4. Вимоги до оформлення розрахунково-графічної роботи

Розрахунково-графічна робота виконується на одній стороні паперу формату А4 (210×297 мм) з полями зліва – 20 мм, справа – 15 мм та зверху та знизу – по 20 мм. Всі сторінки нумеруються: положення номеру сторінки – внизу, вирівнювання – по центру. Титульний аркуш не нумерується.

Обсяг роботи орієнтовно становить 12-15 сторінок тексту, малюнків та таблиць, набраних на комп’ютері і відформатованого у WORD 97-2003; шрифт – Times New Roman, розмір – 14 пт, міжрядковий інтервал – 1,5пт.,абзац – 1,25 см.

Зразок оформлення титульного аркушу наведено у додатку 1.

Графічна частина виконується на початку роботи.

Пояснювальна записка повинна ясно відображати хід виконання роботи і включати пояснення – як і чому приймаються ті чи інші значення розрахункових величин. . Записи розрахунків повинні містити формули у літерному вигляді з підстановкою в них числових значень розрахункових величин. Обов’язково треба дати розшифровку літерних позначень формул. Також необхідно вказати розмірності розрахункових величин та результатів обчислень.

Матеріали повинні бути розташовані у такому порядку:

1 - титульний аркуш (див. додаток 1);

2 – завдання із вихідними даними;

3 – розрахункова частина;

4 – висновки щодо працездатності конструкції і рекомендації щодо її вдосконалення (якщо це необхідно);

5 – список використаної літератури.

5. Теоретичні відомості

Для проведення оцінки вологісного стану будівельної конструкції необхідно порівняти допустиме за теплоізоляційними характеристиками збільшення вологості із збільшенням вологості матеріалу у товщі якого може відбуватися конденсація вологи.,

Δw  Δw_д, (1)

де Δw - збільшення вологості матеріалу у товщі шару конструкції, в якому може відбуватися конденсація вологи, за холодний період року, % за масою;

Δw_д - допустиме за теплоізоляційними характеристиками збільшення вологості матеріалу, в шарі якого може відбуватися конденсація вологи, % за масою, що встановлюється згідно з таблицею 5.1 (таблиця 8 [1]) залежно від виду матеріалу.

Таблиця 5.1. Допустиме за теплоізоляційними характеристиками збільшення вологості матеріалу Δw_д в конструкції в холодний період року

Найменування матеріалу	Значення Δwд, %
Мінераловатні та скловолокнисті вироби	2,5
Пінополістирол	2,0
Пінополіуретан	3,0
Плити з карбамідо-формальдегідних пінопластів	7,0
Ніздрюваті бетони (газобетон, пінобетон, газосилікат тощо.)	1,2
Бетони легкі	1,2
Вироби перлітові	2,0
Плити з природних органічних та неорганічних матеріалів	7,0
Вироби з кремнезиту	2,5
Цегляне мурування	1,5
Піногазоскло	1,5
Мурування з силікатної цегли	2,0
Засипки з керамзиту, шунгізиту	3,0
Важкий бетон, цементно-піщаний розчин	2,0

Зона конденсації визначається за характером розподілу парціального тиску водяної пари е(х) і насиченої водяної пари Е(х) у товщі шарів огороджувальної конструкції. Якщо е(х) = Е(х) у будь-якому з перерізів огороджувальної конструкції, проводиться розрахунок приросту вологи у шарі матеріалу Δw, у якому відбувається конденсація вологи. У разі розташування зони конденсації на межі шарів приріст розраховується для шару, прилеглого до зони конденсації з боку внутрішньої поверхні. Якщо ж е(х) < Е(х) для будь-якого x [0,δ], умова за формулою (1) вважається виконаною.

Парціальний тиск е(х) водяної пари в товщі шару матеріалу в перерізі х, Па, визначається за формулою:

(2)

де e_в - парціальний тиск водяної пари внутрішнього повітря, Па, що визначається за розрахунковим значенням відносної вологості φ_в0 залежно від призначення будинку згідно з додатком 2 (додаток Γ [2]) і значенням парціального тиску насиченої водяної пари Е_в, що залежить від температури, за формулою:

, (3)

e_з - парціальний тиск водяної пари зовнішнього повітря, що визначається за додатком 3 ([2]) для періоду найбільш холодного місяця року, Па;

Е_в - парціальний тиск насиченої водяної пари, Па, визначається за формулою(4) [3]:

(4)

t_в – температура внутрішнього повітря, ⁰С

R_e.Σ - опір паропроникненню огороджувальної конструкції, м² · год · Па/мг;

R_e.х - опір паропроникненню огороджувальної конструкції на відстані x від внутрішньої поверхні, м² · год · Па/мг.

Опір паропроникненню огороджувальної конструкції та частини огороджувальної конструкції від внутрішньої поверхні до перерізу x розраховується за формулами:

, (5)

, (6)

Де

n - загальна кількість шарів у конструкції;

т - кількість повних шарів від внутрішньої поверхні до перерізу х;

δ_i - товщина i-го шару, м;

μ_i - паропроникність матеріалу i-го шару, мг/(м · год · Па), що визначається за таблицею Л додатка Л;

μ_m+1 - паропроникність матеріалу шару, мг/(м · год · Па), де розташований переріз х.

Парціальний тиск насиченої водяної пари Е(х), Па, визначається згідно з довідковими даними залежності Е(t) по розподілу температури в товщі конструкції t(x), що розраховується за формулою

, (7)

де t_зe - розрахункова температура зовнішнього повітря для процесу накопичення вологи в конструкції, що визначається згідно з додатком 3 [2] для періоду найбільш холодного місяця року, °С.

- термічний опір огороджувальної конструкції, м²K/Вт, що розраховується за формулою

(8)

α_в, α_з – коефіцієнти тепловіддачі внутрішньої і зовнішньої поверхонь огороджувальної конструкції, Вт/(м²K), які приймаються згідно з додатком 4 (додаток Е[1])

R_i – термічний опір i-го шару конструкції, м²K/Вт;

λ_iр – теплопровідність матеріалу i-го шару конструкції в розрахункових умовах експлуатації (згідно з додатком Л), Вт/(мK);

R_x – термічний опір частини огороджувальної конструкції від внутрішньої поверхні до перерізу x, м²K/Вт, що розраховується за формулою

(9)

- теплопровідність матеріалу шару, де розташований переріз х, Вт/(мK);

У разі у будь-якому з перетинів огороджувальної конструкції проводиться розрахунок приросту вологи у шарі матеріалу Δw, у якому відбувається конденсація вологи (у разі розташування зони конденсації на межі шарів – приріст розраховується для шару прилеглого до зони конденсації з боку внутрішньої поверхні) за формулою:

. (10)

де P – кількість вологи, що конденсується у товщі огороджувальної конструкції за період накопичення вологи в конструкції, кг/м², що розраховується за формулою:

(11)

де e_к – парціальний тиск водяної пари, Па, у зоні конденсації, що визначається за формулою (2);

R_{e к} - опір паропроникненню частини огороджувальної конструкції від внутрішньої поверхні до зони початку конденсації, м²·год· Па/мг, що визначається за формулою (6);

- те саме, що у формулі (5);

Z - період накопичення вологи в конструкції, год, що дорівнює періоду із середньодобовими температурами зовнішнього повітря менше ніж 8 °С за додатком 3 [2];

δ_к - товщина шару матеріалу, м, у якому відбувається накопичення вологи, що конденсується (від зони конденсації до внутрішньої поверхні шару);

ρ_к - густина шару матеріалу, в якому відбувається конденсація вологи, кг/м³, що визначається згідно з додатком 5 (таблиця Л.1 додатка Л).

Після чого проводиться оцінка вологісного стану будівельної конструкції при чому збільшення вологості матеріалу у товщі якого може відбуватися конденсація вологи (Δw) повинне бути меншим за допустиме за теплоізоляційними характеристиками збільшення вологості(Δw_д):

Δw  Δw_д,

Якщо умова не виконується, необхідне коригування конструктивного рішення конструкції:

Якщо вологісний стан конструкції не відповідає нормативним вимогам, то необхідно вжити заходів щодо його нормалізації.

Основним конструктивним заходом для недопущення конденсації в огороджуючій конструкції є раціональне розташування в ній шарів з різних матеріалів. Якщо ззовні розташовувати пористі, більш паро проникні, а з внутрішнього боку – щільні, теплопровідні та мало проникні, то опір теплопередачі зростає, а опір паропроникності зменшується зсередини назовні.

Якщо ж від раціонального розміщення матеріалів необхідно відмовитися через якісь технічні чи конструктивні причини, то для захисту від конденсації в ній вологи з приміщення можна використовувати пароізоляційні шари.(дод. 1 [2, дод.11]). При цьому пароізоляційні шари необхідно розташовувати в огороджуючій конструкції біля внутрішньої поверхні не далі тієї площини, температура якої дорівнює точці роси внутрішнього повітря. Зазвичай пароізоляційний шар розташовують або на внутрішній поверхні огорожі, або під внутрішньою штукатуркою.

Якщо в якості пароізоляційного шару стіни застосовується глазурована чи скляна плитка на цементному розчині, то для підвищення його пароізоляційних якостей у розчин треба додати речовини, які зроблять його водонепроникним (церезит, рідке скло і т.ін.). Покриття внутрішньої поверхні масляною фарбою дає результат лише якщо фарба наноситься на суху поверхню після її ретельного шпатлювання.