Тема: Україна напередодні та під час російської революції 1905-1907 рр.

План:

1. Наростання робітничого та селянського рухів на початку ХХ ст.

2. Передумови та початок революції.

3. Революційні виступи в армії та на флоті.

4. Піднесення українського національного руху та поступки царизму українству.

5. Діяльність української громади у І та ІІ Державних думах Росії

6. Утворення політичних партій.

Література:

Світлична В.В.Історія України. Навчальний посібник. Київ-Львів, - 2003. – С. 128-142.

Бойко О.Д. Історія України. Посібник для студентів внз. – К., - 2008. – С. 285-320.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000. – С.5-122.

Історія України. Підручник для 10 класу. Київ «Генеза»2010. с.22-40.

1. Наростання робітничого та селянського рухів на початку хх ст.

Погіршення економічної ситуації в країні на початку ХХ ст. призвело до посилення соціальних рухів. Антипоміщицькі виступи на початку ХХ ст. продемонстрували готовність селян іти до кінця у боротьбі за власні права.

У 1900-1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких посівів та порубками приватних і казенних лісів, підпалами поміщицьких маєтків.

Неврожай 1901 року загострив становище селян Лівобережжя. Голод змусив селян брати харчові запаси в поміщицькій економії. З вимогами видачі хліба виступили селяни кількох повітів Харківської губернії. Почалися погроми, 105 поміщицьких садиб і маєтків було розгромлено, доки війська не розправилися із заворушниками.

В 1903-1904 рр. сталося 400 виступів, які охопили 440 сіл. Все це свідчило про невирішеність аграрного питання і зростаючу соціальну напругу на селі.

На початку ХХ ст. відбулися зміни в робітничому русі. Криза 1900-1903 рр. відчутно погіршила становище пролетарських верств. Цим скористалися ліворадикальні сили, які спрямовували зусилля на посилення свого впливу у робітничих масах.

Хвиля страйків прокотилася Україною у 1903 р. Відбулося 35 політичних і економічних страйків, 12 політичних демонстрацій, в яких взяли участь 29 тис. робітників.

У липні загальний політичний страйк охопив південь імперії. Поряд з економічними робітники висунули гасло «Геть самодержавство!» Селянські й робітничі виступи вказували на загострення суперечностей у місті й на селі, нездатність уряду врегулювати відносини між капіталістами й поміщиками та тими, хто тяжкою працею забезпечував їхній добробут.

2. Передумови та початок революції.

В 1905-1907 рр. в Російській імперії спалахнула перша революція, яка охопила також землі Наддніпрянської України.

Царизм не бажав поступатися інтересами дворянства, забезпечити життєві потреби найчисельнішої верстви населення – селянства. Загрозливу ситуацію доповнювало протистояння інтересів між найманими працівниками і підприємцями у промисловості. Пролетаріат міста, що формувався надзвичайно швидкими темпами, вступав у конфлікт з роботодавцями. В центрі його вимог стояли такі питання, як підвищення платні, скорочення тривалості робочого дня, поліпшення умов та охорони праці.

Наростання кризи у країні спричинила принизлива поразка Росії у війні з Японією 1905 р. Уряд виявився неспроможним вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Асиміляційна, русифікаторська політика царизму викликала дедалі більший опір національних меншин. Все це неминуче вело до революційного вибуху, що стався на початку 1905 р.

Причини революції 1905-1907 рр.:

• зволікання з вирішенням аграрного питання;

• посилення експлуатації робітничого класу;

• прагнення буржуазії до управління державою;

• національний гніт;

• відсутність демокра­тичних свобод;

Початком революції став розстріл 150-тис. мирної демонстрації 9 січня 1905 р. в Петербурзі.

Етапи революції:

І. Піднесення (січень-жовтень 1905 р.):

• період наростання страйкового руху

• утворення політичних партій

• утворення Рад робітничих депутатів та профспілок

Страйкові комітети й депутатські збори, що займалися вирішенням конфліктів між робітниками й роботодавцями, стали перетворюватися в ради робітничих депутатів. Ради стали новою формою організованої боротьби трудящих проти уряду і капіталу. Поряд з радами повсюдно створювалися профспілки.