципи правової системи розкривають взаємовідносини і взаємозв'язки правових засобів, форм та інших її елементів, співвідно­шення правової діяльності і правовідносин, правотворчості і правореалізації.

Систему права України складають галузі конституційного, адміністративного, фінансового, земельного, цивільного, трудового, сімейного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального та інші галузі права. Для кожної галузі прав характерні свої ознаки, з-поміж яких основними є специфічність предмета і методу регулювання. Система права має об’єктивний характер і в цілому відповідає системі існуючих у суспільстві відносин, що можуть бути врегульовані правом і регулюються ним. У зв’язку з цим система права не є застиглим явищем – вона розвивається і удосконалюється.

Система права кожної країн розвивається не сама по собі, а разом із розвитком суспільства, і всі зміни у системі права є наслідком змін у суспільстві.

Існуючий соціальний устрій суспільства і держави визна­чає, зрештою, ту чи іншу систему права, її внутрішню будову. Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою. Кожному історичному типу права властива своя система, що відображає особливості дано­го типу держави. Законодавець не може довільно видавати правові норми, змінювати історичний тип права. Він за допо­могою правових приписів лише юридичне оформляє потреби суспільного розвитку. Отже, в основі системи права лежать юридичні приписи, які групуються всередині цієї системи як цілісні композиції. Вони відображають у системі права такі якості, як об'єктивність, узгодженість правових норм, їх єдність, відмінність, здатність до уособлення тощо.

Правові норми, крім того, забезпечують динамізм системи права, роблять рухомими її елементи, забезпечуючи сталість системи права в цілому. Із зміною суспільних відносин виникає необхідність і в нових юридичних нормах, що відобража­ють ці зміни. Відбувається якісне наповнення структурних елементів системи права.

Законодавству притаманна своя структура — спосіб зв'язку між її елементами. Система законодавства має кілька структурних «зрізів» (аспектів), виокремлення кожного з яких має у своїй основі той чи інший критерій. Залежно від цих критеріїв вирізняють функціональну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) структуру (аспекти).