Оноре де бальзак

1799— 1850

Французький письменник. В історію світової літерату­ри увійшов як один із творців і найвидатніших пред­ставників критичного реалізму, зачинателів соціаль­ного реалістичного роману. Його грандіозна епопея "Людська комедія" стала своєрідною енциклопедією французького суспільства першої половини XIX ст., художньою панорамою всього розмаїття людських типів.

Основні твори: історичний роман "Шуани" (1829), епопея "Людська комедія" (1830 — 1850), що об'єднує 90 романів та оповідань.

Майбутній письменник народився у 1799 р. в м. Тур, що на півдні Франції. Його батько, Франсуа Бернар Бальзак, на час революції 1789 року був судовим службовцем. Своє прізвище Франсуа Бернар змінив; його батька, неписьменного селянина, звали Бальса. Згодом Оноре додав до свого прізвища дворянську частку де і здо­був світову славу як Оноре де Бальзак..

Восьмирічного Бальзака віддали на навчання до Вандомського Колежу, де панували надзвичайно суворі, майже монастирські зви­чаї. Протягом шестирічного перебування у колежі хлопець жодно­го разу не побував удома. Свою освіту майбутній письменник завершив у Паризькій школі права (1819). Батько Бальзака, ставши

за доби імперії військовим чиновником, сподівався, що син буде юристом. Проте у 1819 р. молодий Бальзак вирішив протягом року випробувати свої сили на літературній ниві. Залишивши сі­м'ю, яка на той час проживала у Вільпарізі, він вирушає до Парижа.

Письменницькі амбіції молодого провінціала після кількох мі­сяців каторжної праці реалізувалися в історичній трагедії "Кромвель", прослухавши яку давній друг сім'ї, викладач ліцею, порадив авторові назавжди полишити думку про літературу. Щоб вижити, Бальзак пише авантюрний роман "Спадкоємниця Бірага", а потім ще низку творів такого самого ґатунку — про загадкових мешка­нців старих замків, про любовні страждання і незвичайні пригоди. Згодом Бальзак вважатиме ці романи не вартими уваги. Перше визнання Бальзак здобув, опублікувавши історичний роман "Шуа­ни" (1829), яким завершується період його ранньої творчості.

Етап творчої зрілості письменника пов'язаний з атмосферою Липневої революції. Людські типи, народжені цим буремним часом, фігурують у першому циклі його повістей та оповідань, об'єднаних під назвою "Сцени приватного життя" (1830). Ще більше зміцнив авторитет Бальзака роман "Шагренева шкіра", який побачив світ у 1831 р.

Життєвими дорогами України. У 1830 р. Бальзак працює кореспондентом співредактором сатиричної газети "Карикатура". За два роки активного співробітництва у газеті він проявив себе як блискучий майстер нарису.

Схиляючись перед видатними чеснотами дворянства минулих] часів, письменник завжди мріяв поєднати свою долю з багатою жін­кою шляхетного походження. Його обраницею стала польська аристократка Евеліна Ганська, маєток якої знаходився в Україні (с. Верхівня Житомирської області). Починаючи з 1833 р. Бальзак листувався з нею, двічі протягом тривалого часу гостював у маєтку! Тут він працював у 1847 р. над драмою "Мачуха" і повістю "Втаємничений", писав подорожні нотатки "Листи з Києва".

"Людська комедія". Уже на початку творчого шляху Бальзак] встановлює зв'язок між окремими своїми творами, об'єднавши їх у цикли: "Сцени приватного життя", "Сцени провінційного життя", "Сцени паризького життя". Ці три цикли склали 12-томні "Етюди про звичаї", до яких увійшли 72 твори, зокрема "Гобсек"! (1830), "Ежені Гранде" (1833), "Батько Горіо" (1834), "Втрачені ілюзії" (1837 — 1843). У 1842 р. письменник вирішив об'єднати в одну грандіозну епопею всі опубліковані і ще ненаписані твори, щоб якнайповніше відобразити історичний розвиток французького суспільства — від революції 1789 р. до сучасності. Свою епопею автор назвав "Люд­ською комедією" і працював над нею до кінця життя. Відтак, окрім "Етюдів про звичаї", до "Людської комедії" увійшли ще два цикли творів — "Філософські етюди" та "Аналітичні етюди".

У своїй епопеї Бальзак створив галерею яскравих типових обра­зів, об'єднавши десятки романів та оповідань єдиним ідейним змі­стом, що увиразнюється за допомогою кола спільних проблем, тем, конфліктів і сюжетних ситуацій.

У березні 1850 р. здійснилася давня мрія Бальзака: він, вже смертельно хворий, одружився у м. Бердичеві з Е. Ганською. Після повернення до Франції він помер у Парижі 18 серпня 1850 року. У прощальному слові над могилою видатного письменника його друг і товариш по перу В. Гюго сказав: "Бальзак був найпершим з-поміж великих, найкращим з-поміж вибраних...".