7. Основні досягнення культури Стародавнього Китаю

До середини І тис. до Р. X. через міжусобні війни з безліччю царств, які раніше існували на території Китаю, їх залишилося не більше десяти. Найбільш могутніми були царства Чу, Цинь, Вей, Чжао, Хань, Ци таЯнь. Літературні джерела називають їх як "сім сильних". У період з 481 до 221 pp. до Р. X. (період Чжаньго) були створені передумови для утворення величез­ної китайської імперії- від пустелі Гобі на півночі до Південно-китайського моря на півдні, від Ляодунського півострова на сході до гір Паміру на заході.

Культура цього періоду яскраво відображає різні особливості життя Китаю. Потреби землеробства сприяли ранньому виникненню астрономічних знань. Китайські астрономи вміли об­числювати час зимового та літнього сонцестояння, сонячних і місячних затемнень. У період Чжаньго в Китаї набув поширення місячно-сонячний календар. У IV ст. до Р. X. учений Ши Шен уклав перший у світовій історії зоряний каталог на 800 світил.

Необхідність створення іригаційних споруд сприяла роз­виткові геометрії. Джерела дають відомості про розвиток знань з анатомії й медицини в період Чжаньго. Натурфілософ­ські трактати свідчать про пошуки китайськими вченими якихось першооснов світу, їх вони бачили у воді, вогні, дереві, металі та землі. Дата створення цих творів - близько XI-VII століття до Р. X.

Періодом інтенсивного розвитку філософського мислення є V-II століття до Р. X. До нього належить зародження основних шкіл китайської філософії: даосизму та конфуціан­ства. Засновником даосизму був Лао-цзи (VI ст. до Р. X.), ідеї котрого були викладено в "Дао де цзине". Усі речі склада­ються з найдрібніших частинок. Основною філософською категорією є дао, що означає "шлях", "закон". Світ підпорядко­ваний дао, а дао, своєю чергою, є джерелом усього того, що існує. Другою найважливішою категорією було те, що є про­явом дао. Завдяки йому дао, саме по собі, з'являється в світі речей та явищ і, зокрема, у людині. Обидва ці поняття становлять основу й обоє наслідують "природності".

Іншим поширеним ученням було конфуг/іанство, засноване Конфуцієм (551^78 pp. до Р. X.). Він зібрав велику кількість історичного матеріалу та переказував стародавні документи. У конфуціанстві погляди про безформний хаос переосмислю­ються. Із нього виділилися "чисті частинки", що утворили небо, і "каламутні", ті, що утворили землю. Небо - божественна істота, що керує земним життям. Конфуцій доводив, що по­ведінка людей повинна визначатися в суспільстві, захищав прин­цип етичного вдосконалення, проповідував ідеї гуманізму, пошани до себе та до інших старших і доводив необхідність закону. Разом з Лао-Цзи і Конфуцієм, в історії китайської філософії залишилися Мо-Цзи (469-381 pp. до Р. X.), Ян Чжу (бл. 395-335 pp. до Р. X.), Ван Чун (104-27 pp. до Р. X.).