Контрольні питання:

1. Що представляє собою двофакторна виробнича функція? Якими є її основні властивості?

2. Що таке гранична норма технічного заміщення? Що характеризує еластичність заміщення?

3. Які конфігурації може мати ізокванта?

4. Які існують типи віддачі від масштабу?

5. Що собою представляє технічно ефективна областьв довгостроковий період?

6. Що таке ізокоста?

7. Що представляє собою процес мінімізації вартості виробництва?

8. Що таке крива експансії?

9. Охарактеризуйте основні показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

10. Як визначити прибуток від реалізації фірмою певного обсягу продукції?

11. Дайте визначення поняттям: “гранична доходність ресурсу” та “граничні витрати на ресурс”.

12. В чому полягають основні правила максимізації прибутку та мінімізації витрат фірми?

13. У чому полягає різниця у застосуванні правил максимізації прибутку та мінімізації витрат в умовах досконалої та недосконалої конкуренції?

14. Які особливості повинен мати граничний доход від використання усіх факторів виробництва в умовах мінімізації витрат?

Лекція № 9 (2 години)

Тема 8. Витрати виробництва

Мета: розкрити особливості формування витрат виробництва фірми на різних часових інтервалах

План

1. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат виробництва

2. Витрати виробництва: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники

3. Витрати виробництва у короткостроковому, довгостроковому та середньостроковому періодах

Література: [1, с. 116-121], [2, с.88-103], [3, с. 45-47; 50-61], [4, с. 195-201; 204-207], [5, с.187-196; 201-220], [6. с. 187-209]

1. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат виробництва

Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг.

Економічні витрати – це ті виплати, що фірма зобов’язана зробити, або ті прибутки, що фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

З погляду економіки, усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні.

Явні (зовнішні) витрати – це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.

Неявні (імпліцитні, внутрішні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності.

Неявні витрати включають:

1. витрати втрачених можливостей, тобто недоотриманий прибуток;

2. нормальний прибуток.

Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант у межах даного підприємства.

Економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення терміна “прибуток”.

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають явні витрати у вигляді грошових витрат, які пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Якщо у фірми є прибуток після відрахування від виручки прямих грошових витрат, то вважається, що фірма працювала добре.

Економічний підхід базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. В аналізі економісти беруть до уваги не тільки явні, а й неявні витрати порівнюючи прибуток, який фірма отримала, та прибуток, який вона могла б отримати, якщо б використала свої ресурси в альтернативному напрямку.

Бухгалтерський прибуток являє собою сукупний доход (виручку) фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.

Економічний прибуток – це сукупний доход (виручка) за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток не входить у витрати, тому що, по визначенню, це прибуток, отриманий понад нормальний прибуток, необхідний для зберігання зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності. Економічний прибуток пов’язаний з прийняттям на себе ризику і з володінням монопольною владою. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.

Неповернені витрати – це витрати, які не будуть фірмою повернені ніколи, навіть при її закритті.