1. Пояснення явищ, які спостерігаються. Мікроекономіка відштовхується від тези, що при виборі варіантів поведінки економічні суб’єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Зиск може бути як поточним, так і перспективним.

2. Прогнозування поведінки економічних суб’єктів.

Об’єкт мікроекономічних досліджень – мікросистема.

Мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами.

Суб’єкти мікроекономіки:

а) домогосподарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг воно виступає як покупець, на ринку ресурсів – як продавець власних факторів ви­робництва.

б) фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготов­лення продукції, її продажу і отримання прибутку. На ринку товарів та послуг фірма виступає як прода­вець; на ринку ресурсів – як покупець факторів ви­робництва.

в) держава – самостійний суб’єкт ринку, до складу якого вхо­дять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господа­рювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі по­треби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.

Основні засоби координування економічної діяльності наведені на рис.1.2.

Організована стихія – це спосіб координації, за якого індивіди при­ймають та реалізують рішення, керуючись власним інтересом і використовуючи інформацію та стимули свого безпосереднього оточення.

Ієрархія – спосіб досягнення координації, при якому дії індивідів підпорядковані центральній владі.

Рис.1.2. Основні засоби координування економічної діяльності

1. Методи мікроекономічного аналізу

До методів мікроекономічного аналізу належать:

• порівняльний аналіз;

• синтез;

• індукція;

• дедукція;

• наукова абстракція;

• аналогія;

• графічне зображення;

• граничний аналіз – це специфічний мікроекономічний аналіз, який розглядає економічні явища не тільки в закінченому, але й в постійно змінному вигляді, при цьому досліджуються не тільки сукупні та середні економічні величини, але й їх зміни (прирости);

• моделювання.

Модель – це уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт-оригінал, тобто це об’єкт – замінник.

Основні причини використання модельного підходу:

• недоступність об’єкту оригіналу;

• небезпечність безпосереднього його дослідження (наприклад, вивчати наслідки втрати роботи, зниження життєвих стандартів).

Припущення “при інших постійних умовах” допускає, що всі зміни, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.

Головна поведінкова передумова – гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб’єктів.

Раціональна поведінка – намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень.

В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максимізують корисність, фірми – прибуток, держава – суспільний добробут.

У мікроекономіці використовують моделі двох типів:

• оптимізаційні – застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів;

• рівноважні – використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами.