МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра загальноправових дисциплін

Лекція

з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

Тема: «Правова система, система права і система законодавства»

Одеса-2010

План

ВСТУП

1. Правова система суспільства і система права, їх співвідношення

2. Система права та її структурні елементи

3. Предмет і метод правового регулювання як критерії розмежування галузей права.

4. Галузі права. Загальна характеристика основних галузей права України

5. Інститут права: поняття, ознаки, види

6. Публічне і приватне право. Матеріальне і процесуальне право

7. Система законодавства: поняття, структура та співвідношення з системою права

ВИСНОВКИ

Навчальна мета лекції: сформувати у курсантів уявлення про правову систему, систему права та систему законодавства та їх співвідношення. Розкрити зміст поняття “національна правова система”, звернувши увагу на те, що історично в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, джерела права, юрисдикційні органи; сформувався особливий правовий менталітет, правова культура.

Виховна мета: виховувати у курсантів повагу до права.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: галузеві юридичні науки.

Зв'язок з практикою: Закласти підстави формування у майбутніх працівників необхідні якості теоретичної підготовки, формування професійних знань та навичок майбутнього фахівця-юриста за допомогою яких він розрізняв би правовий закон від закону не правового та вміли б на практиці застосовувати свої знання.

Література

Байтин М.И., Петров Д.Е. Метод регулирования в системе права: Виды и структура //Журнал российского права. - 2006. - № 2. - С. 84-95.

Байтин М.И., Петров Д.Е. Основные отрасли современного права //Право и политика. -2004. - № 1. - С. 19 - 30

Байтин М.И., Петров Д.Е. Соотношение отрасли права и отрасли законодательства //Правоведение. -2004. - № 4. - С. 29 - 40

Баландин В.Н., Павлушина А.А. Проблема соотношения «материального» и «процессуального» в праве и ее значение для определения понятия «юридический процесс»// Журнал российского права. – 2002. – № 6. – С.93-101.

Богданов Е. Соотношение частного и публичного в гражданском законодательстве // Российская юстиция. - 2000. - № 3. – С. 23-25.

Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право Вип.8. - С.15-19.

Ківалова Т.С., Смелянець Г.Є. До питання про поняття і складові методу правового регулювання // Актуальні проблеми держави і права. –Одеса: Юрид.літ, 2003. – Вип.21. – С.33-37.

Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2. – С.49

Кононов А.А. Общенаучная концепция системы права // Правоведение. – 2003. - №3. – С.12-21.

Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук. – Харків, 2003. – Вип. № 2 -3. – С. 132 -141.

Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. - №8. – С.112.

Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова держава.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. - С.149-156.

Нагребельний В.П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи // Держава і право. Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип.21. - С.5-9.

Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава і право. Зб.наук праць Випуск 21. – Київ, 2003. – С.77-82.

Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 220 с.

Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - №11. – С. 28-32.

Чабаненко М. Імперативні та диспозитивні способи правового регулювання на сучасному етапі розвитку аграрного права як галузі // Право України. – 2004. - №11. – С.109.

Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність). – К.: Оріон, 2002. – 112 с.

ВСТУП

Система права є нормативним утворенням, яке включає норми права, правові інститути і галузі права. Система права — це обумовлена економічним і соціальним устроєм структура права що відображає внутрішню узгодженість і єдність юридичні норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути. Системи права являє собою явище об'єктивного характеру, що складається не довільно, а у зв'язку із системою існуючих суспільних відносин.

Існуючий соціальний устрій суспільства і держави визначає, зрештою, ту чи іншу систему права, її внутрішню будову. Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою. Кожному історичному типу права властива своя система, що відображає особливості дано­го типу держави. Законодавець не може довільно видавати правові норми, змінювати історичний тип права. Він за допо­могою правових приписів лише юридичне оформляє потреби суспільного розвитку. Отже, в основі системи права лежать юридичні приписи, які групуються всередині цієї системи як цілісні композиції. Вони відображають у системі права такі якості, як об'єктивність, узгодженість правових норм, їх єдність, відмінність, здатність до уособлення тощо.

Правові норми, крім того, забезпечують динамізм системи права, роблять рухомими її елементи, забезпечуючи сталість системи права в цілому. Із зміною суспільних відносин вини­кає необхідність і в нових юридичних нормах, що відобража­ють ці зміни. Відбувається якісне наповнення структурних елементів системи права.