Гімн красі

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні —

В твоєму погляді — покара і вина, Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця подібно до вина.

В твоєму погляді — і присмерк, і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

І сміливішає дитина во сто крат.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;

І, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревність, жах — то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворо вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

Переклад з французької Д. Павличка

Запитання та завдання.

1. Підготуйте реферат на тему: "Світогляд та естетичні погляди Ш. Бодлера". У чому полягає своєрідність композиції збірки "Квіти Зла" Бодлера? Як ви розумієте назву цієї збірки?

2. Завдяки яким художньо-естетичним чинникам збірку поета можні вважати цілісним твором? і

3. "Естетика контрастів" — історична традиція французького мисте­цтва. Як вона виявляється у творчості Ш. Бодлера?

4. Розкрийте символічне значення образу альбатроса ("Альбатрос"), Чим, на вашу думку, зумовлена двоплановість його зображення — у небес* ній блакиті та на землі?

5. Поезія "Альбатрос" ґрунтується на протиставленні поета і юрби. Як поет розв'язує цей конфлікт?

6. Чому ліричний герой вірша "Зосередження" закликає Скорботу об» минути "низотний" люд? Що поетові дає Ніч?

7. Як у поезії "Моеsta et errabunda" хвороблива і жорстока дійсність протистоїть ідеалові? Охарактеризуйте головні риси естетики поета.

8. Визначте провідну тему поезії "Соnfiteor" Бодлера.

9. Чим для Бодлера є Краса ("Гімн Красі")? Проаналізуйте значення цього образу-терміну в ідейно-художній структурі вірша.

10. Спробуйте самостійно визначити, у чому полягає неминуща цінність поезії Ш. Бодлера.

ЛІТЕРАТУРА

НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

Поль Верлен • АртюрРембо

Оскар Вайльд • Генргк Ібсен

Джордж Бернард Шоу

Література на межі століть

Своєрідність "присмеркової доби" кінця XIX — початку XX ст. більшість літературознавців окреслюють терміном "декаданс" (від франц. сіесайепсе — "занепад"). Спочатку цей термін застосовували, характеризуючи власну творчість, французькі символісти (70-80-ті роки XIX ст.), а потім він став позначати усі кризові явища в царині культури кінця XIX - початку XX століття.

Творчість митців-декадентів була тісно пов'язана з подоланням, кризової ситуації, зі створенням нових естетичних та етичних цінностей. Світоглядним підґрунтям декадентських течій у літера­турі стали нові філософські та психологічні доктрини Шопенгауера, Ніцше, Бергсона, Фрейда та ін. Ідеям та настроям декадансу були близькі їхні постулати про те, що мистецтво ґрунтується на інтуї­тивному пізнанні світу, на пізнанні-прозрінні (Шопенгауер); культ "надлюдини", наділеної "волею до влади" (Ніцше); теорія "спонтан­ної", тобто довільної, пам'яті (Бергсон) тощо.

Першими власне декадентськими течіями є символізм, батьків­щиною якого була Франція 70 - 80-х років, та естетизм, що сформувався в Англії у 90-х роках XIX століття. Символісти прагнули до заміни конкретних реалістичних образів образами-символами, що виражають неясні і незбагненні відтінки суб'єктивних настроїв (Поль Верлен), таємниче та ірраціональне життя душі, всеосяжний "спів безкінечності", величну ходу невблаганної долі (Моріс Метерлінк). Визнаним метром англійського естетизму з його культом витонченої краси став Оскар Вайльд.

Однією з форм неприйняття дійсності стала теорія "чистого мистецтва", чи "мистецтва для мистецтва", прихильники якої об'єднались в поетичну групу "Парнас". Парнасцями стали нази­вати себе поети Шарль Леконт де Ліль (1818-1894), Теофіль Готьє (1811-1872), Жозе-Марія де Ередіа (1842-1905), Теодор де Банвіль (1823-1891). Вони випустили три збірки "Сучасного Па­рнасу", що засвідчили єдність їхніх естетичних і світоглядних прин­ципів. Поети-парнасці прагнули подолати рутину буденності, про­тиставляючи їй філософські та естетичні шукання. їхня відвер­тість викликала обурення буржуа, оскільки видавалась обивате­лям проповіддю аморальності. Парнасці успадкували від роман­тизму його прагнення до екзотики, поетизації страждання, самот­ності тощо. Художня досконалість творів парнасців, намагання відкривати нові поетичні світи зробили їхню творчість значним явищем у літературі. Зневажаючи моралізування "школи здоро­вого глузду", вони стверджували, що моральність є неодмінним складником високого мистецтва.

Старшим серед парнасців був пізній романтик Теофіль Готьє, який у 1835 році проголосив гасло "мистецтво для мистецтва", стверджуючи: "Прекрасне тільки те, що нічому не служить; все корисне — потворне". Його збірка "Емалі і камеї" (1852) є шедев­ром надзвичайно багатого за розмаїттям відтінків словесного жи­вопису. Вловлюючи і передаючи словами витончені переливи на­півтонів, поет став своєрідним предтечею мистецтва імпресіонізму. Живописна поезія Готьє завжди народжується завдяки віртуозному використанню образів, рим і ритмів.

Принцип "мистецтва для мистецтва", поєднуючись зі зневагою до "юрби" (передусім — до юрби ситих міщан), був головним і в твор­чості Теодора де Ванвіля. Банвіль ще більше, ніж Готьє, прагне до віртуозності форми, багато займається римою, пробує писати складні за строфікою твори — сонети, балади, рондо, тріолети та ін. Свої пошуки в царині віршування Банвіль виклав у "Маленькому трак­таті про французьку поезію" (1872). Лише одну поетичну збірку ("Трофеї", 1893) випустив Жозе-Марія де Ередіа. До неї увійшла низка довершених сонетів, що передають міфологічні, археологічні та географічні риси різних країн та епох.

Близьким до парнасців був Ш. Бодлер, їхню ненависть до вульгар­ності сучасного світу і скептицизм поділяли Г. Флобер і В. Гюґо.

На зламі ХІХ-ХХ століть настав так званий "срібний вік" у російській поезії. Російська школа "чистого мистецтва" продов­жила та розвинула традиції світової літератури. Російський модер­нізм (декаданс) був явищем досить строкатим. Це, зокрема, вира­зилось у виникненні різних напрямів у межах нової літератури. Основними з них були: символізм (В. Брюсов, О. Блок), акмеїзм (С. Городецький, М. Зенкевич, А. Ахматова) та футуризм (В. Маяковський, В. Хлєбников, М. Асєєв, В. Каменський).

Одним із найперших і найпоширеніших напрямів у російському модернізмі був символізм, що особливо яскраво виявив себе у поезії. В останнє десятиліття XIX ст. побачили світ "Символи" Д. Мережковського, три збірки "Російські символісти", видані у 1894-1895 роках В. Брюсовим, перші книги К. Бальмонта, Ф. Соло-губа та інші.

На початку XX ст. у середовищі російських символістів сформу­валася нова поетична школа В акмеїзм. Поступово акмеїсти ("Цех поетів") стали самостійною групою: видають журнал "Гіперборей" (1912), кілька збірок "Цеху поетів", журнал ''Аполлон". Серед ак­меїстів особливо вирізнялися поети М. Гумільов, С. Городецький, А. Ахматова, О. Мандельштам.

Одночасно з акмеїстами на літературну арену Росії вийшли різно­манітні групи футуристів: кубофутуристи, чи кубісти (Д. і М. Бур-люки, В. Хлебніков, В. Камєнський, В. Маяковський та інші); "Ме­зонін поезії" (В. Шершеневич); "Центрифуга" (С. Бобров, М. Асєєв, Б. Пастернак); егофутурист І. Сєвєрянін. Футуристи оголосили себе новаторами, проте їхня творчість у більшості випадків вилилась у крайній формалізм, котрий не мав нічого спільного з мистецтвом.

Запитання та завдання.

1. Розкажіть про характер та особливості розвитку літератури на межі століть. Чому кінець XIX — початок XX ст. називають "присмерковою добою"?

2. Як ви розумієте явище декадансу? Назвіть його найвидатніших представників у літературі.

3. Які художні напрями та течії формувалися на межі XIX та XX століття?

4. Дайте характеристику теорії "чистого мистецтва" і поетичної! групи "Парнас".

5. Окресліть у загальних рисах так званий "срібний вік" у росій­ській поезії. Назвіть провідні напрями та течії і найвидатніших його представників.