Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Мета: розкрити сутність та завдання мікроекономіки як науки, основні методи дослідження мікроекономічних процесів та явищ

План

1. Предмет мікроекономіки

2. Методи мікроекономічного аналізу

3. Обмеженість ресурсів та безмежність потреб

4. Проблема вибору

5. Матриця ринкових форм

Література: [1, с.9-20], [2, с. 8-17], [4, с.16-32; 44-50], [5, с. 21-30], [6, с. 5-44]

1. Предмет мікроекономіки

Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, що вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур, таких як домогосподарства, фірми, ринки благ тощо, а також формує погляд на всю сус­пільну економіку з точки зору цих одиниць.

Мікро­економіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми.

Позитивні проблеми пов’язані з аналізом і прогнозуванням, нормативні – з плануванням.

Місце мікроекономіки в загальній економічній теорії наведено на рис.1.1.

Загальна економічна теорія

Функціональна економічна теорія (економікс)

Політична

економія

Мікроекономіка

Макроекономіка

Рис.1.1. Місце мікроекономіки в загальній економічній теорії

Етапи еволюційного розвитку мікроекономічного аналізу:

І етап (1845-1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Представники: Г. Госсен (використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб’єктів і сформулював закони насичення потреб людини); австрійська школа: К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк (відкрили принцип граничної корисності і запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення); Дж. Б. Кларк (модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва).

ІІ етап (1890-1933). Мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень і отримує назву “Економікс”. Представники: А. Маршалл (запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював закони попиту та пропозиції; вивчив мотиви поведінки окремих господарюючих суб’єктів); математична школа: У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето (вперше широко використали апарат математики як інструмент досліджень і спробували описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних залежностей; запропонували якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обґрунтували теорію загальної економічної рівноваги).

ІІІ етап (1933-до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. фон Нейман).

Функції мікроекономіки :