1. Правова система суспільства і система права, їх співвідношення

Правова система – це об’єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає взаємозв’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі компоненти: право та втілююче його законодавство, юридичні установи, юридичну практику, суб’єктивні права і обов’язки, правову діяльність і правовідносини, правосвідомість і культуру, правову ідеологію тощо.

Таким чином, правова система – це цілісна сукупність всіх юридичних явищ, властивих певному суспільству. Звичайно під поняттям «правова система» розуміють національну правову систему.

Поняття правової системи і системи права не тотожні. Правова система – цей узагальнене поняття, що включає всі позитивні явища, пов’язані з правом. Система права є базовим складовим елементом правової системи.

Структура правової системи суспільства включає декілька підсистем (блоків):

1) інституційний блок складають суб’єкти права – фізичні та юридичні особи, держава, соціальні спільноти. Без існування цього блоку право не має сенсу;

2) нормативний блок включає правові норми (система права);

3) функціональний блок є правовою поведінкою у всьому його різноманітті (правотворчість, правореалізація, правозастосування, юридична практика, правове виховання);

4) ідеологічний блок включає правосвідомість і правову культуру (особистості, групи, суспільства);

5) комунікативний блок встановлює та інтегрує зв’язки між рештою блоків правової системи. Вони утілюються в категоріях законності і правопорядку.

Компоненти правової системи є неоднаковими за своїм значенням, юридичною природою, питомою вагою, самостійністю, ступенем впливу на суспільні відносини, але в той же час вони підпорядковані деяким загальним закономірностям, характеризуються єдністю.

В умовах демократії правова система одержує свій найвищий розвиток, що пов’язано з формуванням правової держави. Право і держава як би міняються місцями – не держава визначає розвиток правової системи, а, навпаки, право визначає розвиток держави, зв’язує і підпорядковує собі державну владу.

2. Система права та її структурні елементи

Система права – це об’єктивно обумовлена внутрішня структура права, що складається із взаємозв’язаних норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститутах.

Системність права означає, що воно є цілісним утворенням, що складається з безлічі елементів, що знаходяться між собою у певному зв’язку.

Ознаки (риси) системи права:

1) об’єктивна обумовленість. Будову права зумовлюють реально існуючі чинники – соціально–економічні, політичні, національні, релігійні, культурні, історичні. Система права існує об’єктивно і не може створюватися за суб’єктивним розсудом людей;

2) органічна цілісність, єдність і взаємозв’язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони є взаємно узгодженими і цілеспрямованими;

3) структурна різноманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом та обсягом структурних елементів (норми, інститути, підгалузі, галузі), які логічно об’єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості;

4) поєднання динаміки і стабільності. У системі права існують елементи, які забезпечують поєднання цих характеристик системи, що, здавалося б, не сполучаються. Як стабілізуючий, опорний елемент системи права виступають галузі права. Зокрема, конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право виступають як «скелет» системи права. Правові норми забезпечують динамізм системи права, швидко реагуючи на суспільні відносини, що змінюються. Не залишається незмінним і набір галузей права: поява нових галузей права (інформаційне, банківське, медичне право) на базі традиційних відбувається в результаті об’єктивної диференціації суспільних відносин та їхньої державно–правової оцінки у вигляді нових законодавчих актів.

Структурні елементи системи права: норми права; інститути права; підгалузі права; галузі права.

Центральною ланкою системи права є галузь – крупна впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний тип схожих суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Галузь права, у свою чергу, є підсистемою, що складається з підгалузей і інститутів права.

Підгалузь права – система однорідних предметно–зв’язаних інститутів певної галузі права. Наприклад, підгалуззю цивільного права є право інтелектуальної власності, підгалуззю конституційного права – парламентське право.

Інститут права – впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний вид (групу) суспільних відносин

Норма права – первинний, початковий елемент системи права, з якого складаються інститути та галузі права. Не існує норми права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільш крупним елементом, з яких складається система права.