Поряд з інтеграцією більш чітко виділяються кордони між окремими видами обліку в частині предмета, об'єкта, мети, методів та інших особливостей, що характеризують той чи інший вид обліку.

Застосування в обліку ЕОМ сприяє створенню єдиної системи господарського обліку, інтеграції усіх видів обліку (але це зовсім не означає відсутність їх теоретичної диференціації), а також розвитку у цій системі нових видів обліку. Так, передбачається формування прогностичного (очікуваного) обліку для виявлення, вивчення та відображення господарських операцій, що можуть мати місце в результаті відхилень від установлених параметрів.

Прогностичному обліку належить велике майбутнє, оскільки він дозволяє максимально наблизити облік до потреб управління, дати готові варіанти ефективних управлінських рішень. Це, в свою чергу, дасть можливість у майбутньому запобігти небажаним господарським операціям, що викликають перебільшення матеріальних та трудових ресурсів.

До прогностичного обліку належать методи прогнозування, що використовуються у статистиці, а також економіко-математичні методи на базі даних оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку (кожного окремо і в цілому). Для прогностичного обліку можуть використовуватись носії інших видів обліку, але в них мають бути передбачені реквізити для прогностичного обліку. Відразу можуть наводитись і висновки (варіанти управлінських рішень), але за відповідний період їх доцільно узагальнювати у спеціальних регістрах (на окремих носіях).

Питання щодо інтеграції та диференціації обліку актуальне і дискусійне. В основному можливо виділити чотири теоретичні рішення інтеграції видів господарського обліку:

• використання обчислювальної техніки зітре грані між видами обліку і здійсниться їх інтеграція на основі одноразового введення даних та багаторазового їх використання (В.І. Подольський);

• використання обчислювальної техніки призведе лише до інтеграції збору та обробки інформації (В.П. Астахов);

• здійсниться лише інтеграція збору первинних даних про господарські операції (В.Г. Макаров);

• органічно будуть об'єднані (але не ліквідовані) три види обліку в систему, яка дозволить одержувати більш цінну інформацію і підняти її на більш високу якісну щоглу (П.П. Німчинов, В.Ф. Палій).

Проблема інтеграції обліку особливо важлива для рішення найголовнішого питання теорії обліку — визначення форми бухгалтерського обліку або системи господарського обліку в умовах його комп'ютеризації.

1.4. Вимірники, що застосовуються в обліку.

Для здійснення управління господарським об'єктом необхідно мати кількісні та якісні показники його діяльності. Кількісні — це показники діяльності господарюючого суб'єкта, за допомогою яких визначається обсяг виконаних операцій, процесів; якісні— характеризують економічну ефективність цих операцій, процесів.

У бухгалтерському обліку застосовуються і кількісні, і якісні показники. Залежно від використовуваних на підприємстві засобів, джерел їх утворення та процесів, а також показників, що характеризують їх діяльність, використовуються різноманітні облікові вимірники: натуральні, трудові, грошові.

Натуральні вимірники — одиниці ваги, об'єму, довжини тощо. За їх допомогою визначають кількість господарських засобів та виконаних робіт. Так, наприклад, сировину і матеріали вимірюють кількісно в кілограмах, тоннах (метал, вугілля), у літрах (молоко), у кубічних метрах (гравій, пісок), у комбінованих умовних одиницях (умовні банки — у консервній галузі промисловості) тощо. Застосування різноманітних комбінованих вимірників зумовлено фізичними особливостями тих чи інших господарських засобів.

За допомогою натуральних вимірників отримують як кількісні, так і якісні показники.

Натуральні вимірники застосовуються виключно до однорідних предметів. Це значить, що не можливо підсумовувати показники різнорідних предметів (наприклад, кількість наявних на складі тонн мастила і металу).

Трудові вимірники — це одиниці витраченої праці. До них відносяться хвилини, години, дні.

Трудові вимірники широко застосовуються у поєднанні з натуральними. Але за їх допомогою неможливо виміряти всі господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси.

За допомогою трудових вимірників визначаються кількість витраченої праці на виконання різних робіт, трудові ресурси, продуктивність праці тощо.

В окремих випадках трудовий вимірник може використовуватись з метою вирахування витрат часу по виготовленню різноманітних виробів. Але він не може бути універсальним.

Грошовий вимірник— це одиниця вартості. Всі підприємства, організації, установи, що діють на території України, зобов'язані вести бухгалтерський облік в українській національній валюті — гривні та в сотій її частині — копійках. За допомогою гро­шового вимірника визначають у грошовому виразі вартість сировини та матеріалів, розмір прибутку (збитку), рівень рентабельності та інші показники господарської діяльності.

Кожний із розглянутих вимірників може застосовуватись самостійно, а також у поєднанні з іншими. Так, наприклад, з метою виміру палива застосовують і натуральні, і грошові вимірники.

У бухгалтерському обліку узагальнюючим і всебічним вимірником є грошовий. Тому найважливішим завданням бухгалтерського обліку є оцінка засобів і процесів у грошовому виразі.