"Злочин і кара"

"Злочин і кара" — один із найзначніших і найдосконаліших романів письменника, в якому він замислив "переворушити всі пи­тання", а в образі головного героя показати "одного із членів нового покоління". "Всі питання" — це наболілі соціальні проблеми (вростання злиднів і злочинності, становище вдів і сиріт, лихварст­во), злободенні теми юриспруденції, пов'язані з реформою російського судочинства; найновіші теорії західних політекономів, статисти­ків, істориків, філософів (соціальний дарвінізм і теорії моральності, бонапартистська ідея "надзвичайної" особистості та її ролі в історії). Всі ці ідеї на сторінках роману Достоєвського стали предметом роздумів персонажів.

Герой роману, колишній студент Раскольников, зображений пись­менником на крутозламі долі. Саме життя висунуло перед героєм такі питання, які вимагають зосередження усіх духовних і моральних сил людини. Зображенню роздумів свого героя письменним приділяє особливу увагу. Раскольников живе ніби подвійним жит­тям — реальним і світом логічних абстракцій. "Ідея" поневолю! його свідомість, і він заперечує віру в "Божий промисел", а разом! нею і совість як забобон. Кумир Раскольникова — "володар", що не знає сумнівів; він сам — "кандидат в Наполеони", і його ідеал — "свобода як влада" "над усім мурашником". Такою є "поема" Раскольникова, якою він ділиться у розмовах із Сонею. Це не теоретичне концепція, а саме "поема" — вигадана, створена героєм в його кімнаті-домовині.

Скоївши злочин, практично подолавши свої сумніви: "Чи створіння я тремтяче, а чи право маю", — герой викреслив себе з життя, гідного людей. Суперечка з Раскольниковим з самого початку роману перетворюється на суперечку за нього, за його духовне прозріння.

Одним із найголовніших питань, що хвилює Достоєвського і героїв його роману, є питання про смисл людських страждань. На противагу раскольниковській апології права і сили Порфирій Петрович, Миколка, Соня Мармеладова закликають до морального подвигу на засадах подолання егоїзму особистості і добровільно прийняття страждання. В "стражданні є ідея", — каже письменний устами Порфирія Петровича, — ідея добровільно прийнятого хреста, свідомого принесення себе в жертву заради "нового життя" людства. Ця думка найповніше втілена в образі Соні Мармеладової.

"Злочин і кара" — соціально-філософський роман. Зіткненні різних моральних принципів — анархічного індивідуалізму і християнського спочування, одвічної людяності і нігілістичного цинізму — характеризує основну колізію роману і визначає його художню концепцію. Найповніше етико-філософська проблема роману виявляється в контрастному протиставленні "теорії" і "практиіці Раскольникова та життєвої позиції, "невситимого спочування" Соні Мармеладової. Філософський конфлікт, покладений в основу роману, розв'язується в епілозі, коли Раскольников остаточно пориває зі своєю "теорією" цілковито.

За влучною характеристикою Л. Леонова, Достоєвський створи! "систему молекулярного розгляду людини", але водночас його твоя чому методові притаманні "шекспіріальність філософської парти тури". Разом з тим, досліджуючи найтонші нюанси духовного світу героїв, письменник дотримується суворої співмірності і стрімкому побудові роману, уникаючи просторової і часової масштабності епосу. Події роману відбуваються протягом вкрай стислого термі­ну — загалом не більше двох тижнів. Це надає розповіді надзви­чайної динаміки і напруженості.

Достоєвський-романіст — глибокий психолог. Особливість під­ходу Достоєвського до внутрішнього світу персонажів полягає на­самперед у тому, що він розглядає людину одержиму, пойняту при­страстю, людину, яка перебуває у стані напруженої афектації.

За М. Степановим