Поезія Рембо

Поетична творчість Рембо тривала всього лише десятиліття. У його віршах переплелися ліризм та іронія. Таким ліричним ти іронічним водночас постає перед нами і учень Шарлевільського колежу. Тема романтичного бунту розвивалась у Рембо в запереченні усіх аспектів суспільного буття Другої імперії. В пошуках героїчного поет закономірно звернувся до теми революції. Величезною симпатією до народу проникнуті його вірші, звернені до Паризької комуни. Вони не були надруковані у 1871 році, їх розшукали і видали через багато років згодом. Це "Париж заселяється знову" і "Руки Жанни-Марії". Висока лірична напруга поєднується у них з підкресленою грубістю деталей. Рембо одразу ж поставив перед собою завдання розширити старі можливості вірша — ламав розміри, ламав звичні межі дозволеного. Для нього не було заборонених^! тем і заборонених слів. Традиції Гюго поет сприймав через призму творчості Бодлера, через навмисно заземлений образ. Рембо допус­кав вільне перенесення строфи, переходи з одного рядка в інший і знаходив нові, несподівані рими і нові ритми.

Пошуки невідкритих засобів вираження пов'язані у Рембо щ спробами закласти основи своєї власної естетики, що стане згодом

опорою символізму.

Символізм Рембо задовго до його "Осяяння" знайшов виражен­ня і визнання передусім у віршах "Голосівки" і "П'яний кора­бель".

"Голосівки" — це поезія пошуку. Рембо випробовує у ній можливості поєднати лірику з живописом, малюнок — з ритмом вірша. Відповідно до свого естетичного завдання "говорити про незрозумі­ле незрозумілою мовою", він урівноважував звукові ряди тими об­разами, які видавались йому найбільш доцільними. Не підкоряю­чись законам логіки, цей вірш, разом з тим, є музикальним і гармо­нійним. "П'яний корабель" був написаний Рембо в шістнадцять років у Шарлевілі. Його знайомство з океаном обмежувалось тоді "Трудівниками моря" В. Гюго, романом Жуля Берна "Двадцять ти­сяч льє під водою" та екзотичними описами Шатобріана.

Образ п'яного корабля несе величезне ліричне навантаження і утворює наскрізну метафору. Поет і корабель то існують окремо, то зливаються в єдиний образ. У постійно мінливому морі лірич­ний герой втратив відчуття часу і простору. Постійно змінюється і його душевний стан: відчай дитини поступається місцем захоп­ленню безмежною красою моря, потім — страху, подиву, відчаю, відразі... Таке накладання руху на рух не допомагає знаходженню логічних зв'язків між образами поем. Навпаки, воно створює майже фізичне відчуття запаморочення, розгубленості (але поряд із відчут­тям складності і різнобарвності життя). Вірш завершується чемною нотою туги за вітчизною людини, котра багато пережила і бага­то побачила. Фінал "П'яного корабля" називали пророчим. У ньому Артюр Рембо немовби передбачив свою долю.

Світ поезії Рембо вражає строкатістю і динамічністю. Статика, властива парнаській естетиці прекрасного, для нього є чимсь відра­зливим, що переборюється вільним рухом.

За 3. Кірнозе

МОЯ ЦИГАНЕРІЯ

Руками по кишенях обмацуючи діри

І ліктями світивши, я фертиком ішов,

Бо з неба сяла Муза! її я ленник вірний,

Ото собі розкішну вигадував любов!

Штани нінащо стерті? Та по коліно море!

Адже котигорошку лиш рими в голові.

Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,

А під Чумацьким Возом — банкети дарові.

Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,

Роса на мене впала, а я собі хмелію,

Бо вересневий вечір — немов вино густе.

І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.

Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м'ячик).

Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!

Переклад з французької В. Стуси

ГОЛОСІВКИ

А чорне, біле Є, червоне І, зелене

У, синє 0, — про вас я нині б розповів:

А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Є — шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп'яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —

Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей.

Запитання та завдання.

1. Що незвичайного у життєвій і творчій долі французького поета?

2. Чому А.Рембо називають предтечею французького символізму?

3. Проаналізуйте сюжет знаменитого вірша "П'яний корабель". Простежте за "географією" мандрів "п'яного корабля".

4. Спробуйте осмислити наскрізний образ-метафору поезії. Чи можні твердити про тотожність ліричного героя (поета) і п'яного корабля?

5. Яке ставлення А. Рембо до Європи і чому він порівнює її з калюжею?

6. Проаналізуйте вірш "П'яний корабель" з погляду кольористий! і динаміки.

7. Сформулюйте основну ідею поезії "Відчуття". Який настрій створює у вас ця поезія?

8. "Голосівки" Рембо — це поезія пошуку. Які власні художні принципи намагається втілити поет у цьому вірші?

9. Якою мірою вдалося поетові узгодити у "Голосівках" поезію з живописом, малюнок — з ритмом вірша?

10. Яка основна тема поезії "Вороння"? Яке ідейно-художнє навантаження несе у собі образ вороння?

11. Що свідчить про новаторство поезії А. Рембо? Підтвердіть свої мірі кування текстуально.