6. Неукраїнські партії й рухи.

Окрім суто українських партій в Україні функціонували осередки ін­ших політичних організацій, насамперед загальноросійських, які пред­ставляли два табори - лівих і правих. Із числа лівих партій діяли анар­хісти (здебільшого в Одесі й Катеринославі), більшовики на чолі з В. Леніним, які відмовлялися від співробітництва з ліберальною буржуа­зією, та меншовики, котрі відстоювали організацію робітників на зразок німецької соціал-демократичної партії. Подібною до двох останніх партій була єврейська партія «Бунд» («Всеобщий еврейский рабочий союз»). 1906 р. ці три політичні сили формально об'єдналися в Соціал-демократичну партію, яка стала популярною серед робітників.

Партія соціалістів-революціонерів, лідером якої був В. Чернов, у сво­їй діяльності часто вдавалася до терору. 1905 р. її учасники заснували Всеросійський селянський союз, метою якого було передання землі тим, хто на ній працює.

До правих політичних сил належали Конституційно-демократична партія, «Союз 17-го октября», чорносотенні організації. Конституційно- демократична партія (кадети) була однією з найчисленніших, до її чле­нів належали вчені, викладачі, адвокати. В Україні ця партія була по­пулярною серед інтелігенції. Серед її впливових учасників значили­ся І. Лучицький, В. Науменко, Д. Григорович-Барський, П. Смирнов, М. Василенко та інші. Друкованим органом українського осередку партії була київська газета «Свобода и право».

Література:

Історія України. Підручник для 10 класу. Київ «Генеза»2010. с. 9-21.

1 Синдикат - союз виробників для спільного збуту вироблених товарів.

2

7