4. Галузі права. Загальна характеристика основних галузей права України

Центральною ланкою системи права є галузь – крупна впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний тип схожих суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Як історично унікальні утворення галузі права не «придумані» законодавцем, а викликані до життя соціальними і прак­тичними потребами, які він усвідомлює і оформляє. Серед умов, що визначають об'єктивний процес виникнення тієї чи іншої галузі права, важливе місце посідають ступінь своєрідності тих чи інших суспільних відносин, неможливість їх врегулювання за допомогою норм інших галузей права; необхідність застосування особливого методу регулювання та ін.

Поєднуючи в один комплекс правові інститути, галузь права тим самим забезпечує регулювання, стабільність цілої сфери життєдіяльності суспільства. В цьому полягає її інструментальна цінність.

Ознаки (риси) галузі права:

1) основа виділення галузі права – однотипні суспільні відносини, що потребують правового регулювання;

2) якісна своєрідність врегульованих суспільних відносин;

3) наявність специфічного набору прийомів і засобів регулювання суспільних відносин;

4) наявність системно–структурних складових, тобто взаємозв’язаних інститутів і норм права.

На відміну від інших структурних елементів системи права галузь, не пориваючи системних зв’язків, має відносну автономію: вона здатна до самостійного функціонування у загальній системі права. Наприклад, майнові правовідносини можуть виникати, змінюватися і припинятися на основі норм тільки одній галузі права – цивільного права. Для реалізації цивільних прав та обов’язків можна не звертатися до інших галузевих норм.

Критерії розмежування галузей права належать до спірних питань юридичної науки. Проте більшість дослідників сходяться на точці зору, що в основі ділення права на галузі лежать предмет і метод правового регулювання. Крім того, кожна галузь має свій набір принципів і загальних положень, специфічних засобів і прийомів правового регулювання.

Чим розвиненішою є система права, тим більше галузей включає вона. Разом з традиційними галузями права України – конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним – формуються такі нові галузі права як податкове, банківське, господарське право.

При характеристиці галузей права слід враховувати, що для їх виділення недостатньо користуватись критерієм єдності пред­мета і методу правового регулювання. Цей критерій, який добре спрацьовує у сфері цивільного і кримінального права, не може штучно застосовуватись при характеристиці усіх галузей права. Особливо це стосується нових галузей права — космічного, еко­логічного, інформаційного та інших, де врахування їх правових режимів має особливо велике значення. Галузі права можна поділити на такі види:

1. фундаментальні (профілюючі), до яких традиційно належать конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне право. Вони характеризуються тим, що, по-перше, є юридичне первісні, тобто містять вихідний правовий матеріал, який потім так чи інакше ви­користовується при формуванні правових режимів інших галузей права; по-друге, вичерпно концентрують генеральні юридичні режими, галузеві методи правового регулювання;

2. спеціальні, в яких головні правові режими модифіковані, пристосовані до особливих сфер життя суспільства (трудове, земельне, сімейне та ін.);

3. комплексні, для яких характерне сполучення різнорідних інститутів профілюючих (фундаментальних) та спеціальних галузей, наприклад підприємницьке (господарське), торгове, морське та ін.

Галузі права України – це найбільш крупні структурні підрозділи національної системи права. До основних галузей права України слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регулювання цієї галузі: закріплення основ суспільного устрою; правовий статус людини і громадянина; формування, структура та функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Головні джерела права галузі конституційного права – Конституція України і Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 г.;

2) адміністративне право. Предмет правового регулювання – суспільні відносини у сфері управління. Крім того, ця галузь системи права України встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення. Особливість цієї галузі – відсутність «головного» кодифікованого акту, величезна кількість підзаконних актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – фінансові відносини, тобто формування і виконання державного і місцевого бюджетів, грошове звернення, податки. Для цієї галузі права, тісно пов’язаної з адміністративним правом, також характерна множинність джерел права;

4) кримінальне право. Ця галузь права визначає злочинність і караність діянь, підстави і умови притягнення до кримінальної відповідальності. Особливість цієї галузі – наявність єдиного джерела права, яким є Кримінальний кодекс;

5) кримінально–процесуальне право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у ході досудового та судового слідства по розкриттю, розслідуванню та розгляду кримінальних справ. Основний нормативно–правовий акт – Кримінально–процесуальний кодекс;

6) цивільно–процесуальне право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають в процесі вирішення спорів у цивільних справах, а також по деяких іншим категоріям справ. Основний нормативно–правовий акт – Цивільний процесуальний кодекс.

Всі вищезазначені галузі права відносяться до правової цілісності, яку услід за римськими юристами прийнято називати публічним правом. У всіх галузях публічного права переважають імперативний метод правового регулювання, а також метод субординації;

7) земельне право. Предмет правового регулювання галузі – відносини, які виникають у сфері землекористування і землеустрою. Основний нормативно-правовий акт – Земельний кодекс. Методи правової регулювання – як імперативний, так і диспозитивний;

8) екологічне (природоохоронне) право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають у області використання і охорони природних ресурсів. Єдиний кодифікований акт в цій галузі права відсутній. Основні джерела – Лісовий і Водний кодекси, Кодекс про надра, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» і численні закони. Методи правового регулювання є аналогічними галузі земельного права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у процесі трудової діяльності (між власником і працівником або колективом працівників, між працівниками). Підгалуззю трудового права є право соціального забезпечення і соціального захисту населення. Основні нормативно–правові акти – Кодекс законів про працю, Закони України «Про відпустки», «Про пенсії» тощо. Методи правового регулювання різноманітні – імперативний, диспозитивний, метод заохочення;

10) цивільне право. Предмет правового регулювання – особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами. Основний нормативно–правовий акт цієї галузі – Цивільний кодекс;

11) сімейне право. Предмет правового регулювання – відносини подружжя, відносини між батьками і дітьми та іншими членами сім’ї. Основний нормативно–правовий акт в цій галузі права – Сімейний кодекс.

Цивільне і сімейне право складають правову цілісність, що іменується приватним правом. Для приватного права характерні такі методи правового регулювання як диспозитивний метод і метод координації (рівність сторін).